Ігор Шевченко: досьє і компромат на колишнього міністра екології

Він збирав дипломи провідних ВНЗ, працював масажистом, юристом і міністром. Його призначення на останню посаду пов’язане з корупцією. Він лобіював інтереси бізнесмена-втікача Онищенка. Тепер ця людина збирається стати Президентом України.

Біографія

Свою біографію і весь життєвий шлях Ігор Анатолійович Шевченко докладно виклав на власному сайті. Тут він позиціонує себе геніальним спортсменом, високопрофесійним юристом, видатним державним діячем і великим благодійником. Він вихваляється знайомствами з відомими людьми, які говорять про нього тільки в найвищому ступені, повідомляє Politeka.

Хтось називає його “надією України”, хтось захоплюється ним як фахівцем, а хтось навіть називає його “яскравим представником сучасного покоління молодих політиків, справжнім патріотом і елітою української держави”.

Хто ж такий Ігор Анатолійович Шевченко насправді?

Сім’я

Ігор Шевченко народився 10 січня 1971 року в Кіровоградській області, місті Олександрія. У тому ж році сім’я переїжджає в столицю України і поселяється на Борщагівці.

Про родичів майбутнього міністра відомо наступне. Його батько – Анатолій Павлович і мати – Марія Михайлівна, за фахом інженери-шляховики. Дідусь і бабуся по лінії матері працювали в колгоспі в Новоукраїнці. Дідусь по лінії батька був робітником на заводах в Дніпропетровську і Олександрії. Бабуся вела домашнє господарство.

Через 7 днів після того, як Ігор пішов у перший клас, у нього народився молодший брат Павло.

Дружини і дітей у нього немає.

Освіта

З 1978 по 1988 рік навчався в київській школі №206, захопився легкою атлетикою. Потім вирішив стати юристом і… поступив до Київського інституту фізкультури.

Після двох років напруженого навчання, спортсмен бере академічну відпустку, щоб визначитися з майбутнім. А поки визначався, то вирішив не витрачати час даремно і записався на курси масажистів. Оволодівши цією професією, Шевченко виїхав до Польщі, щоб заробити грошей. Але про це пізніше.

У 1991 році повернувшись з Польщі масажист раптом вирішив стати істориком і перевівся з інституту фізкультури до Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченко на історичний факультет. Присвятивши історичній науці аж цілий рік, майбутній політичний діяч пам’ятаючи настанови тата вирішив перейти на юридичний факультет того ж ВНЗ. Щоправда, не без корупційної складової. Потім Ігор Анатолійович опинився в Київському інституті міжнародних відносин.

У своїй біографії “надія України” описує, що після КІМВ переїхав в США, де здобував освіту в Єльському та Міннесотському університетах, в Гарвардському інституті держуправління ім. Кеннеді.

Навчався він нібито і в академії права Європейського університету в Італії. На підтвердження цього Шевченко навіть розмістив на своєму сайті відповідні дипломи цих навчальних закладів.

Але якщо подивитися уважно на ці документи, то з’ясовується наступне. В Італії легкоатлет-масажист був тільки на курсах всього один місяць 1995 року. У Єльському університеті він був присутній всього 4 місяці 2006 року, відвідавши програму лідерської освіти, а на курсах Гарварда Шевченко провів в кінці 2007 року два тижні.

Кар’єра

Еротичний масаж

Свою трудову діяльність Ігор Шевченко почав в 1990 році масажистом в Польщі. Його напарник Збігнєв Спельцарович розповідав, що українець спеціалізувався на найдохіднішому виді масажу – еротичному. За словами поляка, Шевченко досконало опанував цю спеціалізацію. Він натирав ерогенні місця чоловікам і жінкам.

Причому, приносив задоволення не тільки полякам, а й іноземцям, які платили фізкультурникові з України доларами. На зароблені американські гроші і польські злоті Шевченко купував у Варшаві побутову техніку, дефіцит якої в ті роки був в Радянському Союзі, і перепродував в Києві в кілька разів дорожче.

Як писав сам у своїй біографії фізкультурник, в Польщі йому вдалося добре заробити, що дозволило перевестися на історичний факультет. На юридичний, мабуть, грошей тоді не вистачило.

Юридичні контори

Що стосується успіхів Ігоря Шевченка на юридичному поприщі, то тут інформація навіть написана ним самим вельми заплутана.

Ще навчаючись на історичному факультеті, легкоатлет і еротичний масажист влаштовується на роботу в юридичну фірму “Легіс” в якості помічника юриста. Пропрацювавши там рік, Шевченко вирішив, що вже може відкривати і свою практику. Він створює юридичну контору “Принцип”, яка проіснувала всього кілька місяців. В одних джерелах Ігор Шевченко пише, що вона просто закрилася, за іншими відомостями він “Принцип” продав.

Кар’єра юриста була настільки успішною, що далі історик-масажист не більше ніж по року працював у фірмах “Фрішберг і Партнери” і “Василь Кісіль і Партнери”. Потім була створена напару з однокурсником юридична компанія “Шевченко, Дідковський і Партнери”, яка змінила назву після вигнання з неї Шевченко. На цьому юридична діяльність Ігоря Шевченка і закінчилася.

Надалі спортсмен-масажист-історик-юрист займався тим, що відвідував різні міжнародні тусовки, набуваючи знайомства з потрібними людьми і працюючи на громадських засадах в різних державних установах і громадських об’єднаннях.

Вершиною кар’єри Ігоря Анатолійовича стала посада Міністра екології та природних ресурсів України. Але про це мова піде нижче.

