Політик і громадський діяч Микола Томенко звернув увагу на свіжу статистику Міністерства освіти і науки щодо вступної кампанії 2026 року у столиці, яка демонструє цілу армію вишів без студентів.

Антирейтинг столичних університетів: від нуля до кількох сотень на весь заклад

Оприлюднена Томенком десятка найменш популярних приватних вишів Києва вражає своїми цифрами. Йдеться про загальну кількість заяв на всі освітні програми закладу:
  • Університет «Оптіма» — 0 заяв;
  • Університет новітніх технологій — 4;
  • Київський університет авіаційних та інформаційних технологій — 9;
  • Зігмунд Фройд університет Україна — 34;
  • Університет сучасних технологій — 49;
  • Перший європейський університет — 96;
  • Університет науки, підприємництва та технологій — 106;
  • Університет сучасних знань — 129;
  • Київський університет ринкових відносин — 198;
  • Київський університет туризму, економіки і права — 417.

Коли у виші є близько десятка освітніх програм, навіть кілька сотень вступників на весь заклад означають, що на кожному факультеті навчатимуться лічені студенти, а в академічних групах сидітиме по кілька людей. Про якість освіти чи наявність хоч якоїсь матеріально-технічної бази, гуртожитків та спорткомплексів у таких «університетах» говорити взагалі не доводиться.

Лобізм МОН та загроза для державних вишів

На думку Томенка, профільне міністерство мало б давно провести моніторинг ліцензійних умов і позбавити права на роботу такі «пустоцвіти». Натомість, як зазначає політик, чиновники роками заплющували на це очі та лобіювали інтереси приватних структур:

«Натомість останні роки урядовці та чиновники МОН всіляко лобіювали інтереси приватних вузів (в яких вони отримували чималі гонорари за їхню підтримку) і водночас намагалися скоротити, а у перспективі провести корпоратизацію та приватизацію землі та приміщень національних/державних університетів».

Томенко підкреслює, що він не проти оптимізації загалом, але вона має бути чесною і прозорою, а не перетворюватися на знищення державних університетів заради зазіхань на їхнє майно та приміщення, приклади чого вже бачили у Кам'янці-Подільському, Харкові чи Житомирі. Усе це, на переконання громадського діяча, має всі ознаки конфлікту інтересів та корупції, оскільки освітою в міністерствах часто опікуються люди, тісно пов'язані з комерційними проєктами.

Він закликає освітянську спільноту не мовчати і почати серйозну дискусію про реальну реформу мережі вишів, допоки чиновники не розпродали залишки державної освітньої інфраструктури.