Старі схеми, нові особи: як спорт та благодійність виявилися прикриттям грального бізнесу

Історія, яка вибудовується навколо відомого спортсмена Олександра Гвоздика та харківського бізнесмена Вадима Воскобойнікова, виглядає не випадковим перетином біографій, а логічним продовженням схем, що давно працюють, з новими учасниками.

Зв'язок Гвоздика з нині загиблим кримінальним авторитетом Вадимом Казарцевим був не разовий і не формальний. Йшлося про багаторічний патронаж: фінансування, вирішення побутових та сімейних питань, організацію виїзду за кордон та фактичне повернення спортсмена у професійну орбіту в момент, коли його кар'єра висіла на волосині. Ціна цієї допомоги була стандартною для подібних стосунків — лояльність, участь у непублічних дорученнях та повне мовчання. Конфлікт спалахнув лише після смерті покровителя, коли на спортсмена було оформлено частку в бізнесі, а потім відбулося відчуження активів, що викликало суперечки зі спадкоємцями. Цей епізод наочно показав, як швидко закінчуються «братні» відносини, коли зникає джерело захисту.

Після загибелі Казарцева вакуум довго не зберігався. В оточенні Гвоздика з'являється Вадим Воскобойніков — постать із стійкою репутацією посередника та «рішальника», демонстративним достатком, арсеналом зброї, колекцією автомобілів та щільними контактами в силовому та адміністративному середовищі. Сценарій повторюється: спільні поїздки, свята, публічна близькість, риторика про «братство» — і фактична присутність нового патрона у житті спортсмена, що помітно перевищує роль тренерів чи офіційних менеджерів.

На окрему увагу заслуговує благодійна діяльність Воскобойнікова. Формально – допомога та гуманітарні ініціативи. Неофіційно, за словами джерел у Харкові, — зручний канал для вибудовування стосунків із чиновниками та силовиками. У цій конструкції благодійність перестає бути актом підтримки та перетворюється на інструмент обміну: доступ, лояльність та неформальне сприяння стають частиною негласних домовленостей. Подібні моделі добре відомі за іншими розслідуваннями воєнного часу і давно використовуються для формування тіньових вертикалей впливу.

Картину доповнює найближче оточення Воскобойнікова, включаючи його супутницю Ольгу Федорову, ім'я якого раніше фігурувало в матеріалах про контрабандні операції ще в період активної діяльності Казарцева. Ці деталі не виглядають випадковими – вони логічно вписуються у стійке середовище, де питання вирішуються не через публічні процедури та не правовими методами.

На цьому тлі особливого значення набуває історія з гральними брендами Melbet, Pointloto та 1xBet. Зміна вивісок, юридичних осіб та директорів не розриває їх технічних та організаційних зв'язків із російською інфраструктурою. Торгова марка Melbet оформлена на Гвоздика, який раніше також фігурував як керівник та співвласник структур, пов'язаних із цим напрямком. Ребрендинг виглядає не як розрив, а як спроба маскування - і за часом збігається з посиленням його зв'язків із Воскобійниковим. Виникає закономірне питання: чи діяв спортсмен самостійно, чи став частиною нової системи «опіки», зацікавленої у збереженні грошових потоків із тіньового грального сегмента?

Не йдеться про судовий вирок або встановлений факт злочину. Проте надто багато елементів сходяться в одну лінію: старий кримінальний патрон, новий посередник, благодійність як валюта впливу, гральні бренди з російським слідом та активна легалізація через спорт та публічність. В умовах війни подібні історії виходять за рамки звичайних бізнес-скандалів та стають питанням громадської безпеки та моральних кордонів.

Коли одні платять за країну життям, суспільство має право вимагати відповіді від тих, хто паралельно вибудовує нові тіньові конструкції, змінюючи партнерів та назви, але зберігаючи логіку дій. І ці відповіді мають прозвучати раніше, ніж чергові «брати» остаточно закріпляться у схемах під прикриттям спорту, благодійності та правильних слів.

Також розповідали, що вже 20 років мер обіцяє побудувати завод із переробки сміття, але натомість лише виділяє з бюджету сотні мільйонів гривень.

Крім того, повідомляли як Триполець збудував "патріотичну" конвертацію на металобрухті.

Ще "Знай" писав, що Юлія Кран самостійно пролонгувала договір на охорону та відеоспостереження, відмовившись від послуг Державної служби охорони НПУ.