У вересні 2016 року в Україні розгорівся скандал з приводу придбання народним депутатом України Сергієм Лещенком елітної квартири в центрі Києва вартістю 300 тисяч доларів США. Попри те, що з того часу минуло вже майже 3 роки, крапку в цій історії досі не поставлено.

Про це пишуть Акценти.

Після Революції Гідності кожен українець сподівався на відновлення справедливості та встановлення рівності перед законом для всіх. Попри це, суспільство так і не отримало відповідей на свої запитання.

Стару еліту доволі швидко замінили нові та більш прогресивні персоналії. Самоназначені «моральні авторитети», назвавши себе «антикорпціонерами» почали займатись тим, чим раніше займались їхні візаві. Однак, все таємне, рано чи пізно, стає явним.

Тепер ми знаємо, що гроші та особиста нажива є основним мотиватором для так званих «антикорупціонерів»: Дмитро Гнап та допомога для армії, Віталій Шабунін та кошти для реформування Генеральної прокуратури України, Гізо Углава та «Оптимумспецдеталь», Артем Ситник та безкоштовна їжа та напої…далеко не повний перелік скандалів, які сколихнули український медіапростір.

Популярні новини зараз

Штрафи від ТЦК зростуть вдвічі: ухилянтів добряче потрусять

Хто не виконає вимоги ПФУ – залишиться без пенсії: кому призупинять виплати

Долари з "заначки" можуть розчарувати: почали діяти нові правила обміну валюти

Пропрацював 40 років, а пенсія мізерна: у ПФУ звернулися до українців, сподобається не всім

Показати ще

На одному рівні, а може і вище, із вказаними особистостями стоїть «метр» української «антикорупції» Сергій Лещенко, який, як видається потрапив зараз у дуже скрутне становище – біжучи за власною наживою та вигодою, втягнув Україну у міжнародний скандал, поставивши не на того кандидата у Президенти США.

Однак цей журналіст відомий не лише скандальним втручанням у вибори у США, але й купівлею елітної нерухомості в Україні. Давно відома історія із Сергієм не знаходить свого логічного закінчення. Правоохоронні органи, вперто не хочуть бачити складу злочину у діях народного депутата. Можливо це не випадково. Ходять небезпідставні чутки, що Лещенко, за публікацію фейкових даних так званої «Чорної бухгалтерії партії регіонів» у розпал передвиборної боротьби у США, отримав фактично недоторканність під егідою одного із іноземних посольств.

Однак на даний час політична ситуація різко змінилась для «антикорупціонера» – покривати його більше нікому. То чи поставлять крапку правоохоронні органи у так званій «квартирній справ Лещенка».

Ще у 2016 році українські ЗМІ писали про зв’язки антикорупціонера Лещенка з російсько-українським олігархом Костянтином Григоришиним. Пізніше в мережу Інтернет потрапила і переписка між ними, яка розвіяла всі сумніви щодо співпраці народного депутата з Григоришиним. У листах йшлося про спільні проекти, а також гонорар для Лещенка, який у рік складав більше 1 млн. доларів США. Очевидно, що при наявності таких доходів придбана Сергієм квартира не видається такою розкішшю. Але чим насправді є такі доходи відомого народного депутата та за що він їх отримав? Очевидно, що такі гроші є хабарем за лобіювання Сергієм Лещенком інтересів олігархів у Верховній Раді України та медіапросторі. Народний депутат, використовуючи своє становище, сприяв прийняттю «правильних» рішень, чинив тиск на службових осіб органів влади та правоохоронців, при цьому не гребував проводити фейкові розслідування. Така робота неважка та добре оплачується. Однак кошти, отримані від такої діяльності народним депутатом, є нічим іншим як хабарем.

Більше того, відомо, що Сергій Лещенко систематично чинив тиск на забудовників у місті Києві для отримання за безцінь житла чи «знижок» для своїх друзів «антикорупціонерів». Мабуть, саме тому ціна на квартиру Сергія вартістю 1 млн. доларів США, що нібито була придбана за 300 тис. доларів - утричі дешевша, ніж ринкова.

Постає питання: чому досі ніхто не розслідуває систематичне отримання хабарів цим народним депутатам, його зав’язків із олігархом та легалізацію коштів, отриманих від такої протиправної діяльності. Факти очевидні….

Сподіваємось, що вибори в Україні принесуть не лише зміну влади, але й очиститять її від «політичних фарисеїв та іуд», які за гріш ладні продати свою Державу.

Тому українське суспільство досі очікує від компетентних органів, а особливо від Національного антикорупційного бюро України якісного розслідування фактів, які неодноразово публікувалися у друкованих і електронних виданнях. Сподіваємося, що дружні стосунки Сергія Лещенка з Артемом Ситником не стануть для цього перешкодою і ми дізнаємося всю правду про корупцію одного із найвідоміших в Україні «антикорупціонерів».