Обрізання Господнє 14 січня: головні традиції святкування

14 січня вірні православної церкви, крім Старого Нового року і Василієва дня, згадують подію, про яку сказано в Євангелії від Луки — обрізання Господнє, що сталося на восьмий день після народження Ісуса Христа.

Традиції цього свята зародилися ще в 4 столітті. І з того часу православні відзначають обрізання Господнє на восьмий день після свята Різдва Христового — тобто 14 січня за новим стилем. Варто відзначити, що саме обрізання Господнє вважається одним із найбільших свят православ'я.

Обрізання для стародавніх іудеїв визначало приналежність до Богообраного народу. Необрізаний не був присвячений Єдиному Богу, Творцю усіх істот. Такий чоловік вважався іновірним, негідним приносити Богові жертву, негідним до Нього звертатися. Як відомо, старозавітне обрізання було прообразом християнського хрещення.

Згідно з церковним писанням, Пресвята Богородиця Марія і Її обручник Йосиф, передбачуваний батько Ісуса, принесли немовля до храму для обрізання і там разом із нареченням імені — Ісус Христос (Спаситель) — здійснили цей священний обряд.

Православним християнам особливо важливо в це свято згадувати про те, що і Пресвята Богородиця, і Йосип були істинними юдеями, що вшановували Тору. Адже саме Тора наказує юдеям робити обрізання в знак позначення себе як богообраного народу.

Крім того, віруючі православної церкви благочестиво визнають за юдеями це право богообраності, тому вони з благоговінням святкують це християнське свято. Не дивно, що перші апостоли і християни, що походили з юдеїв, також були обрізані.

Свято Обрізання для християн важливе ще й тим, що, незважаючи на багато єретичних думок, які спотворюють земний образ Ісуса Христа, підтверджує, що Богонемовля Ісус був чоловічої статі і обряди, що призначалися для іудеїв, над Ним також були здійснені.