Жовтневий переворот у Києві: що відбувалося в Україні, поки стріляла "Аврора"

Сторіччя Жовтневого перевороту - це дуже дивна дата. З одного боку, саме з захоплення влади більшовиками в Петрограді почалась кровопролитна Громадянська війна, яка завершилася створенням Радянського Союзу. А з іншого, ця подія оживила політичне життя колишньої імперії, змусила прихильників незалежності України активніше цієї самої незалежності добиватись.

Хроніку подій 7 листопада 1917 року в Петрограді знають практично всі, інформація про цей день відома практично похвилинно. А що ж відбувалося в цей момент в Україні? Як переворот вплинув на розстановку сил в Києві?

Тривладдя

Після зречення Миколи II, як відомо, в Петрограді встановилося двовладдя. Легітимною владою володів Тимчасовий уряд, а ось фактичної сили куди більше було у Ради робітничих і селянських депутатів. Спочатку більшовики не мали більшість в Раді, їх відтіснили на другий план меншовики ліві есери. Але вже до початку листопада, завдяки загострення взаємин між урядом і Радою, провалу заколоту генерала Корнілова та чергового переносу скликання Установчих зборів (які і повинні були визначити подальшу долю земель поваленої імперії), більшовикам вдалося підпорядкувати собі Раду. Головою став Лев Троцький. Незабаром все було готово і для повноцінного перевороту.

Але в Києві на той час склалося повноцінне навіть не двовладдя, а тривладдя. З одного боку, з березня існувала Центральна Рада, яка і представляла проукраїнські сили. З іншого, діяв Виконавчий комітет міської думи, який підпорядковувався Тимчасовому уряду. Ну і нарешті, чималі сили були у місцевих більшовиків, яких підтримував робочі заводу «Арсенал».

І це тривладдя тільки в столиці. На інших українських землях відбувалися найрізноманітніші події. Наприклад, у вересні 1917 року вже ділив землю між селянами Нестор Махно, а в деяких містах і повітах ніякої влади не було зовсім.

Чужа битва

Але майже все літо і осінь в Києві було відносно спокійно. Йшли переговори між Тимчасовим урядом і Центральною Радою про межі автономії України, вони періодично заходили в глухий кут і починалися знову.

Прихід до влади більшовиків і скинення Тимчасового уряду поставило проросійські сили в Києві в складне становище. З одного боку, без підтримки з Петрограда, вони позбавлялися будь-якої влади і тут. З іншого, на їхньому боці залишалися київські юнкера, козаки, представники російської інтелігенції, меншовики та багато інших.

9 листопада у Києві почалися бої між військами Тимчасового уряду і більшовиків. Центральна Рада вирішила зайняти вичікувальну позицію. І вже 11 листопада командувач Київським округом генерал Квецинський дав наказ юнкерам відступати. Більшовики перемогли. Але і влади не отримали.

Легітимною владою володіла саме Центральна Рада, так що і більшовикам довелося поки що це визнати. 9 листопада Рада опублікувала 3-й Універсал, яким проголосила Українську Народну Республіку, скасувала приватну власність за землю і ввела 8-годинний робочий день. Україна, за текстом Універсалу, ставала автономною республікою в складі Росії, а союзної країною в складі загальної федерації.

Хитрість більшовиків

У грудні 1917 року відбулися дві події, які прямо суперечили одна одній. З одного боку, Ленін в своєму маніфесті заявив, що більшовики визнають незалежність України і право на самовизначення українського народу.

Але з іншого, в Києві на Всеукраїнському з'їзді рад виявилося, від більшовиків всього 4% делегатів, хоча самі «червоні» з'їзд і ініціювали. У терміновому порядку був зібраний альтернативний з'їзд в Харкові, де більшовиків була більшість. Тут вони вже розгорнулися на повну, «відрубати» від України Донецько-Криворізький басейн і заявивши, що постанови саме їх з'їзду поширюються на всю територію нашої країни.

Виникла колізія. Більшовикам поки не вистачало сил відверто піти війною на УНР, тому її незалежність вони були змушені визнавати. Але майже всі рішення харківського з'їзду рад цього прямо суперечили.

Нарешті, зібравши сили для удару, в січні 1918 року «червоні» зірвали маски, оголосивши Центральну Раду «самозванцями». У самому Києві почалося організоване більшовиками повстання робітників заводу «Арсенал» і деяких солдатів українських полків, яке було жорстко придушено військами Симона Петлюри. Характерно, що велика частина військ, що стояли в той момент в столиці, продовжували тримати наполеглива нейтралітет, і не брали участь ні в повстанні, ні в його придушенні.

Початок кінця

Київ поки що вдалося відстояти. Але стало зрозуміло, що прихильне ставлення Центральної Ради до більшовиків було марним, вони твердо вирішили завоювати Україну, не політичними методами, так військовими.

Попереду було ще багато всього. Переворот гетьмана Скоропадського, його падіння під ударами Петлюри, захоплення Києва «білими», союз УНР і Західно-Української Народної Республіки.

Жовтневий переворот в Петрограді запустив ланцюг подій, які навряд чи хтось міг передбачити. Відстояти незалежність України в той момент не вийшло. Так вже хитрі і незламні виявилися більшовики? Або просто проукраїнським силами не вистачило єднання і вміння виступити єдиним фронтом? Складно сказати. Зробити висновки з цих трагічних подій нам з вами ще тільки належить.