Як знайти спільну мову із дитиною

Конфлікти між батьками й дітьми виникають досить часто. Якщо дитина важка і некерована, створити довірчі відносини з нею нелегко. Найчастіше виникає цілий ряд запитань: що робити, якщо вона не слухається, трапляються істерики? Як вести себе та налагодити стосунки? Постараємося допомогти знайти спільну мову з дитиною та подружитися.

Дівчата 14 років і хлопчики-підлітки: як правильно виховувати?

Дівчатка й хлопчики у 14 років уже досить дорослі. Щоправда, багато батьків сприймають їх як дітей, якими потрібно управляти й керувати, нав'язувати свою точку зору. У свою чергу, багато підлітків своїми татами й мамами також маніпулюють.

Але не варто хапатися за голову, розводити безпорадно руками. І згадувати, як зовсім ще недавно цей малюк біг до вас назустріч із обіймами та довірливо ділився із вами своїми секретами.

Якщо дитина замкнулася, грубить або влаштовує істерики, важливо не сидіти склавши руки, кричати й вже тим паче бити її, а діяти! У разі, коли батьки лають підлітків і щось забороняють, вони тільки більше і глибше будуть від вас усуватися та віддалятися. Ваша підтримка повинна бути делікатною.

Одне із важливих правил — не бути занадто нав'язливими у стосунках із дітьми. Не давати надмірні поради, не лізти в душу з якимись запитаннями. І взагалі — не нав'язувати своє спілкування.

Наприклад, якщо дитина пішла на прогулянку із друзями. Ви, звичайно, переживаєте і хвилюєтеся. Але не варто телефонувати через кожні 15 хвилин. Безумовно, дитина потребує вашої уваги. Їй потрібні й важливі близькі люди. Але зайва опіка недоречна.

Дізнайтеся ненав'язливо про інтереси та вподобання. Вам тільки може здаватися на перший погляд, що ви все знаєте про свого сина чи дочку. Досить часто буває, що батькам потрібна допомога психолога.

При розмові з'ясовується, що їх чадо вступатиме до вузу, плануючи вивчати іноземну мову. Але згодом виявляється, що дитина мріє стати дизайнером. І виходить, що батьки не знають абсолютно нічого про переваги своєї дитини. Дуже мало із нею спілкуються і недостатньо приділяють часу. При цьому вважаючи, що їхньої уваги було досить.

Психологія на практиці демонструє дуже різні випадки, коли дитина ходить, наприклад, вже 2 або 3 роки на футбол. А потім виявляється, що їй ці заняття зовсім не до душі. Їй більше подобається брейк-данс. І вона весь час мріяла зайнятися цими танцями.

Просто батьки ніколи не запитували про уподобання. А вирішували все за сина чи доньку, позбавляючи права бути самостійним. Дитина ж просто боялася чи не хотіла їм казати про це, тому у неї не цікавилися. Але ж діти мають право на свою точку зору. А батькам важливо зрозуміти й почути дитину.

Дуже важливо розмовляти із сином чи донькою у будь-якому віці. І коли дитині вже 14 років, а ви чимось незадоволені, у жодному разі не здумайте її критикувати! І вже тим паче порівнювати з однокласниками, сусідськими дітьми і т.д. Казати, що вони кращі у чомусь. Ні до чого хорошого це не призведе.

Батьки повинні знаходитися у тісному контакті з дітьми. Сьогодні збудувати довірчі стосунки із дитиною можна навіть за допомогою спілкування у соцмережах. Фотографії, пости сучасним дітям дуже цікаві.

Якщо ви станете другом дитини у соцмережі, то зможете знати, із ким вона спілкується. Яка дівчинка чи хлопчик ставлять лайки, пишуть коментарі. Виховання за допомогою віртуального спілкування сьогодні має сенс. Батькам таким чином буде простіше знайти контакт із дитиною.

І ще один головний фактор - повага у сім'ї. Деякі матері й батьки вважають, що їхня дитина ще не доросла. Тільки повага формується незалежно від того, скільки синові або дочці років. Ви повинні показувати, що їхня думка вам цікава. І ви прислухаєтеся до неї.

Буває, що стає дуже важко виховувати дитину. Вона огризається, агресивна, грубить, істерить, не хоче вчитися, не виконує свої домашні обов'язки, грубіянить і навіть б'ється. Загалом поводиться дуже погано.

Як бути у такому випадку? Може, варто покарати чи не потрібно? Як спілкуватися та подружитися? Як змінити поведінку й вирішити усі існуючі проблеми? Спробуємо у всьому цьому розібратися.

Важка дитина: агресія, грубить — як бути та що робити?

«Ну, чому, — запитаєте ви, — дитина, коли виросте і стане підлітком, робить вам на зло?» Головне у відносинах важкого підлітка — не забороняти йому що-небудь без пояснення.

Не порушуйте особистий простір дитини. І не йдіть геть від її проблем. Ви повинні бути присутніми у житті своїх дітей постійно. Для важкої дитини, яка б'є інших й істерить, або, навпаки, її б'ють і вважають ізгоєм, підхід повинен бути специфічним.

Самотніми й важкими дітьми часто стають ті, у кого є проблеми у спілкуванні та оточенні. У таких хлопчиків і дівчаток немає друзів. Та й зовні вони виглядатимуть не так, як їх однолітки.

У перехідний період, навіть у молодшому підлітковому віці (10-11 років), можуть почати з'являтися труднощі у вихованні дитини. До агресивності підлітків призводить їх неадекватна самооцінка. Вони намагатимуться таким чином компенсувати неувагу до себе. Їх «ігнор» із боку оточуючих проявляється через злість і агресію.

