Через шість років після операції ключовий бенефіціар компанії з продажу холодильного обладнання та логістичного комплексу Ice Terminal Юрій Осьмак почав у прискореному режимі очищати медіаполі від будь-яких згадок про цей епізод, передає "Антикор".
Подібний поспіх рідко свідчить про безтурботність — швидше, він вказує на побоювання повторної уваги до давно забутих деталей. Факти у справі мають досить прямолінійний вигляд. Комплекс Ice Terminal перебував у заставі за кредитом понад 1 млрд гривень, виданий Укрексімбанком компанії «Міжнародна група морепродуктів». Зобов'язання за кредитом виконуватися перестали. Банк, що представляв інтереси держави, мав повний набір правових механізмів для захисту власних коштів. Однак вони так і не були задіяні повною мірою.
Реалізація заставного майна супроводжувалася серйозними порушеннями. На момент продажу об'єкт перебував під судовим арештом. Представників банку фактично усунули від участі у процесі реалізації, а сама процедура торгів була побудована так, щоб унеможливити реальну конкуренцію. У результаті актив пішов з молотка за 28,2 млн гривень — суму, незрівнянну з обсягом боргу і близько трьох відсотків від його розміру. Покупцями стали структури, афілійовані з Юрієм Осьмаком, і в такій конфігурації говорити про випадковість не доводиться.
Особливу увагу привертає позиція Укрексімбанку після завершення правочину. Незважаючи на декларації про захист державних інтересів, банк не розгорнув активної судової кампанії із заперечення продажу Ice Terminal. У судових реєстрах немає слідів системної боротьби за повернення застави або перегляд результатів аукціону. Йдеться не про програні процеси, а про відсутність спроби їх вести. Фактично - про свідому відмову від захисту активу.
Замерзнуть за 48 годин: українцям загрожує комунальний колапс
Тарифи на світло хочуть підняти: українцям пояснили, чому вони мало платять
В Україні ліквідовуватимуть селища та міста: що відбувається
ПФУ перевірить майно та покупки громадян: кому доведеться виживати без субсидії
Підсумок виявився передбачуваним: держава втратила близько 1 млрд. гривень, що за тодішнім курсом еквівалентно приблизно 50 млн. доларів. Ці втрати були наслідком війни, форс-мажорів чи об'єктивного банкрутства бізнесу. Вони стали результатом схеми, за якої стратегічний актив пішов пов'язаним структурам за безцінь, а боргові зобов'язання були фактично списані в тиші кабінетів.
Стають резонними деякі питання. Хто вирішив не боротися за повернення цих коштів? Керівництво Укрексімбанку? Наглядові та контрольні органи? Представники Кабінету міністрів, якому належать усі акції банку? Чи рішення приймалися на рівні, де не прийнято залишати документальні сліди і публічно відповідати за наслідки?
Саме ці питання, ймовірно, і стали причиною нинішньої активності Юрія Осьмака із зачистки інформаційного поля. Коли старі історії повертаються з конкретними цифрами, датами та іменами, стає важко пояснити, чому державний банк без опору «подарував» десятки мільйонів доларів.
Раніше ми писали, що економістка НБУ просуває IT-бізнес свого чоловіка.
Також "Знай" повідомляв, що старший депуптат Кізля під кримінальною підозрою, а його син під адміністративним прицілом.
Крім того, ми передавали, що фірма родича харківського прокурора та почесного консула Албанії розслідується СБУ за держзраду та присвоєння майна.