Чотири роки тому не стало відомого активіста Майдану, добровольця Георгія Тороповського. В ті фатальні дні він черговий раз відправлявся на фронт, але рейсом "Київ-Дніпропетровськ" так і не доїхав: тіло знайшли неподалік від колій.
Мама Тетяна досі натикається на його речі в будинку, навіть обладнала спеціальний "куточок пам'яті". Ця жінка досі вірить: син не міг загинути сам, але вбивць чомусь не знайшли.
Жора-доброволець: справа без фіналу
Тетяна Тороповська зберігає абсолютно всі фото, шеврони, фото, навіть дитячі ліжечка – коли не стало сина, народила ще двійнят. Згадує, що на Майдан Жора банально втік, ще 22 січня, до 5 березня вдома його не бачили. Поховали хлопця в Борисполі, де минули його дитячі роки.
Комунальники готуються запровадити новий тариф: яка платіжка збільшиться майже на 40%
Доходи не потрібні, субсидію дадуть і так: українцям пояснили нюанс
В Україні впроваджують новий спосіб оплати за тепло: що тепер робитимемо
Отримали зарплату, зробили заначку та залишилися без грошей: українців попередили про неприємності вдома
"Син з дитинства вчив і російська, і українська мови, і літературу. Хоча ходив в російськомовну школу. Він дуже любив читати. З дитячих магазинів завжди виходили з книгою. При тому, Жора вибирав їх сам, любив різного роду енциклопедії, рано почав захоплюватися авіацією. Що у нього не спитай, він все знав. Ми ходили з ним до церкви. І коли йому було років 8, після чергової служби, батюшка захотів взяти Жору в вівтар. Син загорівся цим, його навчали, але коли він пізнав суть - далі йти не хотів. Потім вийшло так, що Жора був при церкві, але служителем не став", - згадує вона.
Тетяна запевняє: для сина не мали значення ні статус, ні ранг – і президент, і безхатько були для нього рівними. Знав свої права, і постійно користувався цим, навіть без копійки у кишені свобода значила більше. Жора мріяв стати льотчиком, навіть відвідував авіаційний гурток, але не склалося.
Потім – заочна форма навчання, але всі контрольні хлопець вже писав на Майдані:
"Пам'ятаю, я як раз поверталася додому, спочатку Жора вийшов мені на зустріч. Сказав, що я йду, а потім просто кинувся бігти. Я кинулася за ним, по снігу, кричала "Вернись!". У мене почалася істерика ... Телефон він відключив, і я не розуміла, що мені робити. А ввечері знайшла записку, що, мам, не переживай, я на Майдані, людям там потрібна моя допомога. Цілую, люблю, твій Жорик".
Мати не витримала: за кілька днів пішла у центр сама, але коли таки знайшла сина, не впізнала його. Перед нею стояв вже не несміливий студент, а справжній чоловік, із силою волі та духу:
"Коли Жора вийшов до мене назустріч - я його не впізнала. Це вже був не дитина, а чоловік. У військовому бушлаті, касці, з забрудненим особою. Поруч з нами роздавала булочки якась жінка, вона запитала: "Це Ваш ?" І коли я відповіла, що це мій син, вона сказала "Гордися!".
Саме Жора тоді організував відому "залізну сотню" в КМДА, повертатися додому відмовлявся – просив зачекати, адже на його думку всі важливі події тільки починалися. Згодом попрямував на Схід, добровольцем в АТО. Привозив мамі знімки, але від них спокійніше не стало: воронки, розбита техніка…Серце рідної людини передчувало біду.
Загинув хлопець так само раптово, як і поїхав з дому, ось що згадували опісля:
"…..ми з командиром сина, Сашком Сичем, були на упізнанні. Він подивився тіло і сказав, що судячи з характеру травм, Жору прибрали. Розслідування, як такого не було. Провідниця після цього випадку відразу звільнилася. Коли я попросила зробити роздруківку пасажирів, мені майор міліції сказав, що це неможливо, мовляв, дані не зберігаються. Я бачила фото Жори, коли його знайшли: людина, яка падає з вагона, не може лягти строго перпендикулярно поїзду, а його труп лежав саме так. Голова сина була дуже сильно розбита. Він носив камеру "GoPro", але на ремінці від неї немає ні краплі крові. Коли втрутилася СБУ, міліція передала туди телефон Жори та його камеру, в результаті телефону немає. Він зник. Мене запевняли, що я його забрала. Нічого не рухалася з місця, поки я не вийшла на заступника міністра МВС, і завдяки цьому через два місяці після загибелі Жори, мені дали роздруківку пасажирів", - зазначила мати. Чи зрушить справа з мертвої точки, невідомо, але мати не вірить, що Жора, життєлюб і патріот, міг сам піти з життя.
Дивіться: дні кривавих подій Революції Гідності, присвячено пам'яті Героїв Небесної Сотні
Нагадаємо, у мережі показали, як працює секретний підрозділ ЗСУ.Як повідомляв "Знай.ua", морський піхотинець різко осадив "диванну сотню". Також "Знай.ua" писав, зниклий без вісти екіпаж чотири роки шукають в Азовському морі.