Петро Мага: ніякий політик не може називати українців "недонацією"

Петро Мага - телеведучий, актор, народний артист України розповів Знай.ua про те, чому шоу Шустера закрилося, як живуть українці в Америці і Канаді, і чому ті, хто приїхали туди раніше, недолюблюють новоспечену українську діаспору.

Ти вже майже 10 років працюєш в політичних програмах. І весь цей час ти на зв'язку з простими українцями. І скажи, чи змінилися питання, чи їхнє ставлення до країни?

Я дивлюся по тому, що редакція збирається питати у людей. Ось була така програма, де запитували, наприклад, "чи може Гройсмана на посаді прем'єра України замінити Юрій Луценко?». Я не знаю, звідки така інформація взагалі потрапила. Але всього 5 годин ефіру я не дочекався жодного дзвінка, або листа з цього приводу. Ти знаєш, найстрашніше, коли на тебе скидають все розчарування людей. Я розумію, що є ті, кому немає з ким поговорити. Наприклад, минулої п'ятниці подзвонила жінка із Запоріжжя. Спочатку було все нормально, але з часом, я відчував, що все більше і більше горя. і вона сказала:

"Ви знаєте, за цей місяць я отримала вже 5 попередження про те, що мені вимкнуть світло. Моя пенсія 1300 гривень, на ліки я витрачаю 700 грн, інакше я просто не буду жити. І мені навіть не вистачає на продукти. Тому, якщо вам не потрібні пенсіонери, то женіть їх до Бабиного яру і розстріляйте ».

А далі почалася просто істерика. Я розумію, що найпростіше - це просто покласти телефон. Але я не можу. Я відчуваю себе швидкою психологічною допомогою. Подзвонив один красень, запитав "Це Мага?". Коли почув, що так, сказав "щоб ти здох". Коли я поцікавився за що. Мені сказали, що це тому, що коли в ефірі була Герман, я не наговорив їй нічого поганого. І попросили передати Гордону, щоб він теж здох. І все, кинули трубку.

Як ти після цього емоційно?

Ти знаєш, ось я проходжу додому, заходжу в душ. Слава Богу, гаряча вода є завжди, адже свій будинок. Я можу простоять під водою і 40 хвилин. І у мене почуття ніби я змиваю з себе все. І хороше і погане. І ще невеликий рецепт, потрібно покласти в рот шматочок хліба, або сиру. Це щоб пропало почуття голоду. Тому, що коли приходиш додому о першій годині ночі, і в холодильнику купа їжі, і якщо на це накинуться, то можна виростити такого бегемота.

А хто готує?

Ну дружина готує, іноді я. Ти знаєш, я ніколи не думав, що проти мене кинуть якихось ботів.

Ну це визнання.

Ну да, от заходиш, а у тебе 0 друзів 0 фото. Щось на аватарці щось незрозуміле. Ось була проблема, коли почали говорити про Закарпатських угорців, один з політиків говорив, що це "недогромадяни". А я кажу, "люди добрі, а ви десь чули про те, що угорці відмовляються вчить українську мову в школах, або щось подібне?». Пояснюю для тих, хто не зрозумів, скажімо так, для людей невисокого інтелектуального рівня . Я за те, щоб українська мова була в Україні на першому місці, на другому місці і на третьому місці. Я пам'ятаю тебе, абсолютно російськомовним створінням, яке приїхало з Луганська і боялося, а чи не станеться чогось поганого.

Ні це не правда. Я адже в Луганську вела програму українською мовою. А потім, уже в Києві працювала тільки російською.

Стереотипів у тебе на той момент було теж дуже багато. Я пам'ятаю наші розмови, і пам'ятаю, як ти змінювалася на очах. Я, як людина, яка навчалася в російській школі, українську почав вчити тільки вже в Києві, в інституті, у мене навіть думок немає про те, якою повинна бути державна мова. Однозначно. І головне, що ні поляки, ні угорці, ні чехи не виступають проти цього.

Звичайно, є специфічні люди, як, наприклад, Віктор Орбан, Який починає робити протест, тому, що угорців утискають. А ось угорці в Закарпатті кажуть, що не треба цього робити. Ось так, як свого часу, російськомовне населення України сказало Путіну, не треба нас захищати, ми якось самі розберемося. Ось тільки я за те, що ніякий політик не може називати українців "недонацією". І спробувати десь когось зіштовхнути лобами, звичайно, для нинішньої політики - це дуже добре. Адже у нас є збройний конфлікт на сході, на який можна списати дуже багато, залишилося зробити ще невеликий конфлікт на заході. І ми можемо взагалі себе спокійно жити, дерибанити і не звертати уваги на те, що люди стають злими.

