Чверть століття з «Людиною року». Літопис сучасного успіху. Історія №6: Леонід Кравчук

Вже чверть століття програма зводить на зірковий п’єдестал справжніх лідерів незалежної України, особистостей, які професійною майстерністю, творчою енергією, яскравим талантом і мудрістю здобули широке визнання й авторитет. Шанована і відома не тільки в Україні, а й за її межами, «Людина року» активно впливає на процеси формування та становлення вітчизняної еліти, сприяє подальшому соціально-економічному розвитку держави, відродженню духовних цінностей, служить благородній справі консолідації прогресивних сил суспільства.

Щорічно, завдяки цьому унікальному проекту, ми маємо чудову можливість вшанувати найкращих, віддячити за їхню самовідданість, мужність, творчий пошук та невтомну працю. А ще – зарядитися, надихнутися цією дивовижною енергією успіху, відчути гордість за свою країну і її найкращих, найдостойніших представників.

За 25 років існування програми, історії здобутків і перемог наших видатних співвітчизників стали своєрідним літописом національного відродження і прогресу України в усіх напрямках суспільно-політичного, економічного й духовного життя.

Тож з нагоди почесного 25-го ювілею, ми хочемо разом з вами згадати найвідоміших, знакових, уславлених співвітчизників, які в різні роки отримували почесний титул «Людина року».

Імена цих людей спалахували на небосхилі української держави, як зірки.

Це люди-Прометеї, люди-легенди, чий внесок у становлення і розвиток країни важко переоцінити.

Історія № 6. Леонід КРАВЧУК

Перший Президент Незалежної

Грудень 1991 року. Невелика делегація з п’яти чоловік на чолі з Президентом України Леонідом Кравчуком поверталася літаком до Києва. Тільки що в Білорусі він поставив свій підпис під історичним документом – Біловезькою угодою, в якому було оголошено про припинення існування Союзу РСР. Для України, яка на всенародному референдумі проголосувала за незалежність, ця угода мала винятково важливе значення. Серце Леоніда Макаровича наповнювалося радістю і гордістю від цієї епохальної події. Та мала місце і тривога. Адже радянська імперія, яка билася в агонії, ще могла боляче вдарити за такі рішучі дії. Для цього існувало безліч способів: знищення літака, арешт по поверненню… Чи розумів Л. Кравчук, що існує небезпека? Звичайно. Як ніхто інший він знав, на що здатна радянська «система». Але за ним стояв 40-мільонний український народ, який виявив свою волю. І почуття цієї надзвичайної відповідальності було вище страху.

Близько другої ночі літак благополучно приземлився на рідній землі. Авто швидко домчало першого Президента до дому. Несподівано з темряви винирнули четверо озброєних кремезних хлопців у формі. Вони в швидкому темпі наближалися до машини… «Приїхали», – єдине, що промайнуло в голові у Леоніда Кравчука. Проте з автівки вийшов спокійно.

• Пане Президенте, ми призначені бути вашою особистою охороною! Дозвольте приступити до виконання обов'язків! – помітно хвилюючись відрапортував старший, віддаючи честь.

Очі Леоніда Макаровича стали вологими. «Звертаються українською мовою…рідні ви мої…» – подумав розчулено. Він якось особливо гостро відчув цю історичну миттєвість. Вперше, обраного народом українського Президента, прийшли охороняти свої, українські військові…

…29-й рік Україна живе під незалежним жовто-блакитним прапором. І з висоти сучасних реалій особливо вагомою і значущою постає особистість Леоніда Макаровича Кравчука як політика, який зіграв провідну роль у здобутті країною незалежності і побудові основ української державності. І те, що йому вдалося пройти цей шлях «по лезу бритви», не допустити війни і кровопролиття – його величезна заслуга. Без сумніву, успіху сприяли такі якості Леоніда Макаровича як мудрість, дипломатичність, стратегічне бачення і мужність.

Підписання Леонідом Кравчуком разом з росіянином Борисом Єльциним і білорусом Станіславом Шушкевичем Біловезької угоди стало найвизначнішої подією не тільки в історії України, а й у міжнародному масштабі. Вона юридично узаконила появу на карті світу незалежної України. А ще - відкрила дорогу до демократичних перетворень на території як колишнього СРСР,так і всього світу. З огляду на ризики, яким піддали себе «підписанти» угоди, перший голова СБУ молодої держави Євген Марчук назвав цей вчинок «актом особистої сміливості Леоніда Кравчука». Та той факт, що політика вимагає сміливих рішень, перший Президент підтвердив ще не раз.

