У бій під кайфом: як створювали універсальних солдатів

Наркотики - це погано. Так скаже вам практично будь-який український громадянин. Після повноцінної епідемії залежності від дешевих наркотичних речовин, яку наша країна пережила в 90-і, саме слово «наркотик» асоціюється тільки з притонами, крадіжками і ранньою смертю.

При цьому роль дурманних речовин та стимуляторів в історії людства була найрізноманітніша. Багато з них використовувалися і розроблялися, наприклад, для потреб армії та підтримки бойового духу солдатів. Про роль наркотиків у війні сьогодні і поговоримо.

Справжні берсерки

Про роль стимуляторів в житті воїна часів раннього Середньовіччя нам повідомляють навіть мультфільми. Навряд чи при перегляді «Астерікса і Обелікса» ви коли-небудь замислювалися, що таємниче зілля, яке допомагає їм бити підлих римлян - це є справжнісінький стимулятор. Наркотик.

Правда, про рецепти такого зілля у галлів нам відомо мало. Зате легенди про вікінгів, які входили в бойове оскаженіння та наводили жах на своїх ворогів, чули майже всі. І частково це, звичайно, правда.

Саме по собі слово «берсеркр» означає всього лише «ведмежа шкура». Скандинави часто носили на плечах шкури вбитих на полюванні ведмедів, хвалячись своєю доблестю перед оточуючими і звертаючи, таким чином, на себе увагу богів. Подивіться, мовляв, який я відважний і благословіть на подальші подвиги.

Взагалі, вікінги любили наводити жах на ворогів, це був один з методів ведення психологічної війни. Рослі, бородаті, покриті татуюванням чоловіки дійсно вселяли страх у серця жителів Європи, від Британії до Італії, і навіть далі. В історичних джерелах збереглися дані, що серед вікінгів траплялися справжні звірі:

«Люди йшли в бій без зброї і були немов скажені собаки і вовки, кусали щити і порівнювалися силою з ведмедями і биками. Вони вбивали людей, і їх було не взяти ні вогнем, ні залізом. Це називається впасти в лють берсерка».

Звісно, в цю лють вони впадали не просто так, а під впливом певних речовин. Спочатку багато істориків вважали, що це був всього лише алкоголь, але в підсумку прийшли до висновку, що скандинави просто вміли правильно запарювати шапинки червоних мухоморів. У цьому був і свій ритуальний момент. Адже неправильно пропарений гриб міг вбити, зате, якщо не вбивав, дарував воїну справжні надздібності. У момент «приходу» вікінг не відчував страх і біль, а бився на межі своїх можливостей.

Поступово культура берсерків зійшла нанівець. Європейські армії перестали потребувати надсильних і безстрашних, але неконтрольованих бійців. На зміну їм прийшли організовані армії, чиї перемоги грунтувалися на тактиці і стратегії. На якийсь час роль стимуляторів у військовій справі стала мінімальна. Але все коли-небудь повертається.

Особисто від фюрера

Культ здорової нації в Третьому Рейху був абсолютним. Виводити міцних і здорових німців передбачалося на генетичному рівні, але навіть «істинний арієць» від народження не мав отруювати свій організм алкоголем, тютюном і наркотиками.

Так стверджувала пропаганда. На ділі, звичайно, все було інакше. По-перше, на різноманітних речовинах сиділа майже вся верхівка Рейху. З різних причин. Рейхсмаршал Герман Герінг, наприклад, страждав від травми, яку отримав ще під час Пивного путчу 1923 року, тому довгі роки вживав морфій, що послабить біль.

Сам Гітлер ближче до кінця життя взагалі сидів на цілому коктейлі з різних наркотиків. Він регулярно приймав евдокал на основі опію, метамфетамін та тестостерон. Це допомагало йому зберігати працездатність і енергію, але поступово руйнувало організм.

А по-друге, стимулятори первітин та ізофан входили в обов'язковий пайок німецького солдата під час Другої світової війни. Багато в чому на них і будувався високий бойовий дух в Вермахті і Ваффен-СС. За відомостями постачання стимулятори проходили під кокетливою назвою «Panzerschokolade» - танковий шоколад.

І дійсно, після важких боїв на Східному фронті, коли кругом сніг і партизани, зберегти енергію та бойовий дух було непросто. А одна таблетка первітина вирішувала це питання просто і витончено. Стимулятор повертав солдату уважність, проганяв сонливість, спонукував битися та ризикувати.

Знаменитий фельдмаршал Ервін Роммель, якого британці прозвали Лисом пустелі, так підсів на первітин, що називав його «хлібом насущним». Британці, правда, не відставали, видаючи своїм солдатам бензедрин, теж стимулятор. А ось японські солдати отримували особисто від Імператора порцію амфетаміну.

Війна на «колесах»

З тих пір істотно нічого не змінилося. Спроби стимулювати солдатів воювати різноманітними речовинами робили і в США, і в СРСР, і в багатьох інших країнах. У свій час намагалися експериментувати навіть з ЛСД, але це все-таки речовина зовсім іншого плану, спонукати когось кинутися в бій вона не здатна.

А на Близькому Сході, тим часом, поширення отримав наркотик під назвою каптагон. За межами арабських країн він майже не відомий. Зате його частенько перед боєм вживають бойовики «Ісламської Держави». Каптагон - родич амфетаміну. Тільки роблять його трохи дешевшим, розмішуючи з простим кофеїном.

І невідомо, що саме дозволяє бійцям ІД так безстрашно воювати, фанатична віра або простий стимулятор.

В майбутньому значення стимуляторів в бойових діях буде тільки рости. Можливо це будуть не хімічні препарати, а інший вплив на мозок. Наприклад, електромагнітний. Такі дослідження ведуться вже не перше десятиліття. Але одне можна сказати точно. Спроби зробити з людини універсального солдата будуть вічними, поки люди воюють між собою.