Втеча від свободи: як зустрічають в Росії українських переселенців

З анексією Криму і війною на південному сході країни, в Україні з'явився ще один клас - політичні біженці. Вони - колишні або нинішні громадяни України, яким більш миліші російські ідеали і які вирішили залишити свою країну і шукати щастя в Росії.

Ім'я найголовнішого політичного біженця - Віктора Федоровича - вже стало прозивним. Як і колишніх його подільників - Захарченка, Пшонки, Арбузова. Всі вони далеко не бідні люди, і почуватимуться в будь-якій країні більш ніж добре. Слідом за українськими втікачами потягнулася до Росії і челядь - всілякі експерти, журналісти, активісти "антиМайдану". Практично відразу ж "постраждалими" від лап "кривавої хунти" стали міліціонери-беркутівці, яких радо прийняли в Росії і навіть влаштували на роботу.

А потім уже підприємливі громадяни зрозуміли, що на хвилі "кривавої хунти" і "утисків" можна непогано пристроїтися. І влаштували справжній цирк, щоб створити образ жертв. Вийшло, правда, не у всіх.

Дівчинка зі стрічкою

Всі пам'ятають історію дівчинки Насті і її мами. 9 травня 2016 року в Києві під час ходи "Безсмертного полку" чоловіки у камуфляжній формі напали на десятирічну дівчинку і її маму, щоб зірвати з них георгіївські стрічки - таку картинку намалювали російські пропагандисти.

Про те, як почуватимуться поранені в АТО солдати і родичі загиблих там воїнів і добровольців, яких, власне, і вбивали люди з георгіївськими стрічками, - мама з донькою чомусь не подумали.

Стрічки зірвали, а мама з донькою не постраждали.

Цей випадок обурив дуже багатьох росіян. Через кілька днів після інциденту Настя Кудуєва - та сама дівчинка зі стрічкою - почала скаржитися на те, що її принижують однокласники, і ходити в школу стало для неї просто тортурами.

Російські ЗМІ тут же понесли цю новину по всіх каналах, соцмережах і форумах.

Російський тележурналіст Микола Долгачов запропонував розшукати Настю і запросити її подивитися, як живуть нормальні люди.

"Я зараз це пишу не для того, щоб обуритися вчергове. З тим, що на Україні відбувається, все і так давно зрозуміло. Я хочу, щоб у цієї дівчинки про дитинство були яскраві і радісні спогади. Ми допоможемо. Хочу запросити її в одне красиве російське місто на святкування Дня ВМФ, де буде багато добрих людей, багато красивих прапорів і георгіївських стрічок. Друзі, допоможіть знайти контакти цієї родини! Розумію, що це непросто, або навіть не дуже безпечно. Тому, якщо є якась інформація - пишіть в особистих повідомленнях", - написав журналіст під великою кількістю схвальних лайків жалісливих росіян.

Загалом, картинка нещасної жінки з дитиною, яку "зацькували бандерівці", була створена штучно.

До справи навіть підключився один із російських бізнесменів - Алекс Крепчинський. Він запропонував родині переїхати в Росію або хоча б приїхати в гості, а також призначив суму винагороди в 10 тисяч доларів для тих, хто знайде кривдника дитини і мами.

Віталія Регора впізнали одразу: він сам пішов на контакт з журналістами.

"Мій дід воював з росіянами в складі дивізії СС "Галичина". А тепер я в зоні АТО на Донбасі захищаю Україну", - сказав патріот журналістам.

Воно і зрозуміло, чому боєць АТО вирішив зняти з Кудуєвих нещасливу стрічку.
Настя разом із мамою покинула Київ, у чому їм допоміг російський бізнесмен. Уже в червні 2016 року вони опинилися в Криму. Андрій Козенко, депутат Держдуми, допоміг влаштувати Настю в школу.

Бізнесмен, директор будівельної компанії Дмитро Тюкаєв пообіцяв на всю країну купити родині Кудуєвих квартиру в Криму.

Загалом, життя Наталії та Насті Кудуєвих стало налагоджуватися. Але на ділі все виявилося не так просто.

