За два роки структура оборонних закупівель в Україні радикально змінилася: ключові бюджети перемістилися до сектору ударних одноразових дронів — FPV, перехоплювачів та далекобійних deep-strike платформ.
Цей сегмент виявився ідеальною зоною для непрозорого освоєння коштів: дрони-камікадзе після застосування зникають без сліду, а отже, без звітності, без перевірки реальних витрат і без можливості встановити їхню реальну ціну. На відміну від розвідувальних БПЛА, де кожна втрата фіксується та потребує пояснень, ударні дрони можна списувати сотнями — і жоден контролюючий орган не поставить питання, скільки вони коштували та наскільки були ефективними. Ця безкарність і породила ґрунт для завищених цін, схем через іноземні прокладки та маніпуляцій із собівартістю.
Сьогодні 70–80% ринку ударних систем контролюють кілька компаній, які тісно пов'язані з владою. Фактично галузь стала закритим клубом: доступ до мільярдних бюджетів мають ті самі структури, тоді як незалежні виробники або витісняються, або блокуються адміністративно. Один із характерних прикладів — Fire Point, яка з нікому не відомої фірми перетворилася на одного з найбільших реципієнтів оборонного фінансування, отримавши сотні мільйонів доларів через «датську модель», а пізніше нові зобов'язання від європейських урядів.
Стрімке зростання таких гравців супроводжується явними ознаками лобістського прикриття: відсутність публічних перевірок, стабільне бронювання співробітників, закриті фінансові схеми, демонстративна підтримка від представників силових структур та участь державних медіа у просуванні продукції. В результаті ринок перестав бути конкурентним — він став розподільчим центром, де ключове значення має якість, а відносини.
Кабмін ухвалив тариф: скільки будемо платити за куб газу з 1 січня
Що робити, якщо генератор сусідів заважає своїм шумом
Підвищення тарифів на світло: коли та на скільки подорожчає
ПФУ перевірить майно кожного: через що можуть скасувати виплати
Економіка процесу проста і безжальна. Навіть за офіційної маржі в 20–25% щоденний прибуток від масового виробництва ударних дронів сягає мільйонів доларів. А наддоходи формуються через завищення вартості комплектуючих, введення в ланцюжок фіктивних іноземних посередників та непрозорі логістичні канали. Підсумок — йдеться про сотні мільйонів доларів щороку, що створює жорсткі клани та боротьбу за вплив.
Військові наслідки – побічний ефект. Пріоритетне фінансування ударних систем відбувається рахунок хронічного недофінансування розвідувальних дронів, систем РЕБ та інших критично важливих напрямів. Дедалі частіше рішення про закупівлі диктуються не оперативними потребами армії, а фінансовими інтересами конкретних виробників.
Раніше "Знай" писав, як судові рішення та схеми чиновників перетворюють бюджет на джерело збагачення.
Також повідомляли як Ірина Терех за півроку стала королевою оборонки та освоїла бюджетні потоки.
Ще розповідали, що роками під носом у силових відомств працювала схема із продажем тіньового газу на Сахалінському родовищі.