За 27 років незалежності в вітчизняний кінопрокат виходили не тільки голлівудські фільми. Українське кіно також варте уваги глядача, українські стрічки вражають, зачіпають найрізноманітніші теми, висвітлюють найрізноманітніші аспекти нашого життя.

Що варто подивитися? Які фільми завоювали повагу глядачів і кінокритиків далеко за межами нашої країни? Чого очікувати в найближчому майбутньому від українських режисерів? Говоримо про кращі фільми в українській кінематографії за роки незалежності! Додавайте до свого плей-листу.

Штольня, 2006 рік

Дійсно, першою знаковою подією в розвитку українського кіно став вихід фільму «Штольня» в 2006 році. Любомир Левицький зняв не просто перший український трилер, він задав старт розвитку вітчизняного кіно. І підняв досить високу планку. У фільмі актори розмовляють рідною мовою, в кадрі з’являється українська картинка. Знімальна група і актори продемонстрували високий рівень професіоналізму, що дозволило говорити про відродження українського кіно.

За сюжетом, група простих студентів-археологів під час відпрацювання виявляє занедбану штольню. Цікавість підштовхує їх проникнути всередину, де головні герої залишаються один на один зі смертельними пригодами, загадками і темрявою. Хто зуміє вийти зі штольні на сонячне світло? Подивіться, якщо ще не встигли зробити це!

До речі, цей фільм за касовими зборами «відбив» грошові вкладення на зйомку і навіть трохи заробив.

Популярні новини зараз

Українці перевели годинники, Зеленський "змінив" ЗСУ, масові протести пішли в мережу — головне за ніч

Хитрорукі злодюжки добрались до пенсій українців - шахраї вигадали схему, адаптовану під карантин

Донька Заворотнюк шокувала фанатів зізнанням – "Охопила паніка і страх"

Леся Нікітюк у піджаку на голе тіло похизувалася нескінченними ногами

Показати ще

Оранжлав, 2007 рік

У 2007 році, коли на екрани вийшла стрічка «Оранжлав», в пам'яті кожного українця ще свіжими були події трирічної давності, а саме — Помаранчева революція, перший серйозне прояв народного характеру і готовності простих українців відстоювати свою громадянську позицію.

Ці настрої стали фоновою картинкою для розвитку відносин закоханої пари, журналіста Романа (Олексій Чадов, на хвилиночку!) і віолончелістки Каті (Ольга Макєєва). Вони не просто виявляються замкнені в дивній квартирі в центрі Києва, вони отримують листи з повідомленнями про те, що відбувається на Майдані, а також, з'ясовують, чи хворі вони самі СНІДом.

Цей фільм відразу зробив знаменитим режисера Алана Бадоєва. До речі, роботу показали поза конкурсом на Каннському кінофестивалі, де був відзначений незаперечний талант творців фільму. Адже українські мелодрами — особливо зворушливі і глибокі.

Сафо, 2008 рік

Українське кіно — воно різножанрова. І режисери не соромляться зачіпати в своїх стрічках найрізноманітніші теми. У добірці кращих українських фільмів не можна обійти увагою чуттєву стрічку «Сафо» українського режисера з британськими коренями, Роберта Кромбі.

Фільм знятий за мотивами роману Ернеста Хемінгуея «Райський сад», де порушується тема забороненого кохання і фатальної пристрасті. Сюжет відсилає нас в 20-ті роки ХХ століття на грецький острів Лесбос, де, за легендою, жила давньогрецька поетеса Сапфо. Режисер розповідає нам про взаємини молодої подружньої пари Сафо і Філа з емігранткою Хеленою.

Як виник цей дивний любовний трикутник і до чого призводять гріховні втіхи? Як вирватися з полону пристрасті, якщо тобі не відповідають взаємністю? Картина щедро приправлена не тільки еротичними сценами, але і видовищною картинкою, якісною музикою, відмінною акторською грою. А фінал вас змусить задуматися.

У фільмі взяли участь не тільки українські актори (Богдан Ступка і Людмила Ширяєва), але і запрошені зірки (Авалон Баррі і Тодд Солей). Фільм був знятий в Криму, а неофіційним саундтреком стала пісня співачки Lama «Знаєш, як болить». Цей фільм заробив в українському прокаті понад 1 мільйон доларів і був відзначений кінокритиками.

Той, хто пройшов крізь вогонь, 2011 рік

Фільм українського режисера Михайла Іллєнка був заснований на реальних подіях і позиціонується як військово-пригодницька мелодрама. Головний герой фільму — радянський льотчик Іван Додока — пройшов непростий і тернистий шлях від героя до зрадника, від вигнанця до вождя племені індіанців-ірокезів, від людини, яка втратила все, до людини, яка пройшла крізь вогонь.

