CVV, CVV2, CVC2: код банківської картки – як дізнатися і користуватися?

Ця загадкова абревіатура – найважливіший секретний код безпеки вашого банківського рахунку. Він присвоюється кожній карті для того, щоб застрахувати вас від крадіжки. Що таке «CVV» і як ним розумно користуватися?

CVV-код карти: що це?

CVV-код – це код, який прикріплюється до банківських карт для верифікації (висловлюючись банківським мовою), тобто перевірки (попросту кажучи). Він покликаний дати найбільш надійний захист ваших коштів на карті від доступу до них інших осіб. Як правило, код 3-значний, але може бути і 4-значним. Назви для цього коду ви може зустріти в різних варіаціях – CVV, CVV2, CVC2 та інші. В їх основі лежить одне значення.

CVV розшифровується як «Card Verification Value» – «значення верифікації карти». Цю абревіатуру використовує платіжна система «VISA». А ось їхні конкуренти «MasterCard» користуються аналогом – CVC. Він розшифровується як «Card Validation Code» – код перевірки карти. Такими кодами користуються і інші системи. По суті, це синонімічні вирази одного значення.

Важливо розуміти, що CVV і CVC – не те ж саме, що пін-код вашої картки і її номер. Якщо номер своєї карти ми можемо повідомляти будь-кому, то пін-код ніколи і нікому повідомляти не можна, а CVV – тільки в певних випадках. Всі ці цифри разом працюють на захист безпеки вашого рахунку. Саме їх знання підтверджує, що саме ви – власник карти.

CVV2/CVC2: що означає двійка?

Те, що в побуті прийнято називати CVV – насправді і є CVV2. Тому що в кожну карту вшиті 2 коди перевірки автентичності. Однак перший ми самі не знаємо, і ніколи не дізнаємося. Його нанесено на магнітну стрічку і зчитується він тільки технічно через банкомати і термінали. А ось двійка в назві абревіатури коду означається як раз другий код перевірки справжності.

Якщо перший код актуальний, коли власник картки використовує її «фізично». То другий – коли карта використовується для проведення операцій купівлі-продажу без фізичного використання самої карти.

Для позначення коду автентичності використовуються також і інші абревіатури:

• CVVC – «Card Verification Value Code»;
• CSC – «Card security code»;
• V-Code або V Code – «Verification Code»;
• CVD – «Card Verification Data».

CVV-код: у чому його необхідність?

CVV-код сам по собі насправді не має ніякої цінності. Але в поєднанні з терміном дії картки, її номером і піном він покликаний зробити ваш символічний грошовий пластик унікальним.

Якщо зловмисники стануть володарями одного або навіть двох видів цієї інформації, не володіючи картою, скористатися вашими грошима їм не вдасться. Якщо у афериста карта виявиться на руках , то захистить вас від крадіжки тільки пін-код. А якщо ні – то CVV-код . Власне, він і існує для того, щоб власник картки міг проводити розрахунки через інтернет. Але, звичайно, і він не є достатнім захистом власника для таких операцій. Людина, що має вашу карту, з легкістю може дізнатися і її номер, і термін дії, і цей код верифікації – вся ця інфа написана на самому пластиці. Продавці підтверджують власника ще і з допомогою СМС-повідомлення на його фінансовий номер телефону через банк, що обслуговує карту. Це означає, що інтернет-транзакція може відбутися тільки після того, як ви підтвердите її не тільки номером, датою і CVV вашої карти, але і кодом з СМС-повідомлення від вашого банку.

CVV-код: де знайти і як дізнатися?

Найчастіше це найскладніше питання для технічно недосвідчених користувачів карт. До піну ми всі вже звикли і про нього відразу ж при отриманні карти нагадує банк. А ось про CVV-код менеджери банків навіть не згадують. А знайти його на картці не так вже й легко – він навіть і не підписаний. Але насправді, якщо розібратися – все дуже просто.

CVV2-код знаходиться на звороті платіжної картки з правого боку під магнітною стрічкою – власне, на тій лінії, де менеджери просять вас поставити свій підпис. Якщо тут ви знаходите багато різних цифр, то в якості CVV-коду потрібно вказувати тільки 3 останні з них.

