Дослідження соціологів свідчать про те, що російська мова в Україні переживає тенденцію поступового зменшення кількості носіїв. Більше того, простір російськомовності в Україні в найближчі 20 років може зменшитися на половину.
Цю думку в інтерв'ю "Крим.Реалії" висловив відомий український письменник Андрій Курков, який назвав це "природним процесом".
"Кількість носіїв "язика" зменшиться, це природний процес. Наскільки? Може, на 50%, може, на 40, може, на 30", - зазначив він.
Письменник також підкреслив, що в цьому питанні дуже важливо, щоб ті, хто залишиться (російськомовними), ставали активними, реальними громадянами України.
Попрощаєтесь зі своїм житлом? Що станеться з ухилянтами у новому законі про мобілізацію
Гороскоп на травень-2024 для всіх знаків Зодіаку: звільнення Тільців, витрати Стрільців та полегшення Водоліїв
Не просто оновити дані у ТЦК: чоловіків попередили, що буде потім
Кінець світу все ближче? Експерти знайшли лякаючий напис, який готує до гіршого: "До Землі наближається"
"Грубо кажучи, були політичними українцями. Якщо вони громадяни України, але політичні росіяни, їм тут робити нічого", - пояснив Курков.
Раніше "Знай.uа" писав про те, що на початку ХХ століття практично ніхто не знав про існування українського народу - в Австро-Угорщині їх називали русинами, в Росії - малоросами. Але все ж чому ж ні полякам, ні росіянам не вдалося розчинити в собі українців? План русифікації провалився завдяки боротьбі українських патріотів і невдач їхніх супротивників.
Ідея соборності
У 1897-му за даними перепису населення, український (малоросійський) мову визнають в якості рідної 72,5% жителів підросійській Україні. Ці люди проживали переважно в селах - населення міст зростала за рахунок міграції російських чиновників і робітників. На кінець ХІХ століття серед жителів Києва вихідці з етнічної Росії становили 54%. Решта були переважно євреї, на околицях міста - малороси.
Соціальні зміни, викликані модернізацією імперії, невблаганно прискорювали асиміляцію і обрусіння. Все більше число людей здобували освіту, минаючи фазу "української" грамотності. Швидко зростаючі поліетнічним і російськомовні міста ставали розчинником сільській ембріональної української ідентичності, хоча саме зростання числа грамотних і освічених було і потенційної перспективою для українського руху. Якби йому дозволяли більш активно втручатися в цей процес.
Але соціальні та демографічні зміни вели до зростання соціальної напруженості і незадоволення широких мас своїм становищем. Правда, самі "широкі маси" навряд чи могли чітко сформулювати свої ідеологічні уподобання.
У цьому контексті і російські ліберали, і українофіли були меншістю на тлі мільйонів безграмотних селян. Імперія ж так і не спромоглася ввести легальні "клапани" для виходу пара соціального невдоволення. Ефективність і міць великого держави виявляться ілюзією, але для це покаже революція.