Бандитский Львов: кто такой Богдан Копытко, авто которого взорвали и расстреляли неизвестные

Ті, що вижили в лихі 90-і подалися в бізнес і політику

У 90-х роках в Україні з’явилися сотні рекетирських бригад,що обклали даниною весь бізнес – від торгових кіосків до заводів оборонної промисловості. Лідерами цих бригад стали пацани, які відсиділи рік-два на зоні "за хуліганство". Повідомляє Антикор.

Вийшовши на волю, такі "бувалі зечари" збивали компанію друзів, які при нагоді могли набити морду офіціантові, або влаштувати погром в який-небудь пивній. Що залишалося робити господареві закладу, в який внадилася ходити місцева шпана? Він запрошував їх лідера до себе в кабінет, простягав йому пачку грошей і "просив" більше в його закладі не розважатися.

Згодом шпана зрозуміла, що таким чином можна "доїти" бізнесменів. До дворової шпани примикали колишні спортсмени і створювалася рекетирська бригада.

Пройшли роки. Рекетири підминали під себе підприємства та ринки, а потім ділили це добро в кривавій боротьбі …

До теперішнього часу багато хто з героїв лихих 90-х лежать в землі , але чимало досі на плаву. Їх знають всі як респектабельних бізнесменів і політиків.

Одну з найбільш могутніх у Львові рекетирських організацій очолював Орест Завінський, більш відомий під прізвиськом Завіня. До 32 років він встиг двічі потрапити на зону. Перший раз – за опір працівникам міліції, другий – за вимагання.

Найбільші прибутки збудована Завінею імперія отримувала від чисто бандитських промислів – рекету, продажу наркотиків, крадіжок автомобілів. "Брудні" гроші Завіня вкладав в легальний бізнес, який заснував спільно з деякими власниками приватних готелів і тодішнім керівництвом аеропорту. Незабаром на нього працювали сотні колишніх спортсменів і приблатнених пацанів.

21 червня 1994 року о 23.35 на Левандівці, біля багатоповерхівки, у якій жив з дружиною і дітьми Завіна, пролунали постріли. Того вечора до Завіні прийшов його двоюрідний брат Юрій з дружиною. Після застілля Завіня вийшов на вулицю, щоб провести гостей до автостоянки. За спинами братів хтось неголосно запитав: "Хто тут Завіня?". Орест обернувся, побачив чоловіка в камуфляжі, і пролунали постріли. З першого разу кілер не потрапив. Другим пострілом він поранив Завіню в шию, і той впав. Юрій поспішив на допомогу пораненому братові, але від білої "дев’ятки", що стоїть поруч, прозвучала автоматна черга. Важко поранений Завіня ще знайшов сили піднятися до своєї квартири на другому поверсі і помер під дверима.

Його вдові не позаздриш. Після смерті легендарного чоловіка вона зв’язала своє подальше життя з товаришем Завіні – Ігорем Кульчицьким. Але хоча другий чоловік займався цілком легальним бізнесом – був співвласником Львівської інвестиційно-будівельної компанії, 17 липня 2008 року його розстріляли в центрі Львова, на вулиці Князя Романа невідомі кілери. Нещасна жінка вдруге стала вдовою …

МІЛІЦІЯ ВІДДАВАЛА ЧЕСТЬ

Похорон Завіні бандити використовували для демонстрації своєї могутності. До Львова приїхали авторитети (кожен з численним почтом) з Тернополя, Донецька, Кривого Рогу, Ужгорода. На деяких машинах з траурного кортежу були помітні навіть дипломатичні номери. Міліціонери, що перекрили через похоронної процесії рух на вулицях, віддавали честь загиблого рекетирові.

"Завіня був дуже цікавою особистістю, – згадував після загибелі Ореста його компаньйон, гендиректор СП" Сателіт "Юрій Молдавський. – Він чітко знав, де його, а де наше, і що треба віддати іншим. Від цієї людини у величезній мірі залежав спокій в місті ".

ПЕРЕДІЛ: "НА ВСЕ ГОЛОВИ БРОНЕЖИЛЕТ НЕ ОДЯГНЕШ"

Після похорону головного рекетира Завіні пройшла загальноміська бандитсько-злодійська "стрілка", на якій лідери злочинного співтовариства поділили сфери впливу, щоб не почалася війна за переділ.

Представник угруповання "Котов" Джага відразу заявив, що їх люди беруть під себе всі митні пости області. Авторитет Муха наполіг на своєму праві рекетіровать далекобійників і всіх, чий бізнес пов’язаний з дорожньої структурою. Комусь віддали фармацевтичний бізнес. І тим не менше війна незабаром розгорілася …

РОМА ГЛУХИЙ. Першим з пошаною відправився на кладовище відомий авторитет Рома Глухий. У лютому 1996-го на вул. Федьковича у Львові, недалеко від Привокзального ринку, вибухом величезної сили підняло в повітря джип "Черокі", в який за хвилину до цього сів Глухий і його охоронець. Ромі Глухому відірвало руку і ногу, у нього обгоріло 95% тіла. Через три години Глухий помер.

