"Руйнує все навколо": мультиплікатор Сашко Даниленко про "Монаха" для ДахаБраха, життя у США та любов до коміксів

Зовсім скоро, 19 квітня у Києві відбудеться знакова подія для українського кінематографу - нагородження переможців третьої національної кінопремії “Золота дзиґа”. Цього року лідерами за кількістю номінацій стали фільми “Брама” режисера Володимира Тихого та “Дике поле” режисера Ярослава Лодигіна. Серед номінантів також багато “молодої крові”. Так, за “найкращий анімаційний фільм” буде боротися робота молодого та талановитого мультиплікатора Сашка Даниленка. Він вже відомий українському глядачу своєю яскравою відеороботою для ТНМК “Гупало Василь”. Його нове творіння - “Монах” для гурту ДахаБраха - й потрапив у перелік номінантів на “Золоту дзиґу”.

Це друга робота режисера з музикантами - неймовірний міні-фільм, який викликав багато галасу та захоплення. "Знай.ua" поговорив з Сашком Даниленком про його творчість, переїзд та роботу у США, любов до коміксів та нові можливості для України.

Ваша робота "Монах" номінована на премію "Золота дзиґа" в категорії найкраща анімація. Разом з вами на перемогу претендують теж не менш талановиті режисери-мультиплікатори, які піднімають серйозні соціальні теми. Ви взялися за складну церковну тематику. Пісня DakhaBrakha "Монах" отримала своє "обличчя", так би мовити. Як створювався образ головного героя-монаха? Для вас він хто: людина, яка пішла не тим шляхом, або це збірний образ?

Монах – це персонаж, який поступово перетворюється на монстра, руйнує все навколо, але в першу чергу себе самого. Ці внутрішні зміни відбуваються через помилку в минулому. Що саме за помилка, визначає для себе глядач: чи варто було йти за привабливою дівчиною? Чи варто було йти у монахи взагалі?

Яка мораль цієї історії?

Тут немає головної моралі як у байках. Це відкрите питання та своєрідне дослідження. Кого засуджує, а кого виправдовує глядач у цій історії, визначає його власний моральний образ.

Пісня народна, але наскільки, на вашу думку, її ідея актуальна і в наш час?

Те, що доходить до нас з давнини й не губиться по дорозі, вже доводить — перевірку часом пройдено. Актуальними залишаються вічні теми, як то кохання, страх, боротьба за свободу, смерть, конфлікт поколінь тощо. Змінюються тільки обставини, середовище і костюми героїв. Так само і з музикою, ДахаБраха органічно обертають народні пісні у сучасні форми.

Анімаційний кліп дійсно отримав багато схвальних відгуків. Чи стикалися ви с осудом з боку церкви?

Якщо ви зараз це читаєте на телефоні у церкві під час служби – пишіть в коментарі, що думаєте з цього приводу. Бо як не дивно, взагалі не зіткнувся з осудом з боку церкви. В мене не було на меті робити провокацію чи когось ображати. Але було кілька коментарів на захист церкви, що мовби зараз модно показувати релігію тільки в негативі, і що я роблю це навмисно.

Історія Монаха побудована на власних враженнях від релігії та церкви, яких в дитинстві в мене було достатньо. Я не брав хайпові теми про церкву на кшталт історій про залицяння священнослужителей до хлопчиків, бо зі мною такого не було, чи може я був недостатньо сексуальною дитиною.

Ви живите та працюєте у Нью-Йорку. Як кажуть, це зовсім інша реальність, інше мислення, бачення. Як вважаєте, життя у США змінило вас як особистість?

Звичайно, все що ти робиш, і все що відбувається навколо знаходить відбиток та впливає на тебе. Опановуючи нову мову, ти зайвий раз наводиш лад у голові й краще розумієш навіть рідну мову. Знання англійської дозволяє передивитись улюблені фільми та перечитати книжки мовою оригіналу, краще і глибше зрозуміти їх.

Мені здається, я почав краще розуміти та любити людей. Увесь цей мікс культур і різноманіття людських історій навколо зносить геть набір старих шаблонів. Чим більше ти подорожуєш, живеш та працюєш у різних країнах — тим більше і чистіше вікно, через яке ти спостерігаєш за світом навколо.

