Різанина у Ватикані: подробиці кривавої драми

Історія Риму - це не лише розповіді про велич та монументальність. Це ще й історія постійних спроб взяти його штурмом і грунтовно розграбувати. І нерідко ці спроби були вдалими. Ось тільки Вічне місто їх все-таки пережило.

Звичайно, велика частина пограбувань відбувалася за часів пізньої Римської імперії, в лихоліття смут і чвар. Після того, як Рим став центром світового католицтва, а в його межах виник Ватикан, місце це, в основному, вважалося європейцями недоторканним. Ось тільки навіть віра в Бога далеко не завжди зупиняла погромників. У 1527 році в Римі відбулася різанина, яка сколихнула всю Європу. Про неї сьогодні і поговоримо.

Флорентійська підступність

Влада і вплив флорентійського дворянського роду Медічі і зараз є предметом суперечок, захоплень і різноманітних історичних досліджень. Були в історії роду свої злети і падіння. Періодом розквіту Медічі можна вважати роки життя та активної діяльності Лоренцо Прекрасного, які не тільки зміг замкнути всі політичні та економічні процеси у Флоренції на собі, але і цілком успішно воював з королями і папами. Якийсь час через його дії все місто виявилось відлучене від церкви, але й це не зупинило флорентійця. Лоренцо не тільки повернув собі вплив у Римі, але і підсилив його.

У 1492 році він помер, але залишив після себе гідну зміну. Його син Джованні вже робив приголомшливу кар'єру в католицькій церкві, і в 1513 році був обраний новим Папою Римським під іменем Льва X. Упускати з рук Папський престол Медічі не планували, тому на зміну Джованні вже готували його кузена Джуліо.

1523 року Джуліо став папою Климентом VII. Але чи то цей Медічі не мав тієї ж хватки, що і його родичі, чи то історичний момент виявився для нього занадто складним, але невдачі посипалися на бідного Джуліо одна за одною.

Війна всіх проти всіх

У той час в Європі вирували Італійські війни. Франція, Іспанія та Священна римська імперія постійно з'ясовували стосунки і боролися за вплив по всьому континенту та за його межами. В різний час в конфлікт виявлялися втягнуті і інші країни, в тому числі Англія і навіть Османська імперія.

Насамперед Климент спробував зупинити війну, для чого розіслав в ключові столиці європейських держав своїх єпископів. Але спроба виявилася невдалою, стало зрозуміло, що прийдеться понтифіку вибрати, в чиїй команді грати.

Спочатку флорентієць зробив ставку на імператора Священної римської імперії Карла V. Імператор тоді якраз відзначився рядом перемог над французьким королем Франциском I, постійно розширював межі своєї імперії та взагалі здавався улюбленцем долі.

Але поступово стало очевидно, що амбіції Карла загрожують не тільки французам, а й самому Клименту, та й іншим італійським містам теж. Тоді понтіфік вирішив переметнутися в інший табір і пішов на угоду з Франциском I, вступивши в так звану Коньякську лігу. Це була широка коаліція проти Карла V, куди увійшли Франція, Англія, Венеція, Мілан, Флоренція та Генуя.

Карл же, в свою чергу, заручився підтримкою Іспанії та деяких знатних італійських родів, яким влада Медічі давно стояла поперек горла. І велика гра почалася.

Грабежі і погроми

Спочатку боги війни були на боці Ліги. Союзним військам вдалося відбити у Карла всі міста до самої Ломбардії і вибити з Риму людей знатного роду Колонна, що воювали на боці імператора.

А ось далі почалися невдачі. Карл V зібрав величезну армію найманців-ландскнехтів під проводом лицаря Георга фон Фрундсберга. Об'єднавшись з іспанською армією, вони рушили на Рим. 6 травня 1527 року почалася облога.

В цей же час у Флоренції спалахнуло повстання проти Медічі, тому папа Климент забув про Рим, займаючись порятунком рідного міста. Обороняти місто довелося ополченцям, яких було не більше п'яти тисяч, і особистій охороні Папи - швейцарським гвардійцям.

Карл V по всій видимості сподівався взяти Рим швидко і акуратно, щоб трохи принизити Климента і відновити свій вплив в регіоні. Зробити це швидко вийшло, а ось з акуратністю вийшла промашка. У ключовий момент битви золотих справ майстер Бенвенуто Челліні влучним пострілом убив одного з командувачів імператорської армією, Шарля де Бурбона. В рядах нападників негайно запанувала анархія.

Справа в тому, що по-перше, найманцям вчасно не заплатили платню. Карл так захопився грою у війнушку, що його скарбниця на той час вже майже спорожніла. Тому, само собою, кожен найманець намагався награбувати цінностей самостійно. А, по-друге, німецькі найманці не відчували перед Римом особливого пієтету, навіть побожні. Адже для них це було місто, що відступило від християнських цінностей і погрузло в гріху. Почалася різанина.

Наслідки

У підсумку в гріху загрузли усі. Останній рубіж оборони, швейцарські гвардійці, впали прямо на сходинках собору св. Петра. До сих пір гвардійці Ватикану складають присягу саме 6 травня, в пам'ять про своїх попередників, які вступили в нерівний бій, захищаючи папу Климента.

А сам папа, тим часом, змився. Таємні підземні ходи дозволили йому непомітно зникнути за стінами римського замку Святого Ангела. Ось тільки вийти звідти він вже не міг, його відпустили тільки після викупу в розмірі 400 тисяч золотих дукатів.

Репутація після цих подій теж виявилася підірвана практично у всіх. Командир ландскнехтів Георг фон Фрундсберг не зміг зупинити своїх людей від грабежів, і з ним трапився інсульт, який остаточно підірвав його здоров'я.

Карл V, хоч і виграв ключовий бій війни, надовго запам'ятався італійцям, як людина, який зазіхнула на святе. Коньякскім ліга незабаром розпалася, адже майже всі перейшли на бік Карла. Навіть французи незабаром уклали з ним мир. Через два роки проти Священної римської імперії воювала вже одна тільки Флоренція, яка була взята штурмом за десять днів.

Втім, навіть після повної, здавалося б, поразки, герцогом Флоренції був обраний Алессандро детто Моро, з роду, як ви вже здогадалися, Медічі. Незважаючи на сильний удар по своєму впливу, Медічі не планували так швидко йти з політичної арени. Але це вже зовсім інша історія.