Микола Томенко: Чому після Революцій свободи і гідності знову перемагають негідники?!

Розчарування , якщо не сказати поразки, двох українських революцій лежать в площині помилкового розуміння причин цих майданів.

Я переконаний, що саме це зіграло злий жарт з усіма постмайданними владами.

Отож:

Майдани мали світоглядну природу й не збиралися на замовлення політиків чи за гроші «демократичних» олігархів або Заходу;

Ідеї та цінності, а не політична ненависть та жага до влади були головною рушійною силою правдивого поступу й дій мільйонів громадян.

Натомість, кадрові призначення своїх, просування власного бізнесу, цинізм, нарцисизм і марнославство - така поведінка постмайданної влади прямо суперечила суспільним очікуванням.

« Герої Майдану», якими себе самопроголосила влада, почали мужньо і героїчно колекціонувати посади, звання, нагороди, іменну зброю і бюджетні гроші. А при цьому вчили простий український народ , що «Героям Майдану» все дозволено, бо вони або організовували або фінансували «Революцію Гідності», а нині захищають її здобутки за будь-яку ціну?!

Отож, суспільство вже двічі після майданів, діяло згідно принципу «сила дії рівна силі протидії помноженої на два».

Тобто, якщо «Майданна влада» не відповідала очікуванням суспільства - її почали ненавидіти, а згодом і змінювати.

Щоправда трагедія в тому, що ці зміни приводили до влади ще гірших!

Але це вже зовсім інша політична історія.

Саме тому, в День свободи та гідності мусимо:

- шанувати справжніх героїв, які віддали життя за ідеали й цінності омріяної україни;

- говорити про історичні уроки та помилки цих періодів українського державотворення;

- а не слухати на ефірах власних та олігархічних каналів повчання «Героїв Майдану», які не спромоглися втілити в життя світоглядні настанови Майдану!

П.С. Про «героїв антимайданів» писати не бачу потреби, бо до їхнього політичного табору не належав і своєї критичної позиції щодо них ніколи не змінював.