Щоденник терориста: як підривали Одесу

Міністр внутрішніх справ сьогодні на своїй сторінці у Фейсбуці опублікував щоденник терориста, затриманого в Одесі. Раніше прес-секретар СБУ Олена Гітлянська повідомила, що в цьому місті затримали банду комуністів-терористів. При них знайшли хімпрепарати для виготовлення вибухівки, годинники. Найцікавішою знахідкою виявились докладні записи одного з терористів.

У банді було троє чоловіків 55, 52 і 46 років. Прізвищ затриманих працівники спецслужб не розголошують. Однак відомо, що всі троє були прихильниками Комуністичної партії. Вони організували 10 вибухів в місті, щоб повернути комуністичну владу в Одесу.

"Зупинити терористів ми може тільки разом: увагою, пильністю, навіть - зайвою тривожністю", - написав Арсен Аваков.

"Знай" наводить найяскравіші моменти щоденника терориста.

22.12.14 Почали отримувати припаси: тротил, підривники, гранати.

23.12.14. У них (керівництво області? - "Знай") внутрішні "терки", ділять владу. Федю заарештували.

24.12.14 Тихо виїхали. Відвезли 2 кг тротилу, 6 гранат та 5 детонаторів. Люда забула гроші й паспорт.

25.12.14 6 ранку. Ми в Одесі. В дорозі нас перевіряли 9 разів, страшно. Вантаж був у моїй сумці, про всяк випадок, щоб другий доїхав.

26-27-28.12.14 Спав, їв, відпочивав, зустрічався, робив справи по дому, відправляв продукти Люді й Феді, лікувався.

30.12.14 Ходив на автовокзал, транспорт стоїть, автобус не прийшов. Був у Ігоря, обговорили плани.

31.12.14 В 9.00 прийшов на автовокзал, о 15.00 отримав посилку: більше двох кг тротилу, десяти запалів, шість патронів до пм (пістолет Макарова - "Знай") і одну гранату. Встиг до Нового року.

04.01.15 20-00 Битий, Кортес і Мартін зустрілися на зупинці, сіли на тролейбус і поїхали в місто. Була 8 година вечора, на вулиці лежав великий сніг, ми рушили на вул. Гімназичну. З нами була плитка шоколаду, ножик, запальничка-ліхтарик і 800 гр. тротилу з годинниковим механізмом. Ми довго крутилися біля цілі, потім купили шкалик горілки, сіли з Кортесом в парку, зібрали фугас (Битий чекав за два квартали), повернулися, і я пішов. Було страшно, йшов на автопілоті.

Об'єкт був розташований у кінці кварталу. У іншому кінці кварталу я присів навпочіпки, вставив батарейку в годинник, переконався - що вони пішли, розкрив парасольку і пішов. Йшов повільно, боявся послизнутися і впасти, дивився по боках і боявся проскочити потрібний під'їзд. Але ось і воно, нагнувся, поклав пакетик і ступив далі. Хотів перейти через дорогу, але побачив дівчину, що розмовляла по телефону. Озирнувся назад і обімлів: у десяти метрах від мене йшов здоровенний нацгвардієць у формі.

Ноги хотіли бігти щосили, але я їх втримав і продовжував йти. Серце стукало десь у горлі. Я перейшов вулицю, зустрів Битого, і вдвох ми пішли в бік Привозу. Кортес загубився десь ззаду. На Малій Арнаутській ми розійшлися. Битий поїхав до себе, а я пішов далі.

Час йшов, а вибуху все не було. Нерви дзвенять, здавалося, що ще трохи і порвуться всі жили в організмі. І в цей момент долинув глухий звук, схожий на обвал землі на схилах. Люди поруч навіть не помітили, а я зрозумів, що пристрій спрацював. Ура! Тут же подзвонив Блогеру і додому дружині. Робота зроблена.

Читайте також: Банду комуністів-терористів затримали в Одесі

Блогер дав за 01.01.15 по 23.0115 1000гр. + 100 $ + 350 $ (мені) + 800 $ (корт)

Большой дав 2000 гр.

26.01.2015 Льоша дав 100 гр. ($ 1 = 20гр.)

03.02.15 - Льоша - 1000гр.

