Брудні політтехнології і дипломатичний імунітет: як Віталій Антонов побудував паливну імперію

Віталій Антонов народився на Львівщині. Трудову кар’єру розпочинав із електрогазозварника центральних ремонтних майстерень. Антонов ще у шкільні роки захоплювався альпінізмом, тож після закінчення інституту в 1988 році, присвятив себе своєму хобі й очолив альпіністсько-туристичний клуб «Карпати» в Стрию. Згодом став керівником Львівської обласної рятувальної служби товариства Червоного хреста.

На початку 90-х років Віталій Борисович почав займатися бізнесом. Разом із дружиною Наталею та шкільним другом Вадимом Вишневським заснував приватне підприємство «Карат». Спочатку вони займалися оптовою торгівлею різними групами товарів. Згодом основною спеціалізацією стала торгівля нафтопродуктами. Схема бізнесу була наступною: російські компанії за потрібні їм товари чи послуги розраховувались по бартеру нафтою, яку для переробки переганяли в Угорщину, а вже звідти в Україну для реалізації за гроші надходили бензин і дизпаливо.

У 1995 році Віталій Антонов створив свою першу паливну фірму ВАТ «Галнафтогаз» на базі підприємства ЗАТ «Львівнафтопродукт». Процес поглинання «Львівнафтопродукту» відбувався шляхом скуповування акцій у робітників. Цьому не зашкодила навіть заборона Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку продавати акції ЗАТ «Львівнафтопродукт».

Кінцем підприємства стало його перетворення на ВАТ. Загальні збори акціонерів, на яких ухвалили це рішення, відбулися 31 липня 1998 року в Моршині. Їхнім ініціатором був начальник Стрийської нафтобази, а згодом права рука Антонова – Михайло Сидорович разом із дружиною та сином. На той час вони контролювали 10% акцій ЗАТ «Львівнафтопродукт» загальною вартістю понад один мільйон гривень. Примітно, що на зборах інтереси 15 тис. акціонерів представляли лише 118 людей.

Попри чисельні судові розгляди, «Львівнафтопродукт», до складу якого входили десять нафтобаз, пересувна механізована колона, 100 одиниць автоцистерн і автотехніки та понад 70 АЗС, невдовзі опинився під контролем Антонова.

Нафтовий бізнес Віталія Борисовича процвітав навіть у часи, коли нафтову галузь України лихоманило. Цьому посприяли постачання бензину та дизпалива з Литви. «Галнафтогаз» із литовськими партнерами АТ Mazeikiu Nafta навіть утворив спільне підприємство «Галнафта-Вентус». Проте планам завадила валютна криза в Україні, яка призвела до великої заборгованості перед литовськими партнерами. У результаті «Галнафта-Вентус» зник з українського паливного ринку.

Хоча співпраця з литовськими нафтовиками була недовгою, від неї у Антонова лишився корисний бонус – у 1999 році йому дали звання Почесного консула Литовської Республіки у Львові. Серед переваг цієї посади – дипломатичний паспорт, дипломатичні номери на авто та дипломатичний імунітет. Це означає, що бізнесмена не можна притягати до кримінальної чи адміністративної відповідальності, поки цього не захоче Литва.

Врятувати паливний бізнес Антонову допоміг друг-альпініст Маркус Бюхель – екс-прем’єр-міністр Ліхтенштейну. Партнери зареєстрували у Ліхтенштейні, який є чи не найбільшою європейською офшорною зоною, корпорацію Financial&Investment Energy Holding (F.I.E.H.) Establishment, яку очолив Бюхель. Новостворена компанія, почала скуповувати активи в Україні. У результаті в 2001 році шляхом злиття ВАТ «Івано-Франківськнафтопродукт», ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Ужгород» та ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Хуст» було створено ВАТ «Концерн Галнафтогаз», який став основою бізнес-імперії Антонова.

