В історії про спадщину російсько-українського олігарха Бурлакова з’являються нові тіньові фігуранти

Росіяни з естонськими паспортами Микола Казаков та його дружина Віра – сестра покійного – за повного потурання влади Латвії та інших країн Євросоюзу намагаються скористатися сумнівними рішеннями російських судів для отримання нібито належної їм частки спадщини покійного. Також у своїх інтересах вони намагаються використовувати українські суди та ЗМІ. Як інформує портал "Коментарі", про це пише видання "From-UA".

"При цьому стає все зрозуміліше, що за Казаковим стоїть впливова тіньова фігура, і це однозначно хтось із наближених до влади громадян Росії. Наразі участь у спробах отримати спадщину бере кілька осіб. Це дружина покійного мільярдера, Людмила Бурлакова, та їхні спільні діти. З дружиною Олег Бурлаков прожив у шлюбі 49 років і котрій він до самої своєї смерті не давав розлучення. Також на частину майна претендують: сестра Олега Бурлакова – Віра Казакова та її чоловік Микола (саме вони свого часу наполягали на розлученні Олега з дружиною та вмовляли його приховати своє майно в офшорах, щоб не ділитися ним із законною дружиною), а також останнє захоплення мільярдера – Софія Шевцова, яка народила від нього у 2020 році доньку Ніколь Шевцову (своє прізвище дитині Олег так і не надав)", — йдеться в матеріалі.

Хто такий Олег Бурлаков і чому справа так заплутана?

Олег Бурлаков – бізнесмен. Почав він свій шлях до списку Forbes, де займав 177 місце серед найбагатших росіян на початку дев’яностих у Харкові, де разом із дружиною заснував власну компанію.

Помер мільярдер при загадкових обставинах в Росії у 2021 році. Від цього часу і розпочалася інтрига за спадщину. Справа ускладняється тим, що покійний мав три громадянства: Канади, Росії та України, а останні роки жив здебільшого в Латвії та Канаді. Відтак, судові позови щодо спадщини розглядаються по всьому світу.

Преса також не залишилася осторонь – розподіл такої величезної спадщини просто не міг не зацікавити ЗМІ, особливо з огляду на досить скандальні подробиці. Крім того, останнім часом з’явилася цікава тенденція – одна зі сторін спору, а саме подружжя Казакових, веде цілеспрямовану кампанію проти інших претендентів. Це помітно по вельми тенденційним матеріалам у пресі, які однозначно є замовними з огляду на їхній зміст.

Участі у цьому процесі не оминула й Україна, хоча це досить дивно з огляду на те, що основні активи, які ділять претенденти, знаходяться здебільшого в Росії та Європі. Однак в Україні щодо Людмили Бурлакової було відкрито, за всіма ознаками, рекомендовану кримінальну справу та розпочато кампанію з її умисної дискредитації. Сторона Казакових активно розміщує в ЗМІ безліч неправдивих звинувачень – але справа ця не варта, як то кажуть, й ламаного гроша. У тому числі й тому Дзержинський районний суд Харкова скасував підозру стосовно Людмили Бурлакової у кримінальному провадженні, а 28 квітня 2023 року Полтавський апеляційний суд ухвалив це рішення.

Крім того, зовсім не відповідає дійсності, про кримінальні справи відносно Бурлакової в США, Латвії та Британії. Навпаки – саме Людмила Бурлакова подала заяву до суду проти Казакових у всіх цих юрисдикціях. Зокрема, саме зараз сестра покійного, Віра Казакова, разом зі своїм чоловіком наразі є відповідачами в судах Великої Британії у справі з шахрайства, що є спадщиною покійного Бурлакова.

Чому все так складно?

Справа настільки заплуталася тому, що крім заповіту Олега Бурлакова, який був офіційно складений та завірений за всіма правилами в Канаді, і за яким все майно заповідалося дружині та донькам, після його смерті з'явився ще один "заповіт".

У лапках це слово тому, що цей "документ" знайшов Микола Казаков, зламавши сейф покійного в Латвії. Цим "заповітом" є блокнот, у якому існує запис, зроблений нібито рукою Бурлакова: все майно після його смерті має відійти до фонду під назвою "фонд Казакових". Такого фонду не було ні на момент смерті Бурлакова, ні на момент його останньої волі, не існує його й зараз.