Вибух на Княжій

10:20 приїхав до Ігоря (Кортес). Він ще спав, довелося стукати у вікно і будити. Ігор сходив за нашим "багатством". Є сім гранат (3 + 3 + 1) 3,4 кг. тротилу, 16 детонаторів і дві 3-літрові (РГД-4, РГД-5) банки саморобного амоналу. Я взявся до збирання чергового фугасу. Кожне підключення, кожен мій рух контролював Ігор. Я взагалі дивуюся: йдучи зі мною на завдання, він прощається з життям і все одно йде, молодець. Ми перевірили роботу годинникового механізму, виставили його на 35-40 хв. Під'єднали детонатор, зміцнили блок живлення і все надійно обмотали скотчем. Залишалося замкнути останній провід і вставити батарейку в годинник.

12:30. За нами заїхав Женя (Битий), і ми вирушили на Успенську. Йшов дощ, моя улюблена погода, весь час пітніли вікна, пічка не працювала; вода заливала лобове скло, а правий двірник був давно зламаний.

13:20. На Канатній, в районі харчової академії ім. Ломоносова, шукаємо офіс Правого сектора. Змокнувши і не знайшовши, їдемо.

14:50 Заїхали за мною, і ми вирушили на Княжу. Проїхали подивитися, потім я пройшовся, там ролети на всіх трьох вікнах, а двері розташовані в дворі, який залитий світлом і охороняється цілодобово. Вирішили просто покласти заряд під вікно на землю, нехай самі одесити почнуть виганяти зі своїх будинків цих фашистських виродків.

20:30 Льоша подзвонив і відмовився від роботи.

20:50 Зустрівся з Ігорем, він нервує, злиться. Він сумно, гірко пожартував, мовляв, якщо молодь не підтримує наш рух, то у нас немає майбутнього. Є у нас і майбутнє, і підтримка, просто поки дуже важко. Хлопці пішли вперед (смішно сказати "хлопці": одному 45 років, другому 50, а мені через три дні 55, якщо ми "хлопці", то вже не третьої і навіть не другої молодості).

22:30 Я вставив батарейку, а вона перекосилася. Нігтем підчепити не можу, не виходить. Добре, що був із собою цвях. За 5 метрів від офісу "Свободи" Женька підійшов до першого з трьох вікон. Ось він поклав кульок (три літри амоналу, приблизно 2,5 кг). Ось він випростався і пішов далі. Пройшов друге вікно, третє, арку під'їзду. І тут йому назустріч вийшла дівчина з величезною вівчаркою. П***дець, тільки б не побіг, тільки б витримали нерви. Пройшов, молодець.

23:00. Уже п'ятнадцять хвилин стоїмо на Слобідці і чекаємо результату. Ігор нервує, говорить більше, ніж зазвичай, Женя нервує, мене трясе, і я жую шоколад. У резерві залишилося ще п'ять, макс. десять хвилин. Від нас іде така сильна хвиля емоцій, що проститутка, яка стояла в двадцяти метрах від нас, не витримала і відійшла метрів на п'ятдесят. Кожну секунду чекаємо вибуху і з кожною секундою тане надія, але ось він "Гу-у-у-у". Ура! Можна розслабитися. Ми не завдали якоїсь суттєвої шкоди, але ми показали, що є люди, яким доля Одеси не байдужа.

О 8:00 Ігор був на місці, бачив оточений міліцією квартал, бачив швидку допомогу, патрульних, ментів, спец. лабораторію і двірників, що змітали скло і сміття. У місті оголошена повна інформаційна блокада, всім ЗМІ категорично під страхом негайної відправки в Дебальцевський котел і в підвал до правосєків (на вибір). Це вже не перший раз, коли замовчують вибухи (вибух на трубопроводі, на ЛЕП, на Пересипі, на Ж/Д шляхах, підпали банків).

Потім у Ігоря була депресія, довелося вести роз'яснювальну роботу.

Вибух на Колонтаївській, 42

20-3. Ігор пішов до Віки, з пакетом вийшло не дуже вдало; цікава Віка-Ніка заглянула в нього і запитала: "А що це?" Довелося пояснити, що ми хотіли зробити. Виявилося, що ми вибрали не ту мету. На першому поверсі Коблевської 40 розташований салон краси, а ми ледь його не бахнули.

21-30 Я йшов у розвідку. За адресою Колонтаевская 42 ворота були зачинені, але відкриті двері поруч з написом "Хостел", 3 поверх.

- Це тут, - шепнув Ігор, ми тихо спустилися і увійшли у двір.