Ще у 1999 році Віталій Борисович розпочав роботу над створенням власної торгової марки АЗС «ОККО». З появою ж «Концерну Галнафтогаз» мережа заправок значно збільшилася. Примножити капітал та пришвидшити розвиток бізнесу допомогла угода з Європейським банком реконструкції і розвитку. У 2009 році Антонов продав ЄБРР 20% акцій «Галнафтогазу» за $50 млн.

Універсальний бізнес

Нафтовий бізнес був не єдиним інтересом Віталія Борисовича. Паралельно у 1999 році він створив страхову компанію «Універсальна», яка швидко увійшла в десятку страхових компаній України.

У 2003 році, придбавши кілька підприємств хлібної галузі, Антонов об’єднав їх у «Концерн Хлібпром».

Свої сили Антонов також пробував і в банківській сфері. Певний час контролював банк «Універсальний». У 2006 році продав його грецькому EFG Eurobank.

Серед проектів бізнесмена також є дві компанії, які займаються проектуванням та будівництвом, рекламне агентство та мережа ресторанів.

У 2004 році весь бізнес Антонов об’єднав в Універсальну інвестиційну групу. Кожен напрямок розвивається самостійно і не підтримується за рахунок іншого.

У 2015 року «Концерн Галнафтогаз» вирішив фінансувати агровиробників – давати їм паливо і мінеральні добрива за рахунок їхнього майбутнього врожаю за наперед фіксованою ціною. Для цього проекту в концерні навіть створили дочірню компанію «ОККО Агротрейд».

Політика

У 2002 році Віталій Антонов брав участь у парламентських виборах. Балотувався у Стрийському мажоритарному окрузі №127.

Віталій Борисович був членом аграрної партії, яка входила у провладний блок «За єдину Україну». Очолював її тодішній губернатор Львівської області Михайло Гладій.

У виборчій кампанії була задіяна потужна фінансово-адміністративна підтримка. Вдавалися й до брудних методів боротьби. Головним конкурентом Антонова був Ігор Осташ від «Нашої України», тому політтехнологи Віталія Борисовича доповнили бюлетені його однофамільцем – Іваном Осташем, який у результаті відібрав у конкурента більше ніж 6% голосів. Однак перемогти Антонову це не допомогло.

Прямого відношення до політики бізнесмен після цього не мав, хоча входив до складу Ради інвесторів при Кабінеті міністрів та Ради з питань стимулювання інвестицій та підприємницької діяльності при Міністерстві доходів і зборів.

Також він зберігає зв’язок із певними політичними фігурами. Бізнесмен є кумом екс-регіонала, а нині голови депутатської групи «Відродження» Віталія Хомутинніка. Донедавна останній іще й був бізнес-партнером Антонова та володів 12% у «Концерні Галнафтогаз».

Біографія

Дата народження: 12 грудня 1962 року

Місце народження: м. Стрий, Львівська область

Освіта:

1988 – Тернопільський фінансово-економічний інститут, спеціальність «Фінанси та кредит».

2011 – захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за темою.

Кар’єра:

1981 – електрогазозварник центральних ремонтних майстерень.

1988-1990 – директор альпіністського-туристичного клубу «Карпати».

1990-1992 – начальник Львівської обласної рятувальної служби товариства Червоного хреста у Стрию.

1992-1995 – директор ПП «Карат».

1995-2001 – генеральний директор, а згодом президент ВАТ «Галнафтогаз».

1999 – голова комісії з питань паливно-енергетичного комплексу України в Українському союзі промисловців і підприємців.

1999 – почесний консул Литовської Республіки у Львові та Львівській області.

2001 – голова Наглядової ради ВАТ «Концерн Галнафтогаз».

2001 – голова Українсько-Литовського фонду імені Тараса Шевченка.

2003 – позаштатний радник голови Львівської ОДА з питань зовнішньоекономічних відносин.

2004 – президент «Універсальна інвестиційна група».

2006 – член Наглядової ради «Концерну Хлібпром».

2007 – генеральний почесний консул Литовської Республіки у Львові.

2008 – голова Наглядової ради ВАТ «Страхова компанія Універсальна».

2010 – член Наглядової ради Львівської агенції із залучення інвестицій «Львівінвест».