Ігри розуму: як психологічні експерименти перетворювали людей в садистів

Це були експерименти, які перевернули соціальну психологію. Стенфордська в'язниця і експеримент Мілгрема показує наскільки положення людини в соціумі може впливати на його поведінку. Мілгрем почав свої дослідження, щоб прояснити питання, як німецькі громадяни в роки нацистського панування могли брати участь у знищенні мільйонів безневинних людей в концентраційних таборах. І на дуже простому експерименті йому-таки вдалося це прояснити.

У своїх експериментах учені намагалися з'ясувати питання: скільки страждань готові завдати звичайні люди іншим, абсолютно безневинним людям, якщо подібне заподіяння болю входить в їхні робочі обов'язки?

Експеримент Мілґрема

Класичний експеримент в соціальній психології, вперше описаний в 1963 році психологом Стенлі Мілгрем з Єльського університету в статті "Підпорядкування: дослідження поведінки" ( "Behavioral Study of Obedience"), а пізніше в книзі "Підпорядкування авторитету: експериментальне дослідження" ( "Obedience to Authority : An Experimental View", 1974).

Мілгрем намагався з'ясувати, наскільки сильно в нашій свідомості закоренилась звичка підкорятися авторитетам, які змушують нас іноді робити аморальні речі. В експерименті "били струмом" підсадного актора - учня, і жоден з "авторитетів" (які думали, що реально б'ють когось струмом), не намагався протистояти експериментатору.

Згодом експеримент Мілгрема все-таки був повторений в Голландії, Німеччині, Іспанії, Італії, Австрії, Йорданії, Америці і результати виявився однаковим.

Стенфордська в'язниця - експеримент Зімбардо

Інший, більш відомий експеримент, проведений в 1971 році в Стенфордському університеті, ще глибше досліджував можливі межі і силу конформізму.

Американський психолог Філіп Зімбардо перетворив підвал факультету психології Стенфордського університету в умовну в'язницю і дав оголошення про набір здорових молодих чоловіків для участі в тюремному експерименті за 15 доларів в день.

Учасників довільно розділили на охоронців і ув'язнених. Тих, хто потрапив в групу в'язнів, піддали умовному арешту і правдоподібно відтвореної процедурі взяття під варту, а охоронцям видали уніформу, кийки і дзеркальні окуляри.

Всі учасники знали, що розподіл по групах був довільним, а крім того, їм повідомили, що в будь-який момент від подальшої участі можна відмовитися.

Це неймовірно, але всі учасники дуже швидко вжилися в свою роль. "Ув'язнені" вели себе як справжні ув'язнені, а охоронці ставали все більш деспотичними і жорстокими.

Експеримент мав тривати два тижні, але вже через шість днів Зімбардо був змушений його припинити. Результати показали, що людина охоче підпорядковує свої особистісні особливості вимогам ролі і що інституціоналізація сама по собі має глибокі психологічні наслідки.

Як повідомляв портал "Знай.ua", Йозеф Менгеле, лікар ім'я якого наганяло страх на в'язнів у концтаборах. Історія найжорстокішого лікаря-вбивці.

Також "Знай.ua" писав, як з'явилася каральна психіатрія в СРСР.