Я ще хочу запитати у тебе в тому, що пишуть. Ось ти 11 років працював в програмі Савіка Шустера. Може люди запитують, адже це перший сезон без самого Шустера.

Обожнюю, коли люди телефонують, і кажуть: "Петя привіт, а де Шустер?». Я спочатку всім відповідав, повільно всім чесно відповідав, але потім я не раз говорив про це в ефірі. Савік Шустер пише книгу про наші не надто веселі справи . Савік Шустер живе там, де і жив. В не дуже далекій теплій і сонячній Італії. У нього був унікальний продакшен. Були зібрані по одному люди. Я пропрацював з того складу, в який прийшов, Льоша Стукало залишився і фактично все. А у нас люди збиралися буквально крупинка до крупинці. А потім все закрилося.

Ти сама знаєш, нам сказали чекати, можливо, щось буде. Для мене заробіток у Савіка Шутера не був ні першим, ні другим, ні навіть п'ятим. Я міг собі дозволити не працювати у нього. Але, що говорити тим, хто жив тільки з цього і проводив там з ранку до вечора. Зараз частка продукції висить в повітрі. Слава Богу, виграли суд, слава Богу, беззаконня, яке коїлося з точки зору податкової, коли просто все видавлювали, закінчився. Це все стало на свої місця.

Але я так розумію, що це тільки перший суд. Це ще не кінець.

Ти знаєш, коли тобі прямо говорять, що в будь-якому випадку тобі не дадуть працювати. Ми зустрічалися з Савіком, трохи перекусили, посиділи в ресторані, провели так години півтори. Це було не дуже давно, коли він прилітав. Я просто бачив розчарування, я не бачив якоїсь надії, бажання боротися. Коли стільки б'ють по руках, вони в один момент просто опускаються. Шустер говорив, що він ніколи не читає коментарі. Але я в це не вірю. Коли величезна кількість людей пише, як все погано. Ще й пишуть, що Шустер - це засланий агент Ватикану, або чиїм він тільки агентом не був.

Мені так подобається це, я кожен раз відстежую ступінь того, як програма проїдається. Ось прийшов, припустимо, Гримчак. Все, ми всім каналом набрали бабла. Далі приходить Іван Крулько. О, все, Юлія Володимирівна надіслала нам ящик грошей. Але це поки не з'явиться Бойко. З'явиться він - ми продалися Опоблоку. І довести людям нічого нереально. Всі все знають. Я ненавиджу цю фразу: "ось ви ж знаєте, що він взяв хабар". Та й потім, "взяв хабар" у нас в Україні це вже не аргумент. У нас такі брали хабарі, навіть відео є. Чому генпрокуратура цим не займається, я не знаю.

Давай більше про тебе. Ти повернувся недавно з Америки. Був там на українському фестивалі. І як твої враження? Як там живуть українці?

Мені було дуже цікаво поїхати туди. Тому що якась світова комісія назвала цей район найкращим для проживання в світі. Для тих, хто не знає, це район Чикаго, де живуть українці. Я там ходив і фоткав, тому що всюди наші прізвища, а на будинках висять українські та американські прапори. Я не міг нормально ходити по вулиці, тому що мене зустрічали і постійно щось запитували. Я не перший раз в Північній Америці, я дуже добре знають діаспору Канади. Все одно шукають, хто б міг прийти і врятувати Україну. Хоча вони самі знають, що так не буває. Їх рецепт: вони приїхали туди, пахали весь час, і всього добилися самі.

Але там вже були правила. Нормальні правила і вони вже під них підлаштувалися. А тут ще треба їх побудувати.

Взагалі це складне питання. Чому, коли вони приходять туди, де є правила, вони їздять за правилами, що не смітять на вулиці. Вони відразу йдуть на роботу, прокидаються о 5 ранку, в 6 виїжджають і Нью-Джерсі в Нью-Йорк, щоб встигнути до пробок. Чому вони цього тут не роблять. Точно такі ж гроші можна заробляти і тут, якщо так пахати. Багато аргументують це тим, що хочуть стабільного життя для себе і дітей. І, звичайно, питання власності там стоїть на першому місці. І ми прекрасно знаємо, що в штатах навіть Усама Бен Ладен мав свій бізнес. Але ніхто його не чіпав, бо бізнес - це бізнес. Робота - це робота. Його родичі зараз там працюють, наскільки я знаю, сестра його в Лондоні зараз. Але ніхто не чіпає, бо це бізнес.

