Традиції українського парламентаризму - це тема дуже обширна. Починаючи від перших античних полісів Причорномор'я, які, само собою, вплинули і на уклад життя корінного населення, або Запорізької Січі, в якій успішно працювала суміш колегіальної влади і гетьманської, було зрозуміло, що майбутнє нашої країни - це саме парламентська демократія.
І, як тільки з'явилася можливість її створити, українці цим і зайнялись. 21 березня 1917 року почала роботу Центральна Рада Української Народної Республіки. Саме про її формуванні ми сьогодні і поговоримо.
Старому світу кінець
15 березня 1917 Микола II після довгих умовлянь підписав зречення від престолу. І для самої Росії, і для всіх народів, що жили під її пануванням, це стало сигналом до початку революційних перетворень. До цього в Петрограді, звичайно, вже намагалися якийсь час грати в парламентаризм, але вирішальне слово і всі повноваження все одно залишалися у монарха. А він ніякої автономії нікому давати не збирався.
Індексація пенсій у 2025 році буде не для всіх: хто опиниться за бортом підвищень
Десятки тисяч українців залишилися без "броні" від мобілізації: за які порушення призиватимуть
Податкова перевіряє українців за кордоном: що вже відомо
Зміни в правилах обміну валюти: заначка може перетворитися на розчарування
Але монарха не стало, і це автоматично дало поштовх до легалізації найрізноманітніших політичних рухів і партій, які до того були в підпіллі. В тому числі, звичайно, і в Україні. Вже на наступний день після зречення, коли інформація про це дійшла до Києва і потрапила в газети, в приміщенні клубу «Родина» на вул. Великий Володимирській, 42 зібралися майже всі видатні українські інтелектуали і політики, які перебували в місті.
Ініціатором термінового зібрання стало «Товариство українських поступовців» - міжпартійна організація, яка вела суспільно-політичну діяльність в Україні ще з 1908 року. Цей політичний клуб об'єднував різних особистостей, від радикальних демократів, до соціал-демократів. Соціал-демократами, до речі, в тому час називали людей, яких зараз би ми швидше назвали соціалістами. Але їх всіх об'єднувало прагнення створити нову парламентську Україну.
Дебати
Причина зборів була ясна, як день. Старої влади в Петрограді більше немає, якою буде нова - поки не зрозуміло. А коли влада лежить просто на вулиці, підняти її може хто завгодно. Тому варто подсуетится і зробити це першими.
У важливості створення єдиного всеукраїнського керівного центру ніхто з присутніх в «Батьківщині» не сумнівався, але ось в методах і підходах були серйозні розбіжності.
«Тупівці» вважали, що саме їх організація повинна стати основною для майбутнього парламенту. На себе тягнули ковдру і соціалісти, які вимагали створення абсолютного нового парламенту з чистого аркуша. І щоб до нього увійшли представники всіх великих політичних організацій України.
Суперечки та дискусії тривали цілих чотири дні, до 20 березня. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що багато відомих політиків, такі як Михайло Грушевський, не встигли на той час доїхати до Києва, і не могли внести ясність в те, що відбувається.
Центральна Рада
В результаті компромісу все-таки вдалося досягти. З одного боку, в тимчасовий склад Ради увійшли представники різних політичних рухів: Українського наукового товариства, Український технічно агрономічного товариства, Українського педагогічного товариства, Національного українського союзу, робочі, військові та багато інших. Так було виконано вимогу соціалістів.
З іншого - національний характер нового парламенту вдалося відстояти. Навіть його повна назва «Українська Центральна Рада» було прийнято саме таким, щоб показати прагнення нової влади до територіальної автономії і державності української мови.
Цікаво, що «тупівці» більшості місць в новому парламенті в результаті так і не отримали. Домінуюче становище виявилося у соціал-демократів, які тут же сформували депутатський кістяк. Зате головою Центральної Ради був заочно обраний член ТУП Михайло Грушевський, які ще перебував на засланні в Москві. До складу президії увійшли також його заступники - Федір Крижанівський та Дмитро Дорошенко, товаришем (заступником) голови став Дмитро Антонович, писарем - Сергій Веселовський, скарбником - Володимир Коваль. Пізно ввечері 20 березня 1917 року створення нового парламенту відбулося. І вже до ранку 21 березня він почав свою роботу.
Початок покладено
22 березня 1917 роки з'явився і перший документ, виданий Центральною Радою. Ця відозва «До українського народу».
У той же день Рада вислав телеграму Тимчасовому уряду в Петроград, позначивши контури автономії України і необхідних національних прав і свобод. Росії в той момент не залишалося нічого, окрім як змиритися з таким поворотом подій.
Проіснує Центральна Рада більше року. Чи прийме чотири Універсали, оголосить незалежність УНР і буде розігнана німцями 28 квітня 1918 року в процесі державного перевороту гетьмана Павла Скоропадського. Але це вже зовсім інша історія.