Понад два місяці в Україні працює військова логістична група "Польова пошта". Волонтери-логісти доставляють вантажі та передачі українським бійцям на передову в зоні АТО. Родичам та волонтерам гарантують – замовник отримає свою передачу, якщо знаходиться на території, що підконтрольна Україні.
Один з засновників військового сервісу Олександр Сурков розповів "Знай", як працює унікальний проект.
Фронтовими стежками на бронеавтомобілях
"Бачив і родичів, і волонтерів, котрі намагаються дістатися у зону АТО. Звісно, важко. Багатьом страшно. Хтось просто не може знайти людину чи групу людей. Інформації особливо не отримаєш – все засекречено", - каже Сурков.
Читайте також: В Росії хочуть довічно заборонити в'їзд учасникам АТО
В такій ситуації Олександр разом з друзями–волонтерами, замислили перевести прифронтову логістику на професійний рівень.
Подруга Тейлор Свіфт зупинила концерт через прапор України та зробила те, чого ніхто не очікував
Платити доведеться за себе та за сусідів: нова реформа ЖКГ може вдарити по кишенях українців
Пенсіонери отримають по 800 грн щомісяця: кому доплата гарантована
Пенсія на картку ПриватБанку: які тарифи встановили для пенсіонерів
Налагоджувати роботу почали з травня. З серпня група "Польова пошта" працює професійно. Проектом опікується відомий логіст Віктор Барановський.
"Ми розробили простий алгоритм – якщо рідні хочуть доставити солдатові у зоні АТО посилку, достатньо підійти у будь-яке відділення "Нової пошти" чи служби "Міст-експрес" та вказати, що вантаж призначено для нас "Польової пошти" (звичайно, вкласти лист з контактними даними доставки). Пошта доставить вантаж до найближчого нашого терміналу. Поки у нас їх два – у Маріуполі, та місті Гірник, на території Селідовської міської ради. Далі – ми доставимо вказаному адресату", - розказує Сурков.
"Польова пошта" тісно співпрацює зі штабом АТО, усі автівки мають військові номери та супроводжуються військовою охороною.
"Головне, що нам довіряють. Наші волонтери підготовлені та співпрацюють з командирами підрозділів, тому самі визначаємо місце солдата – а на місцях нас багато людей вже знають",- пояснює Сурков.
У військових поштарів є свої міри безпеки – окрім броньованих автомобілів, вони забезпечені бронежилетами та касками, мають власні аптечки, проходять відповідне навчання і інструктаж.
Сам Сурков переконує – ні він, ні його колеги не є комбатантами, вони просто військові поштарі. Усі послуги волонтери надають безкоштовно.
Паралельні реальності війни
"Польова пошта" щодня розвозить до 20 посилок. Їх кількість постійно зростає – військовим потрібен теплий одяг, ліки, та й продукти харчування.
Для кожної посилки існує протокол військового огляду.
Читайте також: Бойовики обстріляли з гранатометів Авдіївку, Піски і Опитне
Є спеціальний перелік, який доставляти у зону АТО не можна – приміром алкоголь, вибухові чи ядовиті речовини, наркотики, тощо. Подібні речі волонтери конфісковують.
Хвилюючий момент у роботі фронтових логістів – фото при врученні посилок.
"Вирішили, що будемо знімати момент вручення посилки, аби надати замовнику фотодоказ того, що все отримано. Спочатку не надали цьому уваги, виявилося, що дарма. Скільки сліз радості у матерів і жінок бачимо щоразу, як передаємо фото солдата з передової з посилкою у руках. Для них це єдина можливість побачити рідну людину", - розказує Олександр.
На територію, підконтрольну бойовикам так званих ЛДНР військові логісти не їздять.
"Я особисто співпрацюю з місією "Чорний тюльпан". Декілька разів довелося бувати на непідконтрольній Україні території. На мою думку – це неймовірно контрастні реальності. Спокійна та мирна Україна – це одна, зона АТО – свій вимір, передова - взагалі інакша. Про так звані ЛНР та ДНР - промовчу", - каже Сурков.
Колоші для солдата Олійника
Кожна поїздка для волонтерів – це своя власна історія, за якою можна написати книгу.
"Якось наші волонтери доставляли колоші для солдата на прізвище Олійник. Прихали в Авдіївку, зателефонували солдату - він знаходився на ясинуватському блок-посту. Але Ясинувата – під контролем бойовиків. Замислилися – як же наш солдат там стоїть? Чи може уже до бойовиків перейшов? Чи наші Ясинувату взяли, а ми ще не в курсі? Але калоші маємо доставити.
Кілометрів 20 проїхали у сторону Ясинуватої. На одному з останніх блок-постів військові спинили. Кажуть, що ми психи – бо далі стоять бойовики! Нас просто там уб'ють, а Олійник, мабуть, уже сепаратист.
На останньому блок-посту серед військових таки знайшли людину з прізвищем Олійник, та виявилося, що не той.
Дзвонимо нашому Олійнику. Він дає комусь телефон і виявляється, наш Олійник стоїть на блок-посту на вулиці Ясиноватській в Авдіївці. Тому й блок-пост назвали між собою – Ясинувата. Як то кажуть - і сміх, і гріх. Але калоші довезли", - сміється Сурков.
Не обходиться і без зворушливих історій.
"Чоловік був на передовій і не мав змоги спілкуватися з дружиною. Телефони заборонено, звістку подати не може. Вони листувалися тільки через нас – ми туди їдемо – веземо йому листа, назад – їй. Як же вони чекали листів одне від одного! Пояснити важко - сльози на очі навертаються.
Ще якось ледве не заплакали, коли родина відправляла нами на фронт дідусеві – відносно молодому чоловікові – фотографії онука, який нещодавно народився", - згадує волонтер.