Люди, які приїхали зараз і були там, дуже сильно відрізняються. Ті, які були там, зберігають українську культуру дуже шанобливо. Ось, наприклад, я подивився ансамбль "Громовиця". Діти, які практично не розмовляють українською, тому, що виросли там. Але вони перед танцем стають в коло і читають "Отче наш" українською мовою. Педагоги розмовляють з ними українською, але якщо дитина чогось не розуміє, то їй відразу пояснюють англійською. І вони не люблять тих, хто приїхав зараз. Все тому, що той, хто приїхав зараз, включив тарілочку "НТВ", "Росія Зараз". Вони цього терпіти не можуть. І у них є така думка, що той, хто приїхав до Канади, чи Америку повинен з'їсти свій фунт горя. Спочатку повинен почати як вони, дуже складно. Вже до старості може трохи накопичити, і можливо діти будуть жити краще.

А тут приїжджає якийсь мужичок, який вже в Україні мав там свій мільйон-півтора. Він приїхав туди, купив собі будинок, відкрив банківський рахунок, трохи підробляє і їздить на шикарній машині. З точки зору тих, хто там давно, це неправильно. Він не тягнеться до української культури, він не ходить на українські фестивалі.

Ось, наприклад, в Джерсі у мене була творча зустріч. Мені не давали піти 2 з половиною години. Ось там були ті, хто були в СРСР. Грубо кажучи, таким ти можеш розповісти про чебурашку, вони знають, хто це. Таким людям ти можеш процитувати з "Жив-був пес", тому що вони бачили той мультик, який бачили в дитинстві ми. А тим, хто жив там, ця термінологія і риторика чужа. Тому цікаво працювати з одними, працювати з іншими. І сумно, що навіть там немає єдності.

Що там розділяє? Росія і Україна?

Ні звичайно, упаси Господи. Наприклад, знаю що старі спільноти, де згадують, хто під час війни був на боці Бендери, а хто ні. Я дивлюся на це, і хочеться сказати: "Люди, ви живете в благословенні там". Я знаю багато людей, які поїхали туди в 18-20 років, навіть не думають про те, щоб вивчити англійську. Я знаю людину, яка приїхала туди з Тернополя 18 років тому, і йому потрібно було сказати "Звідки я знаю, коли ця людина пішов". І звучало це так "Where i from I now when his man go". Логічно? Ось як він думає українською, так він це і перевів. І вони все розуміють. Ти приходиш і починаєш свої оксфордские фрази видавати. Ти ж вчився, як правильно говорити, вимові. І вони тебе не розуміють. Тому дуже специфічно. І, звичайно, це не моє. Дуже подобається Америка, красива, класна, але залишуся в Києві.

Звичайно, зарікатися не можна. Ось знаєш, у мене зараз не дуже добре з мамою. Зі здоров'ям, на жаль. І ось вона мені вчора дзвонить і каже "Співати, така біда". Я вже настільки злякався, лікарі, ліки, все був готовий дістати. А вона каже мені, що у мене за мангалом забула сапку. Мама, з реанімації, тільки перевели в палату. Ось я точно такий же, я буду лежати в реанімації, і думати про те, погодую чи у мене собака, і скопав я грядку на городі. Ось мені потрібно ця природа, ці річки, ці гори.

Я знаю, що ти дуже сімейна людина. Ти вчився зі своєю дружиною, і ви все ще разом. Вона дуже красива, бачила її на твоєму ювілейному концерті. Розкажи про звий сім'ї. Я знаю, що твоя старша дочка вже вчиться на режисера.

Так, вона вже закінчила режисуру, вчиться на телережессуру і вийшла заміж.

Вийшла заміж? І як ти, не вбив чоловіка?

А ти знаєш, у мене була думка, що коли прийде цей перший виродок і попросить руки і серця, то буде питання "чому ти все ще живий?". І ще і мій характер, адже колись руки думали швидше, ніж голова. Думав, що вб'ю гада. Але насправді, прийшов дуже світлий хлопець, я бачу, що вона з ним щаслива. Я йому навіть трохи співчуваю, тому що терпіти режисера поруч, ще й з акторської родини. Вона хоче режисер навіть вдома. Але він молодець, він не дає їй лізти на голову, і вона молодець, що вона зупиняється. Тому це так, їм уже по 25 років, це вже окрема сім'я.

І є друга радість. Їй 11 років. Надюша, яку я воджу в школу. До речі, це дуже дисциплінує, тому, що з ранку, в 7.07 підйом, повіз, і відразу у мене є купа часу, щоб розібратися з усім іншим. Наприклад, я зараз репетирую у себе в театрі спектакль. У 9 завіз малу в школу, в 10 вже на сцені, в 12 починається головна репетиція. І ці дві години я репетирую сам, вчу текст, купа часу в моєму розпорядженні. А з дружиною так, 27 років разом. Це майже вічність.