Інтерв’ю опублікувало видання Ваше Здоров’я:
— Якщо говорити про лікарів, наприклад, екстреної медичної допомоги, інфекційної служби, то їх заробітні плати має бути підвищено. Решта лікарів повинні отримувати відсотки від наданих послуг (скажімо, 20% від того, що сплатила держава за страховкою). Також слід створити стимули для того, аби лікарі ставали фізичними особами-підприємцями і працювали на себе, сплативши податки державі. Це поширена світова практика, однак вона не означає, що таким лікарям обов’язково платять пацієнти — це може робити страхова компанія. Але в Канаді, Іспанії й інших країнах створено сприятливу систему оподаткування лікарів-ФОП, подібну потрібно запровадити й в Україні.
Запобігаючи поширенню «страшилок» щодо приватизації медицини в Україні, одразу скажу: Президент та його команда не мають наміру цього робити. І скасовувати ст. 49 Конституції України також. Більше того, ми наполягаємо: не можна закривати лікарні. Хіба що громада не вбачатиме доцільності витрачати кошти на утримання закладу, до якого звернулося 10 осіб на місяць.
Ми — за повну децентралізацію у вирішенні подібних питань. Тому МОЗ має залишити за собою тільки функцію розробки ідеології у сфері охорони здоров’я, реалізації національної стратегії та контролю (але не тотального й повсякденного, як нині, а лише в разі виникнення особливих ситуацій). Бо якщо МОЗ уже видало лікарні ліцензію на надання медичної допомоги, це означає, що воно довіряє їй виконання такого завдання і переконалося в спроможності закладу із ним впоратися. Раптом виявиться, що це не так, держава має вжити відповідних заходів.
Мені особисто імпонує, що в США лікарів не цікавить прізвище міністра охорони здоров’я, натомість у нас це топова тема для обговорення в колі медиків і в суспільстві в цілому. Міністром охорони здоров’я в Україні має стати не публічна особа, не політик, а кваліфікований менеджер, виконавець, який 90% свого часу витрачатиме не на спростування фейків, а на реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.