Він не став чужим – він просто інший: як допомогти військовим після фронту і не "поранити" ще сильніше

Психологиня Ірина Костюк у проєкті "Наші вдома" на телеканалі Конкурент TV пояснила, що відбувається з людьми після повернення з війни, і як близькі можуть допомогти, не роблячи гіршою.

Людина після фронту не така, як раніше, але це не означає, що вона "зламалася" або стала поганою. Він став більш зібраним, обережним, напоготові – і це нормально. Просто його психіка жила за умов, де помилка коштувала життя, і тепер так просто не розслабитися.

У чоловіка змінюються інтереси, звички, реакції. Він може мовчати, дратуватись, погано спати, не любити гучні звуки. Або, навпаки, прагнути все контролювати. Все це – не капризи, це наслідки стресу та втрат.

За словами Костюк, якщо хтось, повернувшись із війни, починає зловживати алкоголем, стає агресивним, кричить "я за вас воював!" – це не вина самої війни. Це швидше стара проблема, яка тепер "легалізована" в очах самої людини.

"Проблема не у війні – проблема в людині. П’яниця, який істерично горлає «Я за вас воював!» не від болю мучиться – він знайшов дивовижне виправдання своєму алкоголізмові, бо п’яниці як такого – цуратимуться, а алкоголіка-ветерана – жалітимуть. Тип, який з криком «я за тебе кров проливав» лізе в бійку – насправді завжди мав важкий характер і бажав кулаками доводити свою перевагу. Але з дрібного хулігана тепер він став ветераном війни. Розумієте?", – каже психологиня.

Справжні воїни, за словами Костюк, не прагнуть жити минулим і не пишаються насильством.

Як підтримати свого військового?

1. Прийміть, що він інший. Це нормально. Говоріть йому: "Я поруч. Ми впораємося разом".

2. Не шуміть та не тисніть. Гучні звуки, різкі питання – це може викликати тривогу. Спокій та передбачуваність – найкраща допомога.

3. Дозвольте мовчати. Не вимагайте розповідей про війну. Іноді просто сидіти поряд – найважливіше.

4. Не забувайте про дотик. Обійми, долоня на плечі – все це нагадує, що він удома. Головне – не різко та не зі спини.

5. Допоможіть зберегти важливість. Давайте доручення, радиться, залучайте до рішень. Нехай він відчуває, що потрібний.

6. Не грайте у психолога. Ви не лікар. Якщо бачите, що йому важко, запропонуйте допомогу спеціаліста. Якщо не готовий – зачекайте та запропонуйте пізніше знову.

7. Дбайте про себе. Близькі також втомлюються. Знайдіть час собі, не вигоряйтеся повністю.

8. Не поспішайте. Адаптація – це не тиждень та не місяць. Це довгий шлях, і в кожного він свій.

"Ви ж знаєте, що головне – любов і терпіння. Їх не видно відразу. Але саме вони стають основою справжнього повернення. Тому адаптація – це не процес за один день. Це шлях, який сім'я проходить разом", – каже Ірина Костюк.

Нагадаємо, чому українські підлітки працюють на ФСБ і як врятувати їх від масового вербування.

Раніше ми писали про те, що бброда – не просто мода: навіщо чоловіки насправді її відрощують

Крім того, Знай.ua повідомляв, хлопчики до 14 років п'ють частіше за дорослих: одеське дослідження шокувало українців