У головних ролях фільму задіяні відмінні українські актори — Дмитро Лінартович, Віталій Лінецький та Ольга Гришина. Сам фільм став номінантом Київського кінофестивалю і навіть висувався на премію «Оскар». А про непохитну громадянську позицію режисера свідчить той факт, що фільм був відкликаний від участі в V фестивалі Росії та інших країн Співдружності в Тбілісі в 2015 році на підтримку іншого українського режисера Олега Сенцова.

Поводир, 2013 рік

Пронизлива історія про подорож сліпого кобзаря і його маленького поводиря, американського хлопчика Пітера, по засніженій Радянській України в 30-х роках ХХ століття. Які обставини звели разом цих людей, які випробування їм доведеться пережити, як з ними розправиться нестримна махина тоталітарного режиму? Дивитися без сліз цю історію неможливо, але режисер Олесь Санін радить «закрити очі і дивитися серцем».

Прем'єра фільму «Поводир» наочно продемонструвала, що вітчизняна кіноіндустрія впевнено піднімається до голлівудського рівня, але відзначається не тільки професіоналізмом, а й душевністю, якої часом так не вистачає всесвітньо відомим кінострічкам.

У кастингу фільму взяли участь визнані українські актори — Стас Боклан та Олександр Кобзар. Свій талант драматичної актриси продемонструвала співачка Джамала, яка зіграла актрису легендарного театру «Березіль». Маленьким поводирем став американець українського походження Антон Святослав Грін, а його загиблого батька, американського комуніста зіграв голлівудський актор Джефф Баррелл.

Тіні незабутих предків, 2013 рік

Справжній український хоррор, заснований на давніх гуцульських легендах. Режисером картини став Любомир Левицький, оператором — Марк Еберлі, який працював над голлівудською сагою «Сутінки», а головними героями стали молоді актори з усієї України, зокрема, онук Богдана Ступки, Дмитро. Паралельно, в кадрі з'являлися і відомі глядачеві особи — Ольга Сумська, Ольга Фреймут, Костянтин Лінартович, Юрій Розстальний, Валерій Легін та ін.

Фільм став чимось більшим, ніж звична історія жахів. Містична стрічка оповідає про пригоди українських студентів в Карпатах. Молодим людям доведеться протистояти могутнім потойбічним силам, тільки ось, що може протиставити простий 20-річний хлопець багатовіковому злу, крім свого чистого серця, перше кохання і дружньої вірності?

Брати. Остання сповідь, 2013 рік

Символічна українська драма, дебютна робота режисера Вікторії Трофименко, знята після прочитання роману «Джмелиний мед» шведського письменника Торгні Ліндгрена. У процесі виробництва фільму було подолано безліч труднощів, в тому числі і фінансових, законодавчих і т.д. Однак молодому режисерові вдалося довести розпочате до переконливого фіналу і в листопаді 2013 року відбулася світова прем'єра драми на індійському міжнародному кінофестивалі. Український глядач побачив стрічку тільки через рік.

Перед глядачем показана історія життя двох братів. Старі гуцули Войтко та Станіслав такі різні і тому постійно змагалися один з одним. Під кінець життя брати щиро бажають один одному наглої смерті, але що стало причиною такої лютої ненависті? Що за біль живе в серці кожного з них?

Дізнатися правду і примирити ворогуючих братів береться приїжджаюча письменниця, тільки от чи готові самі вороги пробачити один одному колишні образи? Особливо вражає своєю образністю старий Христофор, який ніс на руках самого Христа і не витримав ваги людських гріхів.

Плем'я, 2014 рік

Список найкращих українських фільмів був би неповним без згадки цієї картини. Єдиний фільм, в якому актори не промовили жодного звуку, став дебютною повнометражною роботою українського режисера Мирослава Слабошпицького. Більш того, стрічка завоювала найбільшу кількість світових нагород за все вітчизняне кіновиробництво.

Каннський кінофестиваль присудив фільму рекордну кількість нагород за всю історію кінофестивалю в рамках «Тижня критики». Фільм став переможцем на престижних фестивалях в Лондоні, Лос-Анжелесі, в бельгійській Генті, в Ризі, у Польщі. Став першим номером у рейтингу кращих фільмів 2015 року кінокритика Тодда Маккарті з журналу The Hollywood Reporter.

Але дивитися фільм «Плем'я» варто не через це. Режисер спробував докричатися до глядача мовою жестів, спробував показати, як боротися з несправедливістю, як захищати свою любов, як відстоювати свою позицію.

