Майже безсмертний: чому кривавого пірата перетворили на гея

Пірати існували завжди. З тих пір як людство зайнялося судноплавством і вийшло в море, з'являлись люди, які вважали морське грабіжництво хорошою ідеєю. Давньогрецький поет Гомер згадує про якихось «лейстес» - грабіжників, які промишляли на торгових шляхах Середземномор'я. Особливо широке поширення піратство набуло в епоху Великих географічних відкриттів. Починаючи з кінця XV століття, коли Атлантичний і Тихий океани вкрилися активними торговими маршрутами, піратство стало настільки масовим, що з'являлися цілі піратські острова.

Серед піратських капітанів було чимало відомих особистостей, чиї імена наводили жах на купців і моряків. Деякі з них надихали своєю біографією письменників і художників. Герой роману Роберта Льюїса Стівенсона «Острів скарбів» капітан Джон Флінт - персонаж, на перший погляд, вигаданий. Але його історія не така проста.

Капітан «Моржа»

Сам Флінт в романі Стівенсона не фігурує, до моменту сюжетної зав'язки він уже помер. За словами колишніх членів його екіпажу, репутація у капітана була жахлива. «Чорна Борода перед Флинтом - немовля», - стверджував його колишній квартирмейстер Джон Сільвер.

Джон Флінт не співпрацював з владою і не купував каперских свідоцтв. Його потужний швидкохідний корабель «Морж» вселяв жах всім торговцям, які намагалися везти свої вантажі через Атлантику. Скарби, здобуті грабіжництвом, Флінт зберігав прямо на кораблі. Стівенсон в романі описав це так: «... наскрізь просякнутий кров'ю, а золота на ньому було стільки, що він мало не пішов на дно».

У якийсь момент Флінт вирішив зарити свої скарби на безіменному острові. Золота було так багато, що йому знадобилася допомога шістьох моряків. Всіх помічників Флінт згодом вбив, щоб ніхто більше не знав, де саме заритий скарб. Тіло пірата на ім'я Аллардайс капітан залишив на видному місці в якості компаса - витягнуті руки мерця вказували шлях до скарбу.

Більшу частину життя книжковий Флінт страждав алкоголізмом і постійно пив ром. Хоча на самому судні підтримував залізну дисципліну. Помер капітан на заїжджому дворі в Савані, штат Джорджія. Перед смертю він просив свого охоронця: «Дарбі МакГроу! Дарбі МакГроу! Дарбі, подай мені рому!..»

Справжній Флінт

Таким капітан Джон Флінт постає перед нами в романі Стівенсона. Але був у нього і реальний прототип, чию біографію використав письменник при створенні персонажа. Це був пірат Едвард Тіч, більш відомий як Чорна Борода.

Едвард Тіч народився в 1680 році в Брістолі. Про ранні його роки відомо небагато, а відомості суперечливі. Але судячи з того, що Тіч був навчений грамоті і в цілому досить освічений, як для свого часу, бідняком він не був.

Про його юність також відомо мало. Нібито він служив матросом на каперському кораблі під час Війни за іспанську спадщину, де заробив першу репутацію, поки ще цілком благовидну. У 1717 року Тіч приєднався до команди Бенджаміна Хорніголда, британського капера, який грабував іспанців і французів цілком офіційно, по каперському посвідченню. Втім, незабаром Хорніголд опиняється поза законом і починає самостійну піратську діяльність. Разом з ним остаточно на злочинний шлях стає і Едвард Тіч.

Незабаром, завдяки харизмі, хоробрості і удачі, Тіч отримує власний корабель «Помста королеви Анни». Але Хорнігхолд в якийсь момент вирішує здатися британським властям, так як ті якраз обіцяли амністію всім піратам, які покаються в своїх злочинах. Едвард виступає проти такого кроку, збирає однодумців і вішає на своєму кораблі чорний прапор. Так закінчується історія моряка Едварда Тіча, і починається історія жахливого пірата Чорної Бороди.

За своє піратське життя Тіч провернув багато цікавих і спритних справ. Так, наприклад, він якось блокував дев'ять торгових кораблів в порту Чарльз-Тауна в Південній Кароліні, обібравши їх до нитки, а найвпливовіших пасажирів залишивши в якості заручників. Також відомо, що Чорна Борода був мало не першим представником організованої злочинності, який став системно підкуповувати губернаторів і чиновників, щоб влада не втручалася в його справи.

Смерть пірата

Але скільки мотузочці не витися, кінець буде все одно. Вже до 1718 року «художества» Чорної Бороди так набридли британській владі, що вони пустили всі сили на його упіймання.

Засідку військові влаштували прямо в лігві Тіча у Окракок в Північній Кароліні. Командував облавою лейтенант Роберт Мейнард. Солдати дочекалися, поки більша частина піратів спуститься на берег і напали на шлюп Чорної Бороди. У Тіча залишалося всього 60 чоловік, тобто втричі менше, ніж солдат Мейнарда. Сам капітан, за свідченнями очевидців, був п'яний.

Чорна Борода завжди вважав, що найкраща оборона - це напад, так що вирішив взяти на абордаж один з кораблів Мейнарда, на якому було найменше людей. Але лейтенант пішов на хитрість, сховавши більшу частину команди під палубою. Як тільки пірати опинилися на кораблі, англійці раптово почали тіснити їх і скидати у воду.

Сам Тіч вступив у двобій з Мейнардом. У лейтенанта не було шансів, він навіть один раз потрапив в пірата з пістолета, але Чорну Бороду це не зупинило. Тільки отримавши 25 шабельних ран, легендарний піратський капітан впав замертво. Мейнард відрізав йому голову і прив'язав її до бушприту свого корабля.

До речі, одним з небагатьох піратів з команди Тіча, хто вижив, був той самий Ісраель Хендс, який фігурує в «Острові скарбів» у Стівенсона. Він уникнув правосуддя, пішовши на угоду зі слідством і видавши владі всіх корупціонерів, який отримували від Чорної Бороди гроші.

Втілення в серіалі

Один з яскравих кінообразів капітана Флінта вийшов у творців серіалу «Чорні вітрила». Біографію як книжкового капітана, так і реального Едварда Тіча сильно переписали, зробивши його колишнім англійським офіцером Джеймсом МакГроу, який внаслідок низки різноманітних подій був змушений залишити Англію і піти в пірати.

Цікава деталь, творці серіалу вирішили зробити капітана Флінта бісексуалом. Оригінальне сюжетне рішення. Втім, про реальні сексуальні пристрасті Едварда Тіча нам нічого не відомо.