Єрофєєв день 17 жовтня: історія і традиції свята

Інші назви свята:

• «Ієрофей»,
• «Єрофій»,
• «Лешегін».

За народним повір'ям, 17 жовтня лісовик крізь землю провалюється. Розлучається лісовий господар зі своїм зеленим царством, ламає зі злою досадою зустрічні дерева.

Історія свята

Саме апостол Павло звернув Ієрофея Афінського в християнство, зробив це разом з Діонісієм Ареопагітом, його день відзначають напередодні. Павло ж і посвятив Ієрофея в сан єпископа, до цього він був членом афінського ареопагу. За легендою і Діонісій, і Ієрофей були поруч під час поховання Діви Марії. На жаль, немає інформації, як саме помер святий, але точно відомо, що смерть була мученицькою.

Традиції та обряди

Люди вірили, що в цей день, в останній теплий день відбувається розгул лісовиків, гуляли вони буйно, тому люди намагалися в ліс не ходити. Щоб разом з лісовиком не провалитися під землю до самої весни.

Вважалося, що лісовики йдуть, тому що в лісі ставало порожньо, не чути звірів і птахів, трав, грибів, ягід і горіхів. У народі говорили: «Лісовик - не рідний брат: переламає кісточки не гірше ведмедя». Єдиним способом захиститися від лісовика була тліюча головешка берези і березова гілка палаюча, якої вони дуже бояться. Ще вірили, що лісовики бісяться, бо Єрофій їх жене з землі, а вони і вдіяти нічого не можуть.

День вважався поганим не тільки через лісовика, а й через злісних духів, які бродять по землі. Так що намагалися з дому навіть не виходити, а якщо все ж виходили, то одягали хрестики і брали з собою образ.

З цього дня починалися холоди, «З Єрофея і зима шубу одягає». Грілися люди тільки Єрофєїчем, це така міцна трав'яна настоянка без солодощів. Її робили з м'яти, анісу, звіробою, чебрецю, материнки, буркуну, полину, деревію і смородинового або суничного листа. І звичайно ж заливали все самогоном 70-73 градусів п'ятої або четвертої вигонки. Настоянку витримували в темному теплому місці два тижні.

А коли настоїться ерофєїч пили перед обідом з жирним м'ясом або рибою. Один ковток змушував шлунок виділяти так багато травного соку, що людина вже їла з дуже сильним апетитом.