На шляху до Конституції: історія української демократії від Пилипа Орлика до наших днів

28 червня Україна відзначає День Конституції. Рівно 21 рік тому Верховна Рада, пропрацювавши майже добу, прийняла Конституцію незалежної України. Треба сказати, що це далеко не перша спроба прийняти основний закон в наших краях. Але по невблаганній волі Історії кожен раз текