Душі гинуть за метал: як українські суди допомагають фінансуванню терористів?

Про це пише Міністерство Люстрації.

Наразі в провадженні Східного апеляційного господарського суду знаходиться справа за №913/444/18(913/1558/20) за зверненням начебто представника компанії Primex Steel Trading GMBH адвоката Кароєва, в якому він просить ухвалити нове рішення щодо накладення арешту на відомий на всю Україну і не тільки метал виробництва ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», і передати його на зберігання пану Кароєву Андрію Володимировичу, повноваження якого підтверджені тільки виписаним самому собі паном Кароєвим ордером, та/або уповноваженій на зберігання державній установі (підприємству). На додаток пан Кароєв просить зобов’язати Державне підприємство «Маріупольський торговельний порт» не здійснювати без відповідального зберігача майна будь-яких дій щодо переміщення металу. Як стало відомо, ПАТ «АМК» вже декілька місяців не може забрати з порту метал, який не випускається з території порту, незважаючи на судове рішення про зняття арешту з металу в рамках кримінального провадження і повернення «АМК» вилученого та заарештованого металу в Маріупольському порту.

Здавалося б - такий собі цікавий збіг. Чи, може, це все ж таки чергова зухвалість осіб, що намагаються через українську Феміду вирішити свої проблеми, сидячі в країні-сусіді?

Слід нагадати деякі факти.

В листопаді 2018 року заголовки провідних українських, і, що цікаво - російських засобів масової інформації, рясніли новиною про те, що в Маріуполі заарештували більше 3 тисяч тон продукції Алчевського меткомбінату, що перевозився з російського порту Темрюк на судні COMET. І це менш ніж через рік після того, як Корпорація «Індустріальний Союз Донбасу» повідомила про втрату контролю над виробничими активами ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», а ПАТ АМК заявив в січні 2018 року, що не здійснює жодних товарних, виробничих, фінансових операцій у місті Алчевськ, не здійснює та до моменту відновлення контролю над виробничими активами у місті Алчевськ не має наміру здійснювати ввезення чи вивезення будь-яких продуктів, товарів, матеріальних цінностей з міста Алчевськ через лінію розмежування у зоні проведення антитерористичної операції чи через ділянки державного кордону України, які тимчасово перебувають поза контролем Державної прикордонної служби України та Державної фіскальної служби України.

Першим про арешт металу в Маріупольському порті повідомив на своїй сторінці в фейсбуці тодішній Генеральний прокурор України Юрій Луценко, додавши, що всі причетні будуть притягнуті до відповідальності за статтею про фінансування тероризму.

Втім, ще до арешту металу АМК в Маріупольському порту не був новиною той факт, що активи АМК були передані в управління сумновідомої компанії «Внешторгсервис», підконтрольної втікачу - українському олігарху Курченку, який фактично фінансує терористів на Донбасі.

Вже 28 листопада 2017 року так зване Міністерство юстиції так званої ЛНР повідомило про акредитацію (мовою оригіналу) «Филиала №12 «Алчевский металургический комбинат Закрытого акционерного общества «ВНЕШТОРГСЕРВИС».

Тому, коли у 2018 році прикордонниками України було виявлено більше 3 тис. тон металопродукції, виробленої на АМК та фактично вкраденої у законних власників структурами Курченка, на борту судна COMET під прапором Ліберії, яке зайшло до Маріупольського порту на дозавантаження, оперативна реакція правоохоронних органів України не змусила чекати на себе - метал був вилучений і арештований.

Так, 30 жовтня 2018 року ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду було накладено арешт на металургійну продукцію ПАТ «АМК», яка знаходилась на судні СОМЕТ в ДП «Маріупольський морський торговельний порт».

Отримувачем вкраденої в ПАТ «АМК» продукції в документах значилася компанія з Німеччини «PRIMEX STEEL TRADING GMBH». А з Алчевську вантаж відправляли АТ «РЖД Логістика» (РФ) та ТОВ «Перша логістична компанія» (РФ) на адресу офшорної компанії «Vartech Enterprise Limited», яку медіа пов’язують з Сергієм Курченком. Вказаний вантаж фактично направлявся для вивантаження в бельгійському Антверпені.

Рішенням суду металургійна продукція була заарештована і передана в якості речового доказу на відповідальне зберігання до ДП «Маріупольський морський торговельний порт».

Влітку 2020 року, ПАТ «АМК» змогло дочекатися справедливого рішення і ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 липня 2020 року. Арешт було скасовано та ухвалено повернути вилучену як речовий доказ металургійну продукцію її законному власнику - ПАТ «АМК».

При цьому в Ухвалі від 31 липня 2020 року зазначалося, що ПАТ «АМК» є законним власником металургійної продукції, і її придбання компанією «PRIMEX STEEL TRADING GMBH» відбулося по підробленим документам, протиправно та незаконно.

Ухвала від 31 липня набула законної сили і є судовим рішенням, яке підлягає обов’язковому виконанню, а в разі його умисного невиконання закон України передбачає кримінальну відповідальність,

Здавалося б, справедливість, хоча б частково, відновлена. І ПАТ «АМК» врешті-решт отримало змогу розпоряджатися належним йому майном. Але подальший розвиток ситуації продемонстрував, що дехто, мабуть, живе в іншому вимірі реальності, в якій їм начхати на рішення судів та долю українських підприємств.

Чому так? Тому що ПАТ «АМК» вже протягом декількох місяців не може забрати своє майно через перешкоджання з боку ДП «Маріупольський морський торговельний порт» і Азовської митниці.

І поки АМК не може забрати свій метал, якийсь пан Кароєв, незважаючи на існуюче судове рішення намагається забезпечити інтереси в першу чергу Курченка і терористів, і знов відібрати вкрадений у АМК метал, але наразі - зухвало використовуючи українську Феміду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13 жовтня 2020 року українська Феміда стала на захист саме України та українських підприємств, що потерпають від свавільних дій окупантів, і у задоволенні клопотання пана Кароєва було відмовлено. Проте компанія «PRIMEX STEEL TRADING GMBH» оскаржує вищезазначену ухвалу в апеляційному порядку.

Тому доля майна, яке на законних підставах належить українському підприємству, та яке було вкрадене у підприємства окупантами, залежить від справедливості судової влади України та від того, чи вважають себе люди, уповноважені діяти іменем України, саме громадянами України.