Тоді, у далекому 1991-му, події розвивалися стрімко. 24 серпня, перебуваючи на посту Голови ще радянської Верховної Ради, Леонід Кравчук підтримав ініціативу депутатів з партії «Народний рух» про голосування за «Акт проголошення незалежності України». З цього дня розпочався відлік нового історичного часу…

Тисячоліттями українці мріяли про власну незалежну державу. І проведення всенародного референдуму повинно було поставити крапку в цьому одвічному питанні. До речі, це одна із принципових позицій Леоніда Макаровича – найважливіші державні рішення виносити на розсуд свого народу. Тож 1 грудня 1991-го громадяни України сказали своє слово: 90,34% проголосували за незалежність України.

Одночасно з референдумом проходили перші в історії незалежної держави вибори Президента України. Кандидат Леонід Кравчук отримав перемогу у першому ж турі, набравши 61,59% голосів виборців. 5 грудня 1991 року, всенародно обраний глава держави присягнув на вірністьУкраїні. Оскільки нової української Конституції ще не було, Леонід Кравчук запропонував складати присягу на Пересопницькому Євангелії. Таким чином він запровадив нову традицію, яка існує й досі.

А життя набирало обертів. На руках першого Президента опинилася новонароджена українська держава. Перетворень очікували всі гілки влади, міністерства та відомства, потрібно було створювати систему оборони, вибудовувати зовнішню і внутрішню політику. Також як одне з найголовніших, постало питання презентації України як держави світовому загалу. Всі ці задачі Леонід Кравчук виконав.

Протягом першого року існування незалежної України її самостійність визнали більш як 130 країн, з ними були встановлені дипломатичні відносини, а 40 держав відкрили у Києві свої представництва.

Саме за часів Кравчука Україна почала набувати усіх притаманних незалежній державі атрибутів. Продовжуючи тисячолітню традицію державотворення, було затверджено Герб, Прапор і Гімн країни. Ще одним знаменним кроком став підписаний у 1992 р. Хельсінський підсумковий акт, який затверджував непорушність українських кордонів.

За каденції Леоніда Кравчука були прийняті перші 400 законодавчих актів, що закріпили основи отриманої незалежності. Був сформований щит безпеки – Збройні сили України.

Великі зміни сталися у внутрішній політиці. Припинила існування Комуністична партія України, що дало можливість закласти фундамент багатопартійної системи. А розквіт свободи слова ще раз підтвердив успіхи України у напрямку до демократичних цінностей.

… Люди, які зробили щось в історії вперше, завжди особливі. Та є серед них ті, яким випала місія втілити в життя віковічні прагнення до свободи і волі багатьох поколінь. Як криголами, вони прокладають нові історичні шляхи і роблять можливими мрії мільйонів. Безперечно, такою постаттю є перший Президент незалежної України Леонід Макарович Кравчук. Саме його підпис стоїть на всіх найважливіших документах, які вирішували долю української нації. І хоча на час його президентства випали безпрецедентні труднощі та перші, найважчі кроки у розбудові нової країни з пострадянського хаосу, країна відбулася! А сформульовані під його керівництвом напрями розвитку, як наприклад, європейський вектор руху нової держави - витримали випробування часом і залишаються актуальними по сьогодні.

Відомий архітектор та громадсько-політичний діяч Лариса Скорик сказала про Леоніда Кравчука: «Це унікальна особистість. Я вже не кажу про інтелект, дипломатичність, це поза всякими оцінками. Його роль в новітній історії і взагалі в історії України незаперечна, її ніхто не може затьмарити».

І досі Леонід Макарович залишається активним учасником політичного життя України. Його досвід і авторитет, мудрість і компетентність, аналітичний розум і вміння дати слушну пораду завжди потрібні і актуальні. «Цілуйтесь, але не лягайте у постіль, не йдіть у чужий дім – майте власну квартиру. Ось якою має бути політика», – ці слова Леоніда Кравчука, для якого національні інтереси завжди були понад усе, - як цінний дороговказ для сучасних політичних діячів.

Майже три десятиліття ми живемо у вільній країні. Вже лягли на сторінки підручників рядки, вписані в історію Леонідом Кравчуком. Важливість його діяльності як першого Президента важко переоцінити. Адже це завдячуючи йому, за його ж крилатим виразом, ми «маємо те, що маємо».

Маємо найцінніше – НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!

В 2001 році за визначний особистий внесок у становлення і розвиток незалежної Української держави, багаторічну активну політичну та громадську діяльність Леонід Макарович Кравчук удостоєний найвищого державного звання Герой України з врученням Ордену Держави. Також він нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого II, III, IV і V ступенів та Орденом Свободи.

7 березня 1998 року під час другої урочистої церемонії вручення премії «Людина року-1997» Леонід Кравчук був удостоєний високого титулу «Політичний лідер року».

17 березня 2001 року під час п’ятої урочистої церемонії вручення премії «Людина року-2000» Леонід Кравчук був удостоєний високого титулу «Парламентар року».

Генеральна дирекція загальнонаціональної

програми «Людина року»