Гройсман на вихід: як у БПП готують план усунення прем'єра

У БПП почали серйозно перейматися тим, як швидко Володимир Гройсман почав набирати політичну вагу та знайшов впливових друзів. Прем’єр перетворився з лояальної людини до президента на окрему фігуру, який відмовляється діяти виключно в інтересах Адміністрації Порошенка.

"Балансуючий прем’єр"

Володимир Гройсман починав свою політичну кар’єру у вотчині Порошенка. Через коротку лаву запасних і запит після Майдану на нові обличчя, успішний екс-мер Вінниці швидко став незамінною фігурою президентських кадрів.

Він одразу потрапив в уряд Яценюка на посаду віце-прем’єр-міністра за квотою БПП. А вже далі через політичні рокіровки БПП і “Народного Фронту” очолив Верховну Раду. Гройсману вдалося блискавично зробити політичну кар’єру в столиці.

Після зростання суспільного невдоволення і невідворотність відставки Арсенія Яценюка, саме Гройсмана висунув БПП на нового прем’єра.

Коли вже все було узгоджено, Гройсман довго і принципово пручався кадровим нав’язуванням з обох сторін. Дійшло до того, що він відмовився від посади. Однак, взявши у команду своїх людей, успішний вінницький мер таки погодився очолити Кабмін.

Підсумки роботи уряду за перший рік прем’єрства Гройсмана є неоднозначними – без великих досягнень і без великих втрат. Українська економіка попри стабілізацію та невеличке зростання ВВП на 2,2% залишається доволі вразливою. Усі попередні ризики в енергетиці, з курсом валюти досі актуальні. Уряд не зміг закласти нову філософію у економіку. Натомість у самого Гройсмана економічне становище покращилося. За рік прем’єрства його статки виросли. Офіційно він заробив на 15 мільйонів гривень більше, ніж у 2015 році.

Протягом попереднього року прем’єр набув самостійності. Він з космічною швидкістю віддаляється від Порошенка.

Тепер Гройсман не втомлюється повторювати, що він не “людина Порошенка”, – а коаліційний прем’єр. Саме так, він пояснює зближення з “Народним Фронтом”.

На Банковій все таки чекають повернення блудного сина, але поряд з тим приймають необхідні міри по нейтралізації розширення впливу Гройсмана.

Ослаблення Порошенка

За три роки президент Петро Порошенко розгубив свій рейтинг. Паралельно до зменшення цифр довіри, президент поступився своїм політичним впливом загалом.

Втративши “Самопоміч”, “Батьківщину” та частково “Радикальну партію”, які залишили коаліцію, більшість почала відчувати гострий дефіцит голосів. І тепер президентська сила змушена, як двигун законодавчих змін має домовлятися не лише з “Народним фронтом”, але й з “Опозиційним блоком” і позафракційними.

Кожна ініціатива президента проходить ще складніше, перетворюючись у великий стрес для її лобістів. Без кишенькового прем’єра управління країною Банковій подобається ще менше.

Просідання політичного впливу змушують Порошенка сильніше стягувати віжки. Тепер президент хоче бачити виключно своїх людей на всіх, навіть дрібних посадах.

На Банковій обрали стратегію повзучого наступу. Першими – це відчули союзники БПП по коаліції – “Народний фронт”.

Депутат Антон Геращенко заявляв, що президент вирішив взяти курс на концентрацію повноважень, порушуючи баланс влади. Напевно, нардеп мав на увазі, що суди і ГПУ контролюються з Банкової, і тепер президент вже зазіхає на їх територію.

У “Народному фронті” є своя стратегія збереження влади. Там вважають, що не можна віддавати Порошенку контроль над жодним державним органом. Саме тому “фронтовики” цілеспрямовано провалили голосування за Рахункову палату, бо її головою міг стати представник БПП.

Союз з фронтовиками

Зближення Гройсмана та “Народного фронту” невипадкове. В умовах посилення президентських амбіцій та бажанні Порошенка перемогти на президентських виборах у 2019 році.

“Народний Фронт” шукав достойного союзника проти Порошенка у команді Порошенка і знайшов. А Гройсман у свою чергу шукав спосіб, як йому позбутися контролю з Банкової. Він чудово розуміє, що справи у Порошенка з народною довірою є кепські. Говорячи простіше – люди ненавидять президента.

Якщо президент не облишить стару практику управління країною, то на нього чекає “синдром Ющенка”, коли балатуватися з нульовим рейтингом просто принизливо. Гройсман чудово розуміє це, тому він не чекає світлого політичного майбутнього біля Порошенка.

Зрозуміло, що Гройсман і “Народний фронт” є союзниками по ситуації, а не стратегічно. Вони використовують один одного і кожен у має свої цілі.

На “Народний Фронт” чекає ребрендинг, тому їм потрібне нове обличчя, яким міг би стати Володимир Гройсман. Адже навряд чи Арсеній Яценюк зможе очолювати цю силу формально.

Тут криється якраз найбільший конфлікт між Порошенком та Гройсманом. Прем’єр не хоче приймати осуд суспільства та весь негатив на себе. Гройсман не хоче бути хлопчиком для биття та бути показово звільненим. Гройсман впевнено дивиться у своє політичне майбутнє, він чудово розуміє, якщо Порошенку вдасться повісити всіх собак, то це знищить його політичну кар'єру.

Я тебе породив, я тебе і вб’ю

Блок Петра Порошенка тестує варіанти, які б дозволили замінити прем'єр-міністра. Зміна прем'єра є улюбленим трюком всіх українських президентів.

Леонід Кучма змінював прем'єрів кожні півроку. Це дуже корисно для президентського іміджу. Це робить вигляд перезавантаження у політиці. Натомість при будь-якій редакції Конституції політичну тональність задає саме президентська адміністрація. І лише заміна президента міняє політичний режим.

Однак цей трюк зі зняттям Гройсмана, наприклад, напередодні президентських виборів міг би частково ввести в оману суспільство та відбілити Президента.

Наразі парламентарії з різних фракцій заперечують можливу відставку уряду Гройсмана. Більшість з них він влаштовує. Однак на Банковій не полишають думки повернути блудного сина чи нейтралізувати його.

Для самого Гроймана зберегти власний імідж буде важко. Піти у відставку після проведення дочасних парламентських виборів. І повернутися на у прем’єрське крісло маючи під собою власну парламентську силу.

Дмитро Блюзецький