"Украинцы! Помолитесь и поставьте свечку за здоровье Левка Лукьяненко! Он в реанимации", - написал он на своей странице в Facebook.
Левко Лукьяненко родился 24 августа 1928 года в с.Хриповка на Черниговщине.
Во времена СССР был диссидентом, является соучредителем Украинской хельсинской группы. Автор "Акта провозглашения независимости Украины". Народный депутат четырех созывов Верховной Рады.
"Очень плохой сценарий": на Западе предупредили Украину об угрозе падения трех городов
Касается всех, у кого есть газовые счетчики: "Нафтогаз" дал несколько дней и предупредил о последствиях
Украинцы получают новые суммы в платежках: начислят даже тем, кто не пользуется
Пенсия без стажа: кому будут платить 8 тысяч гривен ежемесячно
В 2005 году Л.Лукьяненко получил звание Героя Украины. Также является лауреатом Национальной премии имени Тараса Шевченко 2016 года.
Ранее "Знай.uа" писал о том, что в столичной больнице 19 июня после продолжительной болезни скончался великий украинский поэт Иван Драч. Известно, что первый сборник стихов поэта "Подсолнух" вышла в 1962 году.
Известные стихотворения знаменитого поэта:
"Етюд кохання"
Кохати — нові землі відкривати,
Нюанси свіжі і відтінки нові.
Кохати — це щомиті дивуватись,
Це — задихатись з подиву — любові.
Це — припадати до джерел незнаних
І дикої жаги не втамувати.
Порушувати дивовижні плани,
А потім дивовижніші сплітати.
Кипіти і згоряти од розпуки
І все спізнати, все знайті у любові —
Шалене щастя і пекельні муки...
Коли не маєш риб'ячої крові.
"Балада про соняшник..."
В соняшника були руки й ноги,
Було тіло шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки вітром,
Він вилазив на грушу і рвучи у пазуху гнилиці.
І купався коло млина і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вухан воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари у небі...
І застиг він на роки і на століття
В золотому німому захопленні:
-Дайте покататись, дядьку!
А ні, то візміть хоч на раму.
Дядьку, хіба Вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