Історія появи цього заповіту теж доволі дивна – він з’явився майже через рік після смерті Олега Бурлакова. Віра Казакова була присутня в останні дні та хвилини життя покійного у підмосковному госпіталі Лапіно та чула про те, як він підтвердив те, про що він казав усі останні роки – спадкоємцями є його доньки Олена та Вероніка… Проте, "любляча сестра" влаштувала інтригу за тіло покійного, не даючи вивезти його з Росії з незрозумілих причин. Також вона у першу чергу не погребувала присвоїти речі покійного, навіть його телефони та готівку.

На похорон же Олега Бурлакова в Торонто вона просто не приїхала, хоча її естонський паспорт дозволяв це зробити. Така "безпородна" поведінка складає уяву, що родина Олега Бурлакова стала якимось особистим ворогом для сестри покійного.

Тепер же сім’я Казакових наполягає на тому, що саме цей "документ" і є заповітом. На підкріплення своєї позиції вони заявляють про те, що Микола Казаков є давнім бізнес-партнером Олега Бурлакова. Але й це не відповідає дійсності – переоформляти частину активів на Казакова Олег став тільки після 2018 року, коли його дружина подала на розлучення. І запропонувала цю схему знов та сама "любляча сестра" Віра, котра відразу зайнялася пошуком того самого сміхотворного приводу для порушення кримінальної справи в Україні.

Сильно ускладнює позицію Казакових ситуація, що Латвія офіційно визнала заповіт Бурлакова, складений ним в Канаді, згідно якого спадкоємцем є Людмила Бурлакова. Нотаріус Інгуне Бобровська визнала заповіт, зокрема й на тій підставі, що останні роки Олег Бурлаков був резидентом Латвії та проживав із Софією Шевцовою та дочкою від неї Ніколь саме у Латвії.

Тепер естонські громадяни Казакови намагаються й там йти звичним корупційним шляхом як у Росії (що їм вдалося) і в Україні (що в них не вийшло) – намагатися порушувати кримінальні справи чи дезінформувати ЗМІ. Ось і в Латвії вони намагалися вкинути інформацію про порушення кримінальної справи, що є брехнею.

Є й чітка позиція і князівства Монако, де нібито зберігається "документ", знайдений Казаковим. Тутешній суд також підтвердив право на спадщину дружини та доньок покійного мільярдера, відмовившись визнавати Миколу та Віру Казакових належними позивачами у спорі за спадщину.

До чого тут Росія?

Однак Віра та Микола Казакови не відступилися та знайшли підтримку в російських судах, які несподівано (точніше – цілком сподівано) стали на їхню сторону. Хоча позиція європейських судів була чіткою та однозначною, російський суд визнав претензії Казакових на спадщину законними.

Підставою став саме віднайдений рукописний "заповіт", який, до речі, у російських судах так і не був представлений в оригіналі. Крім того, не взяв суд до уваги й аргумент про те, що, якби Бурлаков дійсно хотів залишити майно Казаковим, то з 2004 року він мав достатньо часу на те, щоб написати новий заповіт по всій формі, як того вимагає законодавство Росії, Латвії чи Монако, де він проживав останні роки. До того ж йдеться не про якогось профана, який не розуміється на законах, а про високоосвічену людину, яка все життя мала справу з офіційними документами.

Однак Казакови дійсно розуміли, чому вони звертаються в російські суди – саме тут вони знайшли повну підтримку своїй відверто слабкій правовій позиції та ще більш відверто сумнівній історії про блокнот із "останньою волею" покійного.

Крім того, у російських судах Віра та Микола Казакови заперечили право на спадщину Ніколі Шевцової, яка також має свою частку у статках покійного мільярдера. Для цього Казакови оскаржили рішення Виборзького райсуду Санкт-Петербурга, який визнав на основі біологічного тесту факт спорідненості Ніколі Шевцової та Олега Бурлакова. За результатами експертизи вірогідність того, що Олег Бурлаков є батьком Ніколі становить 99,99798%.

