День Марени 25 листопада: історія і традиції свята

У давнину 25 листопада слов'яни відзначали день Марени. Марена у язичників вважалася богинею Смерті і недуг, тріскучих морозів і лютої холоднечі. Звідси й розмаїття однокореневих слів цього імені - морочити, страшна мара, морок.

Марена в слов'янської міфології була символом вмирання осінньої природи.

Наші предки вважали, що до 25 листопада богиня остаточно виганяє сонячного Ярилу і встановлює повсюди Царство снігів і морозів. За повір'ям, коли Марена вступає у свої права, тоді земля занурюється в довгий зимовий сон.

Слов'яни вірили, що з цього часу поплічники Марени - мари - ходили по ночах біля будинків і називали вголос імена домочадців. Хто відгукнеться, того тут же забирали в царство Смерті. Богиня ж своїм серпом підрізає Нитки Життя. Разом з Марами Марена щоранку намагається вбити Сонце, але кожен раз вона в жаху відступає перед великою його міццю.

Однак у слов'ян не прийнято було вважати богиню негативним персонажем, адже смерть - провісник нового життя.

Під час святкування дня Марени слов'яни не приносили їй жертв і не віддавали їй почесті. Більш того, в цей день навіть не можна було вихваляти інших богів, інакше Марена забере хвалу собі і набереться сили.

Оскільки зимові холоди найгірше переносять слабкі малюки і немічні люди похилого віку, то люди молилися за їхнє здоров'я і щастя.

На столі в цей день обов'язково повинні бути присутніми оладки і кисіль, морква та ріпа.

У цей день існувала заборона на розведення великих багать.

Не прийнято було співати пісні і водити хороводи. Люди йшли на болото, щоб показати Марені, що вони не бояться її. Там вони занурювали палаючі головешки в трясовину, щоб дати відсіч богині.

Слов'яни стежили за погодою в цей день.

Якщо опівдні яскраво світило сонце і встановлювалася ясна погода, то очікували ранньої весни. Якщо хмари пливли проти вітру, потрібно було готуватися до сильних снігопадів.