Генетики замінили спорт таблеткою

Вчені із США, Швейцарії та Австралії з допомогою спеціальних препаратів простежили молекулярний механізм штучного підвищення фізичної витривалості.

Результати дослідження представлені в статті журналу Cell Metabolism.

Виявилося, що для збільшення витривалості важливо подолати "стіну марафонця" — поріг вуглеводного виснаження. Для цього необхідно забезпечити утримання глікогену в м'язах і печінці. Вчені вважають, що процеси, що забезпечують це, підвищують продуктивність і зменшують залежність організму від глюкози, а їх стимуляція є одним із способів підтримки спортсменів.

У 2015 році американські вчені Вейвей Фен і Рональд Еванс виявили, що регулятором окислення жирних кислот у м'язах можуть виступати дельта-рецептори, що активуються пероксисомними проліфераторами (PPARδ). Аналогічні результати показала сполука GW1516 (GW) або эндуробол, правда в цьому випадку витривалість диких тварин збільшувалася лише за умови фізичних навантажень.

У новій роботі автори включали GW в раціон тварин із малорухливим способом життя більш тривалий час (два місяці замість одного). Піддослідних поміщали на бігову доріжку і оцінювали вуглеводне виснаження за рівнем глюкози в крові. В результаті, препарат підвищив фізичну витривалість експериментальної групи більш ніж удвічі.

Щоб з'ясувати молекулярний механізм таких змін, вчені проаналізували експресію генів у м'язах мишей. Дослідники виявили, що після обробки змінилася активність 975 генів.

Це дало привід ученим стверджувати, що шлях PPARδ запобігає вуглеводному виснаженню на користь жирової тканини, затримуючи глюкозу, яка необхідна мозку в організмі. Тому спалювання жиру виступає не стільки стимулятором витривалості, скільки компенсаторним механізмом. При цьому, м'язи мишей, які отримували препарат, не змінювалися, як це буває після фізичних навантажень, коли ростут кровоносні судини і додаткові мітохондрії.

За словами Вейвея Фена, фізичні вправи активують PPARδ, однак робота вчених показує, що підвищити витривалість можна без фізичних навантажень.

Як уточнив генетик, відкриття зацікавило фармацевтичні компанії: виявлений механізм може лягти в основу препаратів для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та ожирінням.

GW — агоніст PPARδ, який припинили розробляти на початку 2000-х років. Випробування на щурах показали, що препарат має високу канцерогенність. Проте пізніше метаболіти речовини виявили в аналізах низки професійних спортсменів.

Інформаційний портал "Знай.ua" писав раніше, як правильно підібрати вагу снаряда для фізичних вправ.