Однак Казакови вхопилися саме за цю цифру і подали апеляцію, стверджуючи, що "спорідненість не свідчить про батьківство". Крім того, висунули версію, що "вагітність Софії Шевцової могла настати внаслідок незаконних маніпуляцій із біоматеріалами Бурлакова". Як вони собі це уявляють – зрозуміти важко, однак це не заважає подружжю Казакових наполягати на своєму. Втім, судячи з того, що Віра Казакова всіляко затягує розгляд справи по суті, вона розуміє всю хисткість своєї позиції. Але 13 червня цього року навіть російський суд змушений був визнати батьківство Олега Бурлакова щодо Ніколь.

Хто за цим стоїть?

Вже із вивчення всього перебігу справи і того факту, що "справедливості" Казакови добилися лише в російських судах, стає зрозуміло, що хтось їм у цьому допомагає. При цьому в російських судах Микола та Віра Казакови видають себе за громадян Росії, а в європейських – за громадян та резидентів Естонії.

Ось так з вигодою для себе "сидять одразу на двох стільцях". Ще одним "фірмовим" прийомом Віри Казакової є порушення липових кримінальних справ для тиску не тільки на своїх опонентів, але й на тих, хто просто виконує свою роботу.

Наприклад, і в Росії і в Україні вони під різними приводами "комерційним шляхом" домагалися порушення кримінальних справ проти нотаріусів. Справи нарешті закривалися, але наносили репутаційну і матеріальну шкоду простим людям, які нічого поганого особисто Вірі Казаковій не вчинили.

Усе це також наочно демонструє її "моральні" життєві принципи. Виникає логічне питання – хто оплачує всі ці експертизи, судову тяганину та липові кримінальні справи в різних країнах?

До того ж не забуваймо про низку замовних матеріалів у ЗМІ різних країн, які також хтось замовив та оплатив. Самі Казакови відомі ж своєю скупістю і не самим високим інтелектуальним рівнем. З цього виходить, що за спинами Казакових стоїть достатньо багата та впливова фігура, яка не лише стратегічно керує всіма позовними процесами та інформаційними кампаніями в різних юрисдикціях, але ще й оплачує всі ці видатки, а також забезпечує прихильність російських судів, які, попри вельми хиткі правові підстави, безумовно, стали на сторону Віри та Миколи Казакових.

Який же інтерес у цього "спонсора"? Не задля ж чистої філантропії він допомагає Казаковим відстояти свої досить сумнівні претензії на спадщину Бурлакова? Відповідь здається очевидною, якщо згадати про найкоштовнішу річ у спадщині покійного. Це -унікальна 106-метрова яхта Black Pearl ("Чорна перлина"), яку Казакову вдалося фактично викрасти зі стоянки в Чорногорії в кінці 2022 року. І з чиєю допомогою всю цю непросту операцію вони змогли організувати? Чи не та це загадкова персона, яка могла відпочивати на яхті цієї зими на Карибських островах (а очевидці спостерігали "Чорну перлину" поруч з багатьма з них, у тому числі й на популярному та відомому Сент-Барте.

Як пишуть деякі російські ЗМІ, Казакови знайшли покупця на яхту. Конкретного прізвища не називають, однак зрозуміло, що це хтось із першого ешелону російських олігархів, яким необхідно в якийсь спосіб вивести свої кошти з-під санкцій, під які вони потрапили внаслідок після нападу Росії на Україну. І тут у нагоді стає естонське громадянство Миколи Казакова. Після того, як яхти більшості багатих росіян через санкції виявилися заарештованими, чому б якомусь російському підсанкційному громадянинові не призначити естонського резидента Казакова номіналом-власником? Т

им паче, що Казаков уже неодноразово виконував цю роль для інших. А сам таємний власник може спокійно користуватися омріяним судном, перетинаючи моря та океани. Для такого жодних грошей не шкода. І, враховуючи недешеві успіхи Казакових у російських судах, нові спонсори явно сильні та багаті. Тож кошти у Козакових на купівлю рішень у російських судах поки що не закінчуються.

Інтрига лише в тому, хто цей гравець, який керує діями Казакових, що прикидаються європейцями, і спонсорує їхнє нескінченне сутяжництво,на яке витрачаються кошти платників податків Великобританії, Латвії, України та інших цивілізованих країн заради отримання спадщини та особливо яхти, яка 29 червня була помічена в порту Дурреса. Імовірно, дуже скоро ми дізнаємося це ім’я.