Останні слова Зайцевої та Дронова перед вердиктом суду: бездушний, черствий монстр

У вівторок, 26 лютого, було винесено вирок по одній з найбільш резонансних ДТП в Україні. Інцидент на Сумській у Харкові, який стався 18 жовтня 2017 року, широко освітлювався у ЗМІ і тільки зараз отримав своє логічне завершення. Перед обвинувальним вироком основні фігуранти справи Геннадій Дронов і Олена Зайцева виступили з промовами, які ми публікуємо повністю.

Геннадій Дронов

"Я прошу мене вибачити, якщо буду читати з аркуша, так як я дуже хвилююся, не запам'ятаю все, що хотів сказати. Користуючись своїм словом, хочу сказати наступне: я вперше зіткнувся з судовою системою, за винятком того єдиного адміністративного порушення за всі 19 років мого водійського стажу, у якому мене тут дорікали, і не дозволяв собі перевищувати дозволений швидкісний режим, незважаючи на прискорення. У мене не було приводів у міліцію, поліцію до цієї трагедії. І для мене все, що тут відбувається за весь час цих дебатів, засідань, виглядає дуже дико.

Я, як і всі інші люди, думав, що тут має бути все чесно і справедливо, що по-любому повинні достукатися до істини. Те, що тут відбувалося, на істину зовсім не схоже. Таке враження, що нас збирають не для того, щоб розібратися, що ж насправді сталося і прийняти чесне рішення, не поливаючи нікого брудом, не призначаючи винних, видаючи бажане за дійсне, підносячи це суспільству, яке вже втомилося від цього, а потім запитати по максимуму, щоб всі нарешті заспокоїлися.

Так, це велика трагедія для нас усіх, але в цьому нещасному випадку не було злого умислу. А всі інші факти і доводи, що абсолютно все, повинні були бути ретельно вивчені і зважені для прийняття правильного і справедливого рішення. І я звертаюся не тільки до всіх тут присутніх, але і до всього суспільства, так як це вже стало резонансним і громадською справою.

Користуючись своїм словом, я не прошу пом'якшити мені міру покарання, так як з усього судового процесу я переконався: це марно. Користуючись своїм словом, я звертаюся до потерпілим, адже в залі судових слухань, крім суперечливих звинувачень прокуратури і сторони захисту Олени Зайцевої, у мою сторону звучали звинувачення в тому, що я не визнав своєї провини і не висловлював співчуття. Що вивчити імена всіх загиблих і постраждалих — це нескладно. Що молода дівчинка, на відміну від мене, знайшла в собі сили визнати наслідки. Що я не відшкодував збитки у добровільному порядку.

Так, я не визнав провини в тому, що сталося, своєї вини у настанні цього жаху. Але я усвідомлюю свою участь у цьому і каюсь. Я не раз просив вибачення: і в суді, і в камері перед Богом. Я кожен день прошу вибачення незліченну кількість разів. Я прошу його і зараз: вибачте мене. За те, що я опинився на тому перехресті, за те, що був, як і всі інші, за те, що започаткував цей рух разом з іншими автомобілями. За те, що в ті секунди не усвідомив, що відбувається. Вибачте.

Щиро прошу пробачити мене і зрозуміти. Зрозуміти, адже у мене не було ні найменшого наміру на порушення правил дорожнього руху. Я їхав, як і всі, як завжди. І не передбачав можливості настання таких жахливих наслідків. І вже тим більше не бажав.

Я не можу попросити вибачення у кожного. Я не можу допомогти матеріально, і не тому, що у мене немає такого бажання. Навіщо такими висловлюваннями робити з мене черствого монстра? При першій же можливості я готовий продати автомобіль Volkswagen і віддати гроші сім'ям загиблих і постраждалих. Але у мене немає такої можливості, так як цим можу займатися тільки я або мій адвокат. Я не можу допомогти. Не "не хочу", а не можу.

Я не можу допомогти своїй матері, не можу допомогти собі. Так, мені було нескладно запам'ятати імена потерпілих, а не це бездушне "вивчити", яке прозвучало від адвоката нібито постраждалої. Адже нескладно запам'ятати тих, про кого думаєш весь час, хто завжди у твоїй пам'яті. Нескладно запам'ятати імена людей, коли ти знаєш, від чого вони загинули. І, сидячи в камері, перечитуєш це раз за разом, усвідомлюючи, що ти мимоволі причетний до їх загибелі.

Так, ця молоденька дівчинка сильніша мене. Так, вона сумирно сидить на лаві підсудних, в усьому слухаючись свого адвоката, і розуміє, що після звільнення у неї буде все як і раніше. Я ж 18.10.2017 року втратив все. У мене немає нічого і нічого не залишилося, деколи — навіть бажання жити.

Я хочу допомогти сім'ям загиблих і постраждалих. Враховуючи сказане моїми адвокатами, єдине, що я хочу сказати у свій захист, — не перед судом, перед людьми, — це те, що, на жаль, навмисно чи ні, але те злощасне перехрестя щодня проїжджають сотні водіїв. Точно так само, як проїхав його я. І жодного разу — ні до мене, ні після мене — це не призвело до таких жахливих наслідків, як 18.10.2017 року.

Одним з тих уроків, що і правда зрозуміли всі, – це те, що по вулиці Сумській і на площі Конституції ніхто не займається стрітрейсингом і не влаштовує погоні з автомобілями. Які, як і всі інші в цьому виробництві, також не встановлені.

Я не оратор. Я кілька разів переписував свої слова. І все одно ні єдиним словом не можу передати все те, що відчуваю насправді.

Я думаю: якщо ви на мить відкладете свої емоції, то ви все самі побачите по моєму зовнішньому вигляду. Вибачте мені, будь ласка. У всьому іншому я підтримую своїх адвокатів і сподіваюся на справедливе рішення суду. Спасибі".

Олена Зайцева

"Я визнаю всі пункти порушень ПДР, які мені інкримінуються у обвинувальному акті. Я відчуваю свою провину. Звичайно ж, ніколи не сяду за кермо, про це й мови бути не може. Я дійсно щиро каюсь, саме тому я визнаю всі позови. І буду намагатися з сім'єю погасити їх у міру своїх можливостей. Я готова відповідати та нести покарання, яке мені призначить суд. У мене все, дякую".

Нагадаємо, Зайцева і Дронов почули вирок за ДТП в Харкові.

Раніше Знай.uа повідомляв, Зайцеву терміново вивезли з суду.

Також Знай.uа писав, Зайцева у всьому зізналася і готова нести покарання.