При пошуку CVV-коду може трапиться і наступна неприємність – ви його і зовсім не знайдете. Тому що наноситься він методом спеціальної ідент-печаті, а вона не найнадійніша в плані довговічності. Тому потрібний захисний код може просто стертися під час тривалого користування карти. Але CVV вашій карті все одно присвоєно – тоді його слід шукати в своєму особистому кабінеті в онлайн-банкінгу.

Зазвичай CVV можна знайти, зайшовши в розділ «Мої рахунки» і вибравши там функцію «управління картою». У меню дій з картою ви виявите пункт «дізнатися CVV-код».

CVV: як правильно ним користуватися – засоби безпеки

Повідомляти CVV-код своєї картки ви повинні тільки під час проведення платежів через інтернет. І тільки. Більше ніхто не повинен знати цей секретний захисний код вашого рахунку.

• Банківські працівники не можуть вам дзвонити для того, щоб дізнатися код або інші дані вашої карти. Більш того, якщо хтось подзвонив вам з цим проханням або ж надіслав повідомлення від імені банку – негайно зателефонуйте на гарячу лінію свого банку і повідомте про це.
• Здійснюючи оплату того чи іншого товару в інтернеті, перевіряйте сайт продавця на надійність – за ними теж можуть ховатися шахраї. Сайт може бути повністю безпечним тільки в тому випадку, якщо на початку його адресного рядка є значок замку.
• Для підтвердження операції в інтернеті від вас, крім даних карти, можуть зажадати ще і пароль входу в ваш особистий кабінет банку (само собою номер карти і термін її дії). Це нормально. Але будь-які інші дані сайти, які працюють чесно, не вимагають, адже синхронізуються з банківськими системами. Так що якщо під час онлайн-шопінгу вас попросять відповісти на секретне питання для підтвердження карти або інші персональні дані – це незаконно і загрожує злодійством.
• Коли користуєтеся картою в реальному житті, тримайте її так, щоб ніхто не міг побачити секретні дані. Тим більше не залишайте її на столах і стійках без нагляду.
• Якщо для покупки є необхідність сканування карти – робіть це так, щоб CVV був прихований.

Як злочинці можуть заволодіти вашим CVV і грошима?

Запам'ятайте: CVV потрібен вам тільки для того, щоб підтверджувати операції купівлі чого-небудь через інтернет. В інших випадках ви його повідомляти нікому не повинні. Адже шахраї примудряються створити цілі інтернет-імперії, щоб добути ці секретні 3 цифри безпеки ваших грошей. Їх способи можуть бути вельми мудрованими і важко розпізнавані.

• Фішинг – це створення копій сайтів банків або інших фінансових установ. З підробленого сайту вам на пошту надсилають лист, в якому міститься вказівка терміново перейти за вказаним посиланням, наприклад, для отримання важливої інформації або актуалізації ваших даних. Такі листи часто доповнюються погрозами терміновості: зробіть це впродовж 5-и годин, інакше ваші карти будуть заблоковані. У пориві емоцій і на межі нервового зриву навіть прагматична людина може зробити такий вчинок. За посиланням вам пропонують ввести секретні дані вашої карти – і вуаля ваші гроші в чужій кишені. З цього випливає: навіть якщо для зв'язку зі своїм банком ви використовуєте електронну пошту, ні в якому разі не переходьте за посиланнями, зазначеним в яких би то не було листах.
• Фальшиві операції купівлі-продажу. Якщо ви щось продаєте через інтернет приватно і хочете отримати оплату товару на свою карту, то ніколи не повідомляйте покупцям нічого , крім номера вашої картки і свого імені. Шахраї можуть сказати, що термінал в терміновому порядку вимагає ваш CVV-код для того, щоб відправити вам гроші – це неправда і такого не може бути ніколи.
• «Безневинне» підглядання. Відправляючи куди-небудь ксерокопію або скан вашої карти – заклеюйте CVV. І не публікуйте фото вашої карти в соцмережах – інформації на картинках може бути досить для заволодіння вашими грошима.