Хаос та криза: що сталося за роки президентства Порошенка

7 червня виповнилося рівно три роки з дня інавгурації президента Петра Порошенка.

Як повідомляє портал "Українська правда", не так давно глава держави сидів за столом "ситуативної кімнати" на Банковій та окидав незадоволеним поглядом своїх підлеглих. Причиною для цього, можливо, стали вибори, які відбудуться в 2019 році, адже часу на правління залишається все менше.

Команда президента чітко розуміє, що для перемоги Порошенку знадобиться або прохідний конкурент і реальні результати, або демонстрація його "великих успіхів". Та найближче оточення глави держави поговорює лише про хаос та кризу управління.

Чому так відбувається?

По-перше, не зіграла ставка Порошенка на ручного прем'єр-міністра. Виявилося, що Володимир Гройсман прийняв роль політичного гравця, який все більше прагне до самостійності. Свій характер політик почав демонструвати ще на етапі довгих перемовин про формування Кабміну. Крім того, не маючи своєї фракції в парламенті, він зумів виторгувати квоту для трьох своїх людей – віце-прем’єра Володимира Кістіона, міністра соцполітики Олександра Реви та міністра Олександра Саєнка.

Також не слід забувати про історію з пенсійною реформою.

"Порошенко ревнує, що Гройсман приписує цю реформу собі. Президент знав, що буде реформа, але не думав, що Гройсман на ній так піаритиметься", – зазначив співрозмовник в оточенні прем’єра.

Та формуванням власного політичного іміджу Гройсман дратує не тільки Порошенка, а й заступника голови фракції БПП Ігоря Кононенка. Відомо, що в січні 2017 року в уряді розгорілася баталія між міністром інфраструктури Володимиром Омеляном та головою УЗ Войцехом Балчуном. Всі співрозмовники в команді Порошенка в один голос запевняли, що насправді це війна за вплив на залізницю між Гройсманом і Кононенком. Битву виграв прем’єр, забравши УЗ з-під управління Мінінфраструктури та підпорядкувавши її Кабміну, тобто собі.

Немаловажною темою стало керівництво Державної фіскальної служби, що є однією з ключових у питаннях контролю над грошовими потоками в країні. Після скандалу з керівником ДФС Романом Насіровим, над фіскалами поставили не близького до Кононенка Сергія Білана, а Мирослава Продана, якого вважають людиною Гройсмана.

Чому команда Порошенка страждає від внутрішніх конфліктів?

Оточення президента дивиться, як Гройсман підминає під себе все нові сфери, і не розуміє, чому йому це сходить з рук. Та відповідь проста – прем’єр вважає себе рівноправним партнером, а не оточенням Порошенка.

Не прибирає неслухняного Гройсмана з посади глава держави тому, що може знайти "потрібні аргументи" у невигідніших ситуаціях. Крім того, залишається можливість зробити з нього "жертву режиму", яких дуже люблять українські виборці.

Поки що чинного прем'єра тримають у тонусі, час від часу "призначаючи" йому наступників. Найчастіше приміряють на цю роль Генпрокурора Юрія Луценка та секретаря Національної інвестиційної ради Бориса Ложкіна. Правда, в оточенні останнього таку ідею не розглядають серйозно.

Але є й інша причина, через яку Порошенко не робить радикальних спроб "приструнити" прем’єра - головна зміна у бізнесовому крилі. До сходження зірки-Гройсмана єдиним партнером президента був Ігор Кононенко. У певний період їхні прізвища були майже синонімами. А така тісна прив'язаність навряд чи подобалась президенту. Тепер же, коли Гройсман хоче стати "першим після першого", це можливо зробити, лише послабивши позиції Кононенка. А найбільше від цієї війни виграє усе той же Порошенко. Таким чином, він може підігравати то одній, то іншій групі, прибираючи їх до рук.

Український політик Віталій Ковальчук відіграв ключову роль у питаннях внутрішньої політики. За ним закріплений негласний статус "губернатора губернаторів". Саме він був одним із ковалів перемоги Порошенка на президентських виборах.

Після виграшу Петро Олексійович забрав Ковальчука до себе в Адміністрацію. Але не на посаду голови. Крім того, за останній рік Порошенко допустив ще два відчутних удари по його політичних амбіціях.

Ще одним ключовим гравцем є Костянтин Єлісєєв. У команді Порошенка він відповідає за один із надважливих напрямків – зовнішню політику.

"Світ надто великий. Порошенко не може контролювати всю міжнародну політику. МЗС у цьому питанні має достатню незалежність", – розповів один із впливових співрозмовників у дипломатичних колах.

І саме в таких питаннях з'являється Єлісєєв.

Основна проблема, над якою зараз б'ється команда Порошенка, – як утримати увагу США. Адже для Штатів Україна – тільки один із викликів у зовнішній політиці.

Не потрібно забувати, що Петро Порошенко дуже прискіпливо турбується про власний імідж та всіляко намагається справляти про себе хороше враження. З цієї причини відслідковує будь-яку критику у бік влади в ЗМІ. Оскільки найбільшими українськими телеканалами володіють великі бізнесмени, котрі зацікавлені у приязні президента, вони йдуть на компроміси з його оточенням.

Три роки президентства Петра Порошенка, на жаль, виглядають не такими, якими їх собі уявляло суспільство після Майдана та війни. Цей період став для багатьох українців справжнім розчаруванням.

Як раніше повідомляв портал "Знай.ua", Канада розгляне питання можливого спрощення візового режиму для українців.