Загрожений тріумф Церкви України

«Наближається день історичного тріумфу України – День надання Вселенським Патріархом Томосу», — пишуть лідери українського народу, закликаючи християн вийти для спільної молитви на Софійський майдан зранку, 15 грудня, пишуть Акценти.

Проте запланований тріумфальний собор, який має відбутися за кілька днів у Софійському храмі Києва, може перетворитися на чергове розчарування і фарс. Принаймні, якщо учасники Собору – представники УПЦ Київського патріархату, УАПЦ та архієреїв Московської патріархату в Україні, — будуть змушені обрати персону, далеку від покликань предстоятеля нової об’єднаної Церкви України.

Митрополит Епіфаній Думенко – основний претендент на жезл предстоятеля. Керуючий справами у Київському патріархаті – молодий, амбітний єпископ, якому довіряє впливовий архієрей – Філарет Денисенко. Щоправда, 89-річному лідеру УПЦ КП було непросто переконати єпископат своєї Церкви проголосувати за владику Епіфанія. Кожен із них знає – більще чи менше – хто такий Митрополит Переяславський.

Справа не в тому, що молодий пастир за роки свого служіння примудрився пересваритися з більшістю своїх колег – через дрібниці та особисту пихатість. Біографія самого єпископа Епіфанія сповнена недоречних загадок, протиріч та звинувачень у критичній залежності від Москви.

Саме його походження надійно приховується найближчим оточенням. Хоч для членів Київського Патріархату не секрет: це незаконнороджений син відомого в Церкві митрополита Даниїла Чокалюка, який помер на рівненській катедрі 10 років тому. Митрополит Чокалюк – поважна й шанована людина у цій конфесії, але позашлюбні діти – не красять ні батьків, ні їхніх нащадків. Навіть якщо обидва прийняли обітницю монашества.

Вищу освіту молодий Епіфаній Думенко здобув у Греції – кажуть за протекцією церковних осіб із оточення батька. Час, проведений ним у Афінах, також оповитий таємничістю – починаючи з невизначеного канонічного статусу самого студента, до специфічного способу життя – Епіфаній був помічений у доволі брудних сексуальних скандалах, щоправда – без достатніх деталей, імен і фотофактів.

Кар’єра малопомітного клірика Київського патріархату пішла вгору тоді, коли столичну кафедру залишив митрополит Димитрій Рудюк – 2009 року він посів Галицьку митрополію у Львові. А вакантне місце ректора Київської Православної Богословоської Академії успадкував щасливчик — із грецьким дипломом. Відтоді Епіфаній вхожий до кабінету Патріарха Філарета, а зі Львова йому «в подарунок» від Димитрія Рудюка – бізнесмен-ктитор Андрій Мацола, мільйонер, власник потужної пивної компанії «Перша Броварня».

З того часу митрополит Епіфаній вже ніколи не відчував брак коштів – зрушився ремонт у його рідному Видубицькому монастирі на березі Дніпра. Сам же пан Мацола почав активно допомагати другу Епіфанія – такому ж молодому, але, кажуть, ще більш хитрому — єпископу Євстратію Зорі. З 2012 він отримав в управління занедбану Чернігівську кафедру, а разом із нею – ктитора Мацолу. Щоби розуміти природу грошей в Церкві Київського Патріархату, слід нагадати: усі роки нової незалежності України державні й неформальні преференції мали тільки єпархії

Московської Патріархії. Філарету допомагали не всі й доволі стримано, але боротьба за майбутню автокефалію давала широку підтримку простих українців. Москва не могла знищити в сусідній Україні невизнану, але популярну Церкву. А тому була змушена шукати інструменти впливу на Київський Патріархат. І знайшла – бізнесмена Андрія Мацолу.