Втім, досить швидко і міліція, і братки Глухого дізналися, що Рома став жертвою нещасного випадку. У той день йому запропонували купити партію зброї чеченські джигіти. Для зразка показали "гранату", яка насправді була якимось новим армійським фугасом спрямованої дії. Роман, кажучи по мобілці, недбало підкинув кілька разів "гранату" в руці і … Зброя дилетантства не прощає.

ВАСЯ ХІМІК. 14 травня 1997 го загинув не менш відомий, ніж Завіня, лідер угруповання на прізвисько Вася Хімік (Василь Тимчук). Його бригади контролювали відомі фірми в центрі Львова, на Сихові та в Кам’янка-Бузькому районі.

У той день Хімік присів за виносні столики аеропортівського готелю "Тустань" (він теж кришувався його бригадою). До столика підійшов худенький хлопчина і витягнув пістолет. Дуже спокійно він продірявив Хіміку голову і не поспішаючи перейшов вулицю, де стояло очікувало його авто.

Ховаючи Хіміка, братки згадували, що улюбленою приказкою Васі останнім часом стала фраза: "На кожну голову бронежилет шапка не знайдеться" …

ЧЕРЕДА ВІДСТРІЛІВ. Після цього львівські братки почали ходити на кладовища, як на роботу. 9 липня 1998 го в барі "Східна кухня" вбили авторитета на прізвисько Пташеня. 1 грудня 1998 року в мікрорайоні Рясне розстріляли з Калашникова – паралізованого авторитету, який, незважаючи на недугу, успішно керував бригадами автовикрадачів. 13 квітня 2000-го в барі "Мама Мія" (навпроти Привокзального ринку) розстрілюють друга покійного авторитета Базилу (кришував три ринки). 14 серпня 2000-го на вулиці Заводській розстрілюють злодія в законі Вову Сухумського. 4 листопада 2000-го на вулиці Б. Хмельницького у власній квартирі розстріляли 38-річного злодія Артура (кришував найбільший речовий ринок "Південний"), якого багато хто бачив наступником Вови Сухумського. Разом з ним загинули його 62-річна мати і п’ятеро братиків, які охороняли квартиру.


КОЛЯ Рокіро. Останнього серйозного авторитету – Колю Рокіро (в світі – Микола Лозинський) вбили в січні 2007-го на проспекті Чорновола у Львові. Коля їхав на своєму срібному "Мерседесі" разом з дружиною. Коли "Мерс" зупинився біля світлофора, до нього впритул під’їхала чорна "дев’ятка" і пролунали постріли. Вбивць не зупинило навіть те, що в цей момент поруч стояв патруль ДАІ.

Угруповання Рокіро спеціалізувалася на контрабанді в Україну наркотиків. У Колі були діти. Можливо, тому він забороняв своїм людям торгувати наркотиками, наказавши братве відловлювати і жорстоко карати наркодилерів, які штовхають дурь підліткам.

Жодне з вбивств кримінальних авторитетів не було розкрито. Братки, згадуючи убитих, шепочуться про якусь міфічну "Чорну стрілу" – секретну організацію МВС, яка нібито усуває "правильних пацанів".

У міліції ж вважають, що вбиті авторитети стали жертвами бандитських міжусобиць і війни між "чорною мастю" (злодіями) і беззаконням (авторитетами, які не визнають злодійських законів).

ОСТАННІ З МОГІКАН: ХТО МАФІЯ

З авторитетів, поганяла яких гриміли в дев’яностих роках, вижили одиниці. Живими залишилися ті, хто вчасно зрозумів, що настали часи, коли весь рекет забирають під себе державні структури. А тим, хто з цим не погоджувався, государеві люди стелили доріжку на цвинтарі або в зону. Ці далеко не дурні лідери злочинних груп вчасно стали вкладати здобуті кров’ю гроші в легальний бізнес.

ЗА ДУШМАНОМ – РИНОК. Один з колишніх бригадирів Васі Хіміка на прізвисько Душман, наприклад, сьогодні входить до дирекції одного з найбільших ринків України – у Львові. У дев’яностих бригадир Душман кришував цей ринок, що складався тоді з кількох кіосків, поставлених в чистому полі. Якось замість чергової данини Душман наказав засновнику ринку записати в співзасновники свою дружину. І тепер зовсім він не Душман, а респектабельний, відомий в місті підприємець.