"Помічник Тюкаєва привіз нас в Ялту, тут нам знайшли орендовану квартиру. Дуже дорогу. Спочатку він платив за неї сам: з вересня по грудень. А в січні - березні вже ми змушені були платити зі своїх заощаджень. Але 75 тисяч за ці місяці для нас - астрономічна сума", - говорить мама Насті, Наталя Кудуєва.

Допомоги чекати не було від кого, квартиру так ніхто і не подарував, живуть на зйомній, ще й оплачують самі. У жінки за пару місяців скінчилися всі заощадження. Зараз вона платить за житло 17 тисяч в місяць.

"Я працюю на пошті оператором зв'язку 3 розряду. На руки отримую трохи більше 8 тисяч. З такою зарплатою ми б не вижили, але нам знову допомогли. Один федеральний телеканал дає нам 20 тисяч щомісяця: допомагає оплачувати квартиру", - розповідає Наталя російським журналістам.

Тільки ось як довго допомагатимуть оплачувати житло біженцям з України, не ясно. До слова, у мами і доньки наразі тільки дозвіл на тимчасове проживання. Для оформлення виду на проживання в Росії потрібно заробляти на місяць певну суму. Але ось на пошті не заробити таких грошей.

"Я хотіла піти працювати в магазин солодощів, ще кудись, але там потрібно громадянство РФ. Замкнуте коло: для подальшої легалізації потрібен офіційний стабільний дохід, а на хорошу роботу без громадянства не влаштуєшся. Насті 25 вересня буде 14 років. Мрію, щоб їй був подарунок до дня народження: російський паспорт, як у всіх однокласників. Двері в Україну ми для себе закрили: нічого там хорошого немає", - нарікає Кудуєва-старша.

Як довго у жінки вистачить сил виживати в чужій країні, покаже час. Тільки ось і російський бізнесмен, який обіцяв Кудуєвим золоті гори, і депутати, й інші активісти, мабуть, забули про свої обіцянки. Ні квартири, ні громадянства сім'я Кудуєвих так і не отримала, живе майже впроголодь у Криму на напівлегальних умовах.

Чому було не залишитися в спокійному Києві? Навіщо так кардинально міняти своє життя? На ці питання, мабуть, і сама Наталя Кудуєва відповідей не знає, не кажучи вже про неповнолітню Настю. Ну і взагалі логічна доля людей, які живуть у мирному місті і закликають сюди "русскій мір". Навіть трохи дивно, що всі "принади" цього "миру" стали для жінки й дитини справжнім відкриттям.

Чоловік із гвоздиками

Ще одним підопічним бізнесмена, захисника і патріота всієї Русі Алекса Крепчинського став відставний офіцер "Беркута" Олег Єфімов.

Єфімов після катастрофи Ту-154 приніс квіти до російського консульства в Одесі, чим спровокував обурення багатьох українців. У Єфімова виник конфлікт з лідером місцевого "Правого сектора" Сергієм Стерненком. Після чого він виїхав з України до Росії, під приводом: його намагалися тут вбити.
Хоча патріоти просто запитали колишнього беркутівця - навіщо він приніс квіти? І запропонували зробити його в соціальних мережах відомим. Що загрожувало в Україні колишньому силовику - незрозуміло.

"Уклін добрим і сильним людям, які відгукнулися на моє прохання про допомогу Олегу Єфімову. Зараз Олег у друзів у Кишиневі. Скоро буде в Москві. Братів у біді не кидаємо", - повідомив Крепчинський в "Фейсбуку".

"Сьогодні отримали свідоцтва тимчасового притулку на території Росії", - написав Єфімов у тій самій соцмережі.

Олег Єфімов народився в Карелії, а в Україну приїхав в 1989 році. Дослужився до звання підполковника, вийшов на пенсію, проживав в Одесі, в гуртожитку. На переїзд і "канонізацію" в очах росіян його, мабуть, штовхнули житлові проблеми - на Майдані пенсіонер активно скаржився, що він бомж і змушений проживати в гуртожитку.

Під загальний шум і театральну виставу, Крепчинський вивіз Олега з дружиною в Росію. Але на цьому благодійність закінчилася.