У якийсь момент бізнес самого Мацоли купили росіяни – компанія сина російського мафіозі Йосипа Кобзона, якого прямо пов’язують із Головним Розвідувальним Управлінням Генерального Штабу Збройних Сил РФ. Компанія «Жигулі-Барноє» рекламується особисто президентом Путіним. Грецькій державі також є над чим замислитися. Андрій Мацола — щедрий спонсор афонського монастиря Дохіар. Саме звідти, ще в часи повної канонічної ізоляції Київського патріархату, бізнесмен привіз ікону Божої Матері «Скоропослушниця» — у подарунок українським схизматикам. Його друг — настоятель монастиря Дохіар – нещодавно помер. Але дивні й всепроникні зв’язки партнера російської пивної компанії й спонсора основного претендента на предстоятельський жезл України, нікуди не ділися. Мацола далі часто перетинає кордони Греції.

І головне: пік кар’єрного зростання Епіфанія Думенка припадає на 2013 рік. Це час – всевладдя російських спецслужб в Україні, одне з пріоритетних завдань яких – контроль православних конфесій країни. І не лише УПЦ КП, але й Київської Митрополії Московського патріархату. Саме тоді Епіфаній Думенко призначається керуючим справами (канцлером) Київського патріархату – за наполяганням Андрія Мацоли. А керуючим справами Київської Митрополії МП — Антоній Паканич. Вже за протекцією іншого проросійського олігарха — Вадима Новинського. Ці двоє – Мацола та Новинський – фактично супервайзери Москви в православному середовищі України.

Чому цього не бачить сам Патріарх Філарет? Його управлінський досвід ніхто не ставить під сумнів – особливо ті грецькі ієрархи, які знали особисто митрополита Київського Денисенка ще по його роботі у Всесвітній Раді миру та по службі на Віденській кафедрі РПЦ.

За весь рік і Ефіпаній Думенко, і Євстратій Зоря дали безліч приводів розуміти, що ці двоє – грають у російську гру. Ще 12 квітня 2018 року, після візиту на Фанар, Президент Порошенко запросив до себе в резиденцію Його Святість Філарета – обговорити умови, запропоновані патріархом Варфоломієм для виходу із канонічного тупика. Філарет приїхав у супроводженні Епіфанія і Євстратія. Те, що вони почули, приголомшило: Президент вимагав персональної заяви кожного архієрея КП до Варфоломія з проханням надати Томос. Нова Церква могла бути визнана вже влітку, максимум – восени 2018 року.

Після аудієнції Євстратій Зоря припустився помилки, яку можна було пояснити лише винятковою панікою: від’їхавши два квартали від резиденції Порошенка, він набрав невідомий номер російського абонента – цей факт зафіксувала спецслужба України, яка давно поставила приватний телефон Зорі на «особливий список». Тоді в Росії ніхто не взяв трубки, але згодом «пакет» проросійської активності обох улюбленців патріарха Філарета лише набирав ваги. І дзвінки до Росії вже видавалися невинним баловством. Епіфаній Думенко та Євстратій Зоря змогли повністю змінити склад офісу Патріарха Філарета – в основному коштом свого спонсора Андрія Мацоли. Духовний начальник був поміщений в інформаційний вакуум, а самопроголошений прес-секретар повів активну й досить складу медійну гру. Жертвою якої все частіше ставав сам Патріарх Філарет.

У вибухонебезпечні дні після рішення Синоду Вселенської патріархії від 11 жовтня про погодження тексту Томосу, саме Зоря спровокував інформаційну шумиху довкола заяв Філарета про необхідність повернення історичних Лавр України – Печерської та Почаївської. Всупереч особистим проханням Варфоломія – анічичирк про церковне майно! Але, не зважаючи на явну і сплановану провокацію, прес-секретар залишився на своєму місці.