Нью-Йорк добре вчить рахувати та поважати час. Ти або стрибаєш у вирій і вчишся триматись у ньому й бути ефективним, або тебе виносить на берег. Зараз мене якраз трохи винесло на берег у Вашингтоні, тут все повільніше. Але плавати я точно навчився у Нью-Йорку.

Чи плануєте через якийсь час повернутися до України?

Дивна річ, але з переїздом до штатів кількість українських проектів, над якими я працюю, тільки збільшилась. В мене є мрія повернутись в Україну знімати фільм чи робити серіал. Кілька разів на тиждень я думаю про це. Гарно було б жити на дві (або навіть більше) країни та мати змогу перетинати кордони без проблем і дискомфорту. Наразі виходить приїжджати тільки раз на рік.

Чим відрізняється робочий процес там та в України? Чи можна у нас заробляти великі гроші у цій сфері?

Завдяки технологіям, відмінності в роботі й кордони між країнами поступово зникають. В Україні, крім недоліків, є й купа переваг для творчої роботи.

Мені здається, що поява та швидкий розвиток стримінгових платформ, таких як Netflix, відкриває нові можливості для України. Продакшн не прив’язаний до зборів у кінотеатрах, прибуток — це гроші, за які платформа купує контент. Враховуючи кількість крутих молодих спеціалістів в Україні й недороге виробництво — перспективи гарні.

Зараз ви займаєтесь коміксами. У нас з цим направленням не дуже, м’яко кажучи, чи я помиляюсь? Чому саме комікси?

Мільйон заробити на цьому дійсно важко, але це була давня мрія — побачити свої малюнки у вигляді надрукованої книжки. До того ж, я сприймав створення коміксу як вправи з візуального сторітеллінгу, своєрідне тренування. Коли концепт CAT’N’BAT остаточно сформувався і назбиралось більше десятка сюжетів — я показав напрацювання видавництву. Їх зацікавило і почалась робота. Всі історії розказані візуально, тобто тексту там взагалі немає, а значить і перекладу не треба. Це дозволило представити комікс в багатьох країнах без передруку.

Занурення у світ коміксів та можливість презентувати CAT’N’BAT на великому фестивалі МОССА у Нью-Йорку познайомили мене з купою цікавих нових людей, принесло нові проекти.

В Україні зараз бум комікс-культури. Київський Comic Con збирає купу небайдужих, видаються комікси українських авторів. Минулого року я привіз свій комікс до Києва на фестиваль анімації Linoleum. Мало того, що хвилювався як він піде, ще й МАУ загубили мій багаж, тож комікси потрапили до фестивалю тільки в останній день. Попри це, вони розлетілись як перепічка, реакція була бурхлива. Тож якщо ви вагаєтесь, чи варто спробувати себе у коміксах — варто.

Чи достатньо одного таланту, щоб досягти успіху в кіно та анімації, отримати "Оскар", наприклад? Що важливо знати, або мати художнику?

Я розумію талант, як щиру любов до певної діяльності, що дозволяє зосереджуватись на процесі достатньо глибоко і приділяти роботі більше уваги та зусиль, ніж люди, в яких такої любові нема. Це заглиблення дозволяє досягти нового рівня, що й виділяє талановитих поміж посередніх.

Чесність є важливою складовою успіху. Це дуже проста і загальновідома істина, але чомусь так багато творчих людей про це забувають. І створюють роботи, які, на їх думку, мають сподобатись глядачу, мають відповідати тренду чи розкривати актуальну тему, але насамперед робота має подобатись і бути цікавою їм самим. Вважаю, що саме така чесність є каталізатором хімічної реакції між глядачем та творчим продуктом.

Нагадаємо, раніше ведучий "Холостяка" Григорій Решетник розповів про пристрасті на проекті та головний козир Нікіти Добриніна.

Як повідомляв "Знай.ua", Юрій Нікітін відверто розповів про дискредитацію KAZKA на Нацвідборі.

"Знай. ua" писав, що Дмитро Комаров показав страшну трагедію і звернувся до українських чиновників.