Численні титули, міжнародне визнання та активна суспільна діяльність – ще кілька десятиліть тому ніхто й не міг подумати, що звичайний вчитель отримає все це клопіткою працею.
Зараз голову Міжнародного Фонду культурного співробітництва, громадського діяча, керівника Вишгородського історико-культурного заповідника Владу Литовченко знають всі. Але ще на початку 90-х її життя мало нагадувало будні зірки екранів та популярних конкурсів краси.
В студії "Знай.ua" вона зізналася: хоча мріяла працювати викладачем музики, але в спеціалізовану школу влаштуватися змоги не було. Тому звичайна, загальноосвітня, стала справжнім подарунком. Особливо вибирати не доводилося. Але вже у 1994 році в її житті стався переломний момент – участь та перемога на "Міс Києва".
Українців штрафують за валюту: у кого можуть відібрати 20% заощаджень
Гороскоп на 11 грудня: у цю середу багато чого стане ясно
Помилка може дорого обійтися: що змінилося у правилах передачі показників лічильників газу
Призупинення виплат пенсій: у ПФУ зробили важливу заяву
"Як зараз пам'ятаю, що заняття мої та навантаження у вигляді громадської діяльності, організації концертів була в першій половині дня, а ввечері їздила на репетиції. Коли виграла конкурс, на який, до речі, потрапила звичайному оголошенню у вуличній газеті, котра розкладалася по ящиках, захотілося спробувати себе. Була маса комплексів, але тим не менш, прийняла внутрішнє рішення, нікому із близьких не сказала".
Вже через рік Литовченко взяла участь в "Міс Україна 1995" – отримала після попереднього змагання автоматичне запрошення.
"Тоді я вже не працювала у школі, не могла поєднати і підготовку до конкурсу і таку відповідальну справу, як педагогічна діяльність. Вже будучи ведучою на телебаченні, це був канал "УТ-3", програма про моду, я представила Київ і отримала корону", - згадує вона.
90-ті роки справді був чи не найскладніший період для країни,особливо для вчителів – тотальне безгрошів'я, робота виключно на одному ентузіазмі. Хоча, справедливості заради варто сказати, що й зараз у школах не отримують таких прибутків, яких би вистачало на життя. Але навіть за таких умов нічого не завадило рухатися далі, до своєї мети:
"Я думаю, що з того часу мало що змінилося. Матеріальне питання мене завжди мало цікавило, навіть було соромно запитувати з приводу заробітної плати. Доводилося на шкільний оклад утримувати всю родину – і чоловіка, і дитину. Великих прибутків не було. Допомагало натуральне господарство, та ж картопля і огірки. Прала, прасувала…Вивішувала білизну на подвір'ї школи – чекала,поки учні прийдуть додому, тоді потрібно було знімати", - додає Литовченко.
Дивіться: інтерв'ю з Владою Литовченко