Останньою краплею став пост у соціальних мережах відомої російської волонтерші Галини Созанчук - Галина безпосередньо звинуватила Крепчинського в тому, що він нічим не допоміг екс-беркутівцю, хоча обіцяв.

Живе колишній силовик у Росії не дуже - страждає від цукрового діабету, територіально проживає в місті Гусь-Хрустальний, знімає квартиру і шукає роботу. Допомагають йому поки що волонтери.

А до Крепчинського у тих же жалісливих росіян виникло багато питань. Але він вважає за краще відмовчуватися і безпосередньо не відповідати.

Жінка і нацисти

Ще одну історію українців, яких дістала чи то "хунта", чи то "бандерівці", описав сам Алекс на своїй сторінці.

Тетяна Ткаченко також поїхала зі спокійної Одеси.

"В її будинок двічі приходила війна. Останній раз це було в Одеській області, в її будинку, тоді з'їхалися на місцеві турбази в 2013 році нацисти із Західної України, винесли все цінне, і Таніна сім'я залишилася без засобів до існування, а її діти стали боятися повернення грабіжників", - пише Крепчинський.

Якщо Таня мала на увазі націоналістів, то націоналістичний рух піднявся в листопаді 2013 року, і на Майдані всім було явно не до турбаз. Та й які турбази в листопаді-грудні 2013 року? Загалом, незрозуміло, звідки взялися на турбазах в Одесі нацисти, які пограбували Танін будинок, і вона вирішила втекти до Росії.

"Таня з чоловіком швидко знайшли роботу, але постало питання з оформленням міграційних документів. Квота ФМС на той момент була тільки в Карелії, і вони поїхали в чужий для себе Олонець. Карелія дуже швидко стала домом для Тані, її чоловіка і чотирьох дітей. За життєлюбність і завзятість Бог нагородив Таню онукою. Світлі люди, світлі помисли. І нічого, що Тані з чоловіком доводиться їздити на роботу за двісті вісімдесят кілометрів, нічого, що російські міграційні служби сприймають колишніх співгромадян з України як чужинців. Під лежачий камінь вода не тече... Дорогу подужає той, хто йде", - так описує свою наступну чесноту Крепчинський.

В наявності у Тані і її сім'ї зараз - будиночок у Карелії, проблеми з документами і робота ...за 280 кілометрів від дому.

Бабуся і глибинка

Спочатку проросійськи налаштованих жителів України росіяни готові були зустрічати з розпростертими обіймами. Тут відігравала роль близькість менталітетів, загальне минуле, частина культури, мова. Але реальність стала для багатьох сюрпризом.

Як наслідок - постійні конфлікти, що переходять у бійки, і маргіналізація мігрантів з України. У соціальних мережах раз у раз спливають ролики бійок росіян із мігрантами з України.

Всього за кілька років ставлення до проросійськи налаштованих громадян у сусідів різко змінилося.

Згідно з новим опитуванням ВЦВГД, число росіян, які виступають за забезпечення біженців усім необхідним, становить близько 30%. Більше половини росіян висловлюються за те, щоб відправити українців назад.

Росіяни розчаровані потребами прихильників "русского міра" з України, українці ж у Росії відчувають себе покинутими і обдуреними. І якщо жителів фронтових і прифронтових територій ще можна зрозуміти - куди не втечеш, рятуючись від обстрілів? То жителів спокійних і мирних регіонів ні самі українці, ні росіяни не розуміють: навіщо кидати коло спілкування, насиджене місце, роботу й будинок і зриватися в очікуванні, що тобі нададуть усі блага в чужій країні?

Тим більше, що "русскій мір" не може забезпечити сам себе: мільйони росіян живуть за межею бідності, оплачуючи тепер не тільки Чечню, але і Крим, і імперські амбіції свого президента. І чим більше минає часу, тим більше проста бабуся з-під Челябінська дивується: чому Путін так прагне захистити жителів Донбасу і Сирії, але не може захистити її, корінну мешканку, яка живе на копійки в напівзруйнованій глибинці без зручностей і асфальту? І все більше звучать заклики із глибинки Росії: "Путін, введи війська сюди, врятуй росіян!"