Потрібно вчити дітей гарно говорити, щоб вони вміли вирішувати конфлікти за допомогою спілкування. Аргументована суперечка — це затребуваний навик, який дозволить не доводити ситуацію до бійки. А вирішувати питання мирним шляхом, відстоюючи свою точку зору словесно.

Потрібно навчити важку дитину вирішувати конфлікти за допомогою спілкування, а не кулаків. Той батько, який поважає свого сина чи дочку, повинен вчити спілкуватися. Якщо ця сім'я неповна, функція із виховання покладається на маму. Від успішності її спілкування із дитиною залежить її ставлення із однолітками. Пам'ятайте про це!

Не варто придушувати сина чи дочку у разі, коли із їхнього боку звучить хамство або проявляється злість і агресія. Скандал і шантаж також не подіють, а лише погіршать ситуацію. Не знаєте, як реагувати, коли виникають такі складні ситуації? Найкращий вихід — записати дитину в спортивну секцію із джиу-джитсу, карате, самбо чи дзю-до.

Нехай вона там дає вихід своєї злості та агресії. Таким чином, дитина буде зайнята справою. І зможе дати волю і вихід своїм почуттям, емоціям. Ті діти, у яких є певні досягнення, пишаються собою, що підвищує їхню самооцінку. Відносини із однолітками у будь-якому випадку зміняться й покращаться.

Самодостатня людина ніколи не буде занадто нервовою й не стане «боротися за своє місце під сонцем». Для того, щоб вирішити питання полеміки, варто відправити дитину в літературний, театральний або будь-який інший творчий гурток.

Гострий язик у наш час — потужна «зброя», яке стане у нагоді в подальшому й у роботі. Але знову-таки мати чи батько повинні перш за все поговорити із дитиною. І з'ясувати переваги, щоб те, чим дитина займається, приносило їй задоволення.

Адже дуже часто виходить так, що мама хотіла займатися танцями, але не вийшло. Тож нехай тепер хоч із донькою вийде. Або тато мріяв стати футболістом, не склалося... Віддамо тепер сина в секцію футболу...

Якщо у 13-річних або 14-річних підлітків проявляється показова незалежність, це, швидше, недолік уваги батьків. Діти дуже вразливі у цьому віці. Кажіть їм про свою любов. Їх поведінка часто може бути як провокація або захисна реакція.

Вдома підлітку поясніть, що ви поважаєте й любите його. Для нього дуже важливо це чути й відчувати. Після обіймів і слів любові з таким хлопчиком чи дівчинкою вже не так важко впоратися. Спілкуйтеся нарівні, як дорослі. Нехай дитина крикнула й розлютилася, а ви не відповідайте їй тим же. Просто спокійно скажіть і поясніть.

Не забувайте про спільні заняття, походах до театру або кінотеатру. Нехай будуть розмови на ніч, спільне читання книг, обнімашкі... Діти відчувають нашу любов і багато розуміють, якщо говорити з ними, як із дорослими. Ваше спілкування і поведінка показує, як необхідно вести себе. Тільки часом батьки не помічають своїх помилок.

Як знайти спільну мову із підлітком?

Давайте повернемося до того періоду, коли ваша дитина була зовсім ще малою. Ви із нею бавилися, сюсюкали, гралися, приділяли багато уваги. Потім діти підросли. Їх віддали на виховання няні, переклали на плечі бабусь/дідусів або продовжили самостійно справлятися із батьківськими обов'язками, приділяючи дітям належну увагу.

У перших двох випадках діти фізично й енергетично відчуватимуть відсутність батьків. Така дитина була хорошою слухняною й раптом стає грубіяном. Мінімізуйте свої помилки, вибирайте правильні слова. Слідкуйте за тим, що говорите.

Підлітки — тонкі натури. Вам потрібно постаратися виростити вільну людину, яка б не підкорялася вашим правилам, а діяла правильно самостійно. Врахуйте, що факт довіри відіграє важливу роль.

Якщо ви не будете випускати один одного з поля зору, ділитися всім потаємним, то й дитина першою відкриється перед вами, поділиться проблемою у разі її виникнення. Свобода — це наслідки довіри. Плюс — самоповага й сумлінність.

Змусити дитину щось робити у разі її відмови чи грубіянства можна по-доброму. Якщо вона ухиляється від роботи, не хоче робити уроки, потрібно з'ясувати причину того, що відбувається.

Часом причиною може бути нерозуміння предмета або боязнь зробити неправильно. Інші діти хочуть уваги із боку батьків. Тільки у такому випадку це все не повинно переходити у рамки «зробити все за дитину». Трапляється, що вона просто лінується. І у всьому цьому потрібно розібратися.

З дитиною можна помиритися й знайти спільну мову при бажанні. Головне — прислухайтеся до неї, цікавтеся її життям та захопленнями. Погане у поведінці можна виключити. Давайте дитині право вибору. Ідіть на поступки, коли це потрібно.

А ще дуже важливо не відволікати підлітка від справи, яким він зайнятий. Ви дуже хочете, щоб він зробив уроки? Тільки син або дочка дивляться у цей час фільм по YouTube каналу. Не наполягайте, щоб це сталося прямо зараз. Нехай додивляться, а потім приймаються за уроки.

І так у всьому — ви можете діяти за негласним сімейним законом. Встановіть свої правила «гри». Проявіть разом ініціативу, фантазію. І якомога частіше вирішуйте всі проблеми із гумором. Тільки без сарказму та злих кепкувань, а добрими веселими жартами.

Фото

Відео