Через свою дружину він поріднився з одним дуже відомим українським політиком. Особняк душмани, до речі, стоїть стіна до стіни з будинком голови суду того району, де колись розбійничає бригада душмани. Але бойова молодість минула, і сьогодні суддя і екс-бандит ввічливо розкланюються при зустрічах.

ВОВА МОРДА охороняти "МАЙДАН". Десь в Києві, в комерційних структурах, пов’язаних з "Укрзалізницею", в поті чола трудиться авторитет Вова Морда. Останній став відомий на всю країну, коли в 2005 році тодішній президент Ющенко на колегії МВС, грізно дивлячись в телекамеру, запитав у генералів: "Що це за Морда така, від якого у Львові всі плачуть? Коли з цим Мордой впораються?"

Ющенко, ймовірно, не знав, що в 2004 році Вова Морда, як і багато інших львівські авторитети, повіз всю свою бригаду до Києва на Майдан, і братки на час стали охоронцями "помаранчевої революції". Після такого подвигу Морда просто заслужив на свою годівницю при найбагатшою державною структурою. На той час у нього, до речі, в кишені вже лежала "ксива" помічника народного депутата – одного з "любих друзів" Ющенка.

БУМЕР ЮЩЕНКО ВІД КОПИТА. Власником одного з найвідоміших в Україні молочних підприємств став один з самих безжальних львівських авторитетів на прізвисько Копито (Богдан Копитко). Колишній лідер злочинного співтовариства досяг вагомих успіхів на капіталістичному фронті завдяки тому, що вчасно підметушився.

Кажуть, в 2005 році цей громадянин Чехії (отримав паспорт сусідньої країни, ховаючись там від всеукраїнського розшуку) зустрів на гірському курорті Славське сина тодішнього президента Андрія Ющенка. І нібито подарував хлопцю дорогою "бумер" (БМВ М6 вартістю 130 тисяч євро), який кияни частенько бачили на вулицях столиці з номерним знаком "Ющенко – так!" Сам Андрій Ющенко стверджував, що машина належить його приятелю, і він просто орендує авто.


Найтісніші зв’язки у Копита ще з молодості залишилися з відомим столичним політиком і бізнесменом, який колись служив на львівській армійській спортбазі.

Прізвище екс-бандита Копита спливає і тепер. Як це було на одній із сесій Івано-Франківської міськради, де вирішувалася доля одного з міських ринків, директора якого хтось примудрився поранити в ста метрах від будівлі управління міської міліції.

Мер Івано-Франківська лобіював інтереси однієї з місцевих компаній, що має тісні зв’язки з тим же Копитом. Знаючи це, депутат міськради Богдан Федьків заявив на сесії: "Якщо подивитися на ту структуру, яка зі Львова намагається пустити коріння на Івано-Франківщині, то скажемо прямо: там шельф дуже неприємний, сліди криваві там тягнуться. Я меру говорив, що це не просто бізнес-справу, за цим стоїть щось більше – кримінал і політика ".

Чимало колишніх братків, подейкують убозівці, стали депутатами місцевих рад і тепер на сесіях і партійних мітингах щосили борються "зі злочинна влада". Але хто саме був братків, а став політиком-патріотом, жоден міліціонер, навіть вийшовши у відставку, ніколи не зізнається. Тому що знає: за його колишніми "клієнтами" – майбутнє. Вчорашні братки вже почали освоювати такі високі кабінети, що з їхніх вікон видно якщо не Магадан, то точно – Майдан.

"СВОБОДА" І РЕКЕТ?

Нещодавно націоналістів зі "Свободи" звинуватили в тому, що в лихі 90-ті вони нібито займалися рекетом. Сенсаційну заяву зробив господар ринку "Південний", нардеп-регіонал Петро Писарчук. "Коли я починав розвивати бізнес, то один із заступників нинішнього голови обласної ради возив кримінального авторитета, який мене" щеміл ", щоб я платив данину", – заявив він в інтерв’ю львівському агентству "Гал-інфо". Тонкий натяк неважко було розшифрувати: мався на увазі свободівець Петро Колодій (що пізніше підтвердив Писарчук). Під авторитетом, з яким він співпрацював, мався на увазі легендарний Завіня.

Писарчук визнається, що його на зорі незалежності вивозили в ресторан "Сателіт" (був "штаб-квартирою" Завіні) біля аеропорту, де проходив сходняк авторитетів, і змушували платити мзду, а інакше, мовляв, "тобі труба". Колодій, якого звинуватили в дружбі з бандитом і рекеті, назвав Писарчука "брехуном" і заявив, що подасть на нього до суду. "Я чесно працюю вже 30 років, починав з механіка в дорожньому управлінні Мостиського району. А в 90-ті працював інженером-механіком на держпідприємствах. І ніколи не працював ні в кого водієм і не був знайомий з авторитетами", – відхрещується свободівець, запевняючи , що заяви Писарчука нібито чорний піар регіоналів.