22-00 Підключивши живлення, ми вийшли на вулицю. Женька втік гріти двигун. Ми відійшли на 2 квартали. Ігор запропонував не виїжджати, а проконтролювати роботу. На встановленому місці не було ні Жені, ні машини. Це був пі***ц. Я розумів, що піти ми зможемо, але він другий раз залишав свій пост. Виявляється, він від'їхав на 200 метрів убік, довелося виказати йому наше "фе", але він не зрозумів і помилку не визнав, поводиться як вередлива дитина, і це в 45 років.

22-45 Чекаємо, від запалу фугасу пройшло 30 хв, ми вже з'їли по шоколадці, вже відійшли в якийсь двір, уже Ігор запив залишки свого пайка, а результату все нема й нема. Нерви не витримують, я розумію, що щось не спрацювало.

22-50 Порадившись, ми вирішили знімати заряд. Віддати третій фугас, та ще з тротилом, ми вже не могли. Я пішов у машину за ножицями щоб перерізати дроти живлення. Абсолютно чітко розумів, що це кінець, або підірвуся, або зараз приймуть. Переді мною стояла абсолютно чорна імла, і я йшов у неї, стискаючи в кишені маленькі ножиці. З-за рогу вийшов Ігор, він йшов, ніби на дерев'яних ногах.

- Не треба йти, - сказав він. Я не зрозумів, чому не треба. Вибуху не було, навколо стояла тиша.

- Чому?

- Бахнув, все спрацювало, можна їхати.

- Ти переконаний? - запитав я. - Ти точно впевнений?

- Так, все нормально, йдемо.

Ми проїхали 20 метрів, і нам назустріч неслася перша патрульна машина, яка поспішала на Коблевську.

Я дістав телефон і дзенькнув Міші.

На Соборці вдарив дзвін, було це в 23-03

Резонанс від цієї роботи був значний, кілограм тротилу і літр хорошої рідини справив ефект вакуумної бомби.

Броньовані двері обох квартир були вирвані, в самих квартирах повні розгроми (випадково друга квартира виявилася власністю колишньої дружини Бориса Херюшного, поганого поета і психіатра). Хостел зруйнований, п'ятеро мешканців тихо пішли своїми ногами, двох афронегрів винесли холодними в мішках (інструктори, вчили одеських правосєків). Палиця звинуватив Гурвіца в дестабілізації обстановки в Одесі, а Херсонський запевняє що це був замах на нього (на х***р він комусь потрібний).

Ну, слава Богу, вийшло! Ура!

Читайте також: СБУ в Одесі затримала трьох терористів (фото)

Вибух у хостелі

21.02.15 Невдача на Жуковського 38. Бензин - 300 гр., Представницькі - 200 гр., Підготовка - 100 гр.

17.02.15 "Ніна-центр" - добре. 24.02.15 тестер - 250

23.45 Ми сиділи в машині, на колінах у нас лежав фугас, і я робив останнім підключення. Тремтіли руки. Найменша помилка, і наші душі в ангелів. Я попросив тиші, всі завмерли, і я міцно з'єднав дроти. Ми в'їхали на Коблевську на розі Льва Толстого, зупинили машину. Прислухалися, годинник пішов. Почався відлік до вибуху. Ігор і я вийшли з машини, натягнули капюшони і пішли до цілі. Кульок відтягував руку (заряд мав півтора літра хорошої рідини). Двір був добре освітлений. Ми побачили правосєківскій прапорець і пройшли далі. Знайшли двір хостела, зайшли. У тамбурі були ще 2 броньовані двері, 1- хостел, інша - офіс. Ми залишили заряд і вийшли у двір. Уже в арці нас взяли сумніви, що не там залишили заряд. Ми повернулися. Було тихо. Нас обігнав якийсь ідіот, що катався на велосипеді (і це о першій ночі). Можливо, він патрулював квартал. Женя чесно чекав у потрібному місці, і ми відразу поїхали. У належний час вибуху ми не почули. Прочекавши ще 3 хвилини контрольного часу, розгублені і збентежені хлопці сіли в машину. Коли я відкрив дверцята, то почув віддалений, глухий, тихий гуркіт.

Удома перше питання: "Є?" І відповідь: "Ні!" Я в шоці. А через п'ятнадцять хвилин дзвінок від Ігоря - "Є!!!", "Ура!!!"

У ту ніч правосєкам дали п***здюлей в казино і одночасно успішно атакували їхній офіс і весь двір. Одеса бореться!

...

Підозрюваним "світять" великі терміни, аж до довічного ув'язнення.