Створення партії і участь у виборах

Досягнувши небувалих висот в правознавстві, колишній масажист вирішив створити власну партію і податися в політику. У 2011 році він реєструє в Мін’юсті Мерітократичну партію України. Таку заумну назву Шевченко запозичив з латині. У дослівному перекладі це означає “гідна влада”. Партія прагне привести до влади найкращих професіоналів у своїй справі.

Ця політсила навіть бере участь у виборах до Верховної Ради. У 2012 році виставляють своїх кандидатів в 4 одномандатних округах.

Але, українці не зрозуміли, що це найкращі і найдостойніші люди і жоден з членів цієї партії в парламент обраний не був.

У 2013 році цей проект Ігорю Шевченко став не цікавий, і він пішов з керівництва партією.

На позачергових парламентських виборах у 2014 році Мерітократична партія висунула по мажоритарних округах вже 5 своїх представників. Але, так само як і в попередній кампанії, партійці в нардепи не пройшли.

Восени 2015 року “прославлений юрист” балотується в мери міста Білгород-Дністровський в Одеській області вже як самовисуванець. Але і цього разу довіри у місцевого населення він не викликав.

Компромат

10 мільйонів за посаду

У грудні 2014 року Ігор Анатолійович обіймає посаду Міністра екології та природних ресурсів України в Кабінеті Арсенія Яценюка. Саме це призначення тоді було пов’язано зі скандалом.

По-перше, у кандидата не було відповідної освіти і досвіду роботи в екологічній сфері. По-друге, портфель міністра дістався масажисту за квотою партії “Батьківщина”, членом якої він ніколи не був. І найголовніше.

За його призначення “Батьківщині” було заплачено 10 мільйонів доларів США.

Про це було добре відомо і депутатам, і в Адміністрації голови держави. Пізніше про це відкрито заявив Олег Ляшко. Правда, сума озвучена “радикалом” була дещо іншою. Так ось, посаду колишньому главі Мерітократичної партії купив Олександр Романович Онищенко.

Протягом декількох років Олександр Онищенко займався газовим бізнесом, був народним депутатом від Партії регіонів, входив в “сім’ю” Віктора Януковича. У 2016 році проти Онищенка порушено кілька кримінальних справ. Його звинувачують в шахрайстві і розкраданні з бюджету України 100 млн. євро, хабарництві, державній зраді і ін.

5 липня 2016 року за поданням Генпрокурора Верховна Рада зняла з Онищенко депутатську недоторканність. Але фігурант встиг втекти в одну з Європейських країн, отримав там політичний притулок і оприлюднив в місцевих ЗМІ так звані “плівки Онищенка”.

В одному з одкровень Олександр Романович зізнався, що дійсно саме він ввів Шевченка в уряд Яценюка. Сталося це начебто на прохання Петра Порошенка.

Президент нібито хотів, щоб колишній історик-недоучка допоміг “віджати” компанію “Нафтогазовидобування” у Ріната Ахметова.

Потім, нібито олігарх домовився з главою Кабміну і процес зірвався. Шевченко став більше не потрібним і його звільнили. У кріслі міністра він просидів менше року.

Корупціонер і прогульник

Звільнення Ігоря Анатолійовича теж не обійшлося без скандалу. Розгляд подання прем’єр-міністра про звільнення свого підлеглого від займаної посади відбувся в парламенті 2 липня 2015 року. У цьому документі Арсеній Яценюк виклав факти, які депутати визнали переконливими. Напередодні щодо Шевченка було порушено кримінальну справу за статтею “Незаконне збагачення”.

У чому звинувачував Міністра екології прем’єр?

Як було відзначено в поданні, колишній легкоатлет неефективно використовував кошти від ЄС виділені на охорону навколишнього середовища. Крім того, міністр без поважних причин часто був відсутній на робочому місці і навіть пропускав засідання Кабміну.

У січні 2015 року він в особистих справах знаходився в Арабських Еміратах. У червні 2015 року літав на приватному літаку в робочі дні в Дрезден, а повернувся на іншому приватному літаку вже з Ніцци. Під час його відсутності на одній із нафтобаз під Києвом сталася пожежа.

Шевченко тоді визнав, що літав на літаках нардепа Онищенка. Але потрапив на них випадково, оскільки квитків у продажу не було, і він попросив бізнесмена про послугу. За переліт міністр нібито не платив. Як з’ясувалося, під час особистої поїздки колишній фізкультурник ще й незаконно скористався дипломатичним паспортом.

Крім того, мали місце призначення на посади в підвідомчі Міністерству екології установи людей, представлених Олександром Онищенком.

В якості захисту син інженерів-шляховиків назвав своє звільнення політичною розправою над чесною людиною.

Похід в президенти

Нещодавно екс-міністр Шевченко заявив, що збирається взяти участь у виборах Президента України. Керувати країною він наважився, тому що не бачить крім себе жодного кандидата, “який би мав у своєму активі необхідний набір якостей і достоїнств, щоб вивести країну з тотальної кризи”. Йти на вибори мерітократ має намір від партії “Сила Людей” і вже подав документи на участь у праймеріз.

Декларація

На момент роботи міністром Шевченко задекларував три квартири в Києві (168.1 кв. м, 129.6 кв. м і 161.4 кв. м), а також 4 одиниці іншого нерухомого майна площею 537, 2483, 16.6 і 260.2 кв. м. (що це за нерухомість не вказується). У колишнього бігуна два автомобілі: Toyota Land Cruiser 200 і Mercedes-Benz CLK 500. Сукупний річний дохід становив 3 176 334,43 грн.