Найбільш скандальною стала остання поїздка Євстратія Зорі та Епіфанія Думенка до США – у почті самого Патріарха Філарета. Ці двоє завели свого духовного начальника у цілу серію політичних скандалів – за кілька днів. По-перше, вони день-у-день відвідували одіозних персон з офісу демократки Гіларі Клинтон. При чому людей другого й третього плану – чим викликали спочатку поблажливі посмішки, а згодом цілком залужене роздратування кабінету Дональда Трампа. По-друге, американці побачили, що найвищі персони з УПЦ КП, інтереси якої вони так затято лобіювали на Фанарі протягом останнього року, ведуть себе як агенти демократів.

Яких самі вони досі перевіряють на зв’язки із ФСБ РФ. Таку «програму візиту» допомогли скласти союзники лузерів-демократів в Україні – представники популістської партії колишньої прем’єрки Юлії Тимошенко. Джерела в Україні повідомляють, що ця політична персона всерйоз претендує на перемогу на виборах Президента України у березні 2019 року та користується прихованою підтримкою РФ.

Персона Епіфанія є «погодженою» між Тимошенко та РФ, а також групою силовиків міністра Авакова, які грають у власну гру на наступних виборах. Вони впевнені, що Епіфаній – ручна постать, у критичний момент проголосить лукавий нейтралітет. Лихо полягає ще й у тому, що сам патріарх Філарет – вихованець старої гвардії РПЦ. Кажуть, йому мало скасування московських анатем з боку Вселенського патріарха. Він прагне на присмерку життя примирення із Московською патріархією. Цей дар він може прийняти як рівнозначий — предстоятельському жезлу Православної Церкви України. Зараз уже відомо: проросійський бізнесмен Андрій Мацола мав двогодинну розмову із Філаретом, який далі вагається – чи висувати йому свою кандидатуру на Соборі. Мацола пообіцяв йому особисту зустріч із патріархом Кирилом Гундяєвим — вона станеться лише в разі підтримки кандидатури Епіфанія Думенка. На виборах у суботу. Ця умова з боку Москви – найбільш промовиста. І загрозлива – для Вселенської патріархії.

Попри всі ці інтриги, українці можуть ігнорувати усі ці сюжети із США, Москви й Фанара. Перед учасниками Собору в Києві стоятиме лише одне запитання: для чого новій Церкві заплямований владика Епіфаній? Комплекси дитинства, темний період студентської молодості в Греції, хронічні конфлікти в церковному середовищі, зв’язки з ГРУ РФ і самим Кирилом Гундяєвим… У шафі цього претендента — ціла купа кістяків. Ключ від шафи – у проросійського бізнесмена Андрія Мацоли. Ключ від самого Андрія Мацоли – у агента ГРУ Кобзона, пиво якого найбільше цінує його провідник – Владімір Путін. Смішно? Анітрішки.

Чи є інший вибір у українців? Вибір завжди є, а у випадку з Київським патріархатом там служить низка правлячих архієреїв, які дали видимий результат: розбудували свої єпархії, продемонстрували управлінські якості й мають реноме в міжнародних колах. Такий архієрей здатний очолити Єдину Церкву.

В іншому випадку — Україна отримає нову, омріяну Церкву. Але — залежну. Й від самого народження — хвору. Чи стане вона союзником Церкви-Матері — Вселенського патріархату, предстоятель якого пішов на смертельний ризик у боротьбі за канони й честь північного слов’янського народу? Навряд чи.

Москва, яка збагнула невідворотність української автокефалії, вже при колисці вирішила її знищити – обранням свого конфідента на первосвятительский престол. У суботу, 15 грудня, у древньому Києві може народитися чергова маріонетка Російської Церкви. Церква без позиції. Церква без голосу української нації. Схема, кілька разів проваджувана московською церковною дипломатію – у Болгарській Церкві, у Польській Автокефальній Церкві, у Церкві Чеських Земель і Словаччини. Які всі у свій час отримали Томос від Вселенських патріархів. Нові проблеми православний світ може отримати і цього разу. Але масштаб церковного питання України не дає права на помилку.

Костас Павлопулос, Атіна