Моя бабуся Фанні Каплан, 2016 рік

Кіноробота режисера Олени Дем'яненко в черговий раз показала, як «пересмикувались»  історичні факти, як замовчувалася правда, і як за дійсне видавали бажане.

Виявляється, все, що ми знали або не знали про Фанні Каплан — було вигадкою і спробою пропаганди. Її звинувачували в спробі замаху на Леніна, але що відбувалося насправді в далекому і суперечливому 1918 року спробує з'ясувати молода журналістка Марина.

«Брама» 2017 рік

Ще одна сумна сторінка української історії — Чорнобильська трагедія та її вплив на простого українця, освітлена у фільмі «Брама» з Ірмою Вітовською, Дмитром Ярошенко і Віталіною Біблів.

Символізм і реалізм, фентезі та трилер, зона відчуження і простий побут звичайнісінької української родини — режисер Володимир Тихий талановито поєднав такі несумісні поняття і торкнувся найтонших струн в душах свого глядача.

Військові фільми «Донбас», «Іловайськ», «Кіборги»

Трагічні події на Донбасі не могли не турбувати всю Україну. Багато людей у всьому світі заговорили про війну, про її жорстокість і марність, переглянувши кінороботи українських режисерів, присвячені цій болючій темі. Але говорити про війну потрібно, важливо лише знайти вірні слова. Судячи з успіху фільмів «Донбас», «Іловайськ» і «Кіборги», все було зроблено правильно.

Першою глядач побачив картину «Іловайськ. Батальйон Донбас»про розстріл українських військ армією РФ в Іловайському котлі. Головним героєм став живий учасник тих подій, ветеран АТО Тарас Костанчук і він зі своїм завданням впорався. Як і решта учасників роботи над картиною.

«Кіборги» — так вся Україна називала захисників Донецького аеропорту за їх незламність. Саме такими монолітними і правдивими вийшли герої фільму Ахтема Сеітаблаєва.

А фільм «Донбас» Сергія Лозниці показує іншу сторону життя в зоні АТО. Це 13 епізодів, що розповідають про те, що твориться в умах і серцях мирних і не дуже жителів окупованих територій.

Фільми вийшли дуже правдивими. Але вся громадськість з нетерпінням чекає появи ще одного військово-патріотичного фільму «Наші котики», який покликаний показати війну і фронт з трохи несподіваного боку, крізь призму солдатського гумору.

Художні фільми «#SelfieParty», «Дика весілля», «Я, ти, він, вона», «Секс і нічого особистого», «Свінгери»

Не можна сказати, що кіноіндустрія останніх років обмежувалась лише серйозними фільмами на історичні або військові теми. Прем'єри «легких» комедій і невибагливих мелодрам відбулися одна за одною протягом 2017-19 років. І вони знайшли живий відгук у серцях глядача в усьому світі. Дані кіноновинки продовжили цікаву традицію — задіяти в зйомках «повного метра» не професійних акторів, а телеведучих (Сергій Притула, Юрій Горбунов, Володимир Зеленський) і співаків (Надія Дорофєєва, Ольга Полякова, Дзідьзо, Валерій Харчишин). Варто відзначити іскрометний гумор, хитро переплетені сюжетні лінії, відмінно прописані характери персонажів. Важливий показник якості — масові перегляди і вельми непогані касові збори.

Останні комедії красномовно підтвердили, що українські режисери продовжують освоювати нові горизонти і виходити на новий рівень.

Кращі фільми 2019 року: «Захар Беркут», «Гуцулка Ксеня», «Ціна правди»

В цілому, 2019 рік був багатий на яскраві прем'єри і талановиті картини, що вийшли в український кінопростір.

Видовищна екранізація поеми Івана Франка, результат спільної роботи українських сценаристів і акторів з голлівудськими кіношниками. Деякими глядачами сприймається суперечливо, але багатомільйонний касовий збір говорить про зростаючий інтерес до української класики.

Мюзикл «Гуцулка Ксеня» — цікавий і красивий жанр, який заслуговує на увагу українця і через оригінальний саунд, і через карпатські пейзажі, і через дотепний сюжет.

Драма «Ціна правди» про сумну сторінку української історії — Голодомор 32-33 років. Раніше, так всеосяжно цю тему піднімали лише документальні фільми, але режисер Агнешка Холланд спробувала показати її так, як бачив, що відбувається, валлійський репортер Гаррет Джонс, перший, хто наважився сказати правду про СРСР.

У новорічні канікули український глядач зможе подивитися ще два українські фільми — фентезі «Пекельна хоругва» і історичну мелодраму «Зраджена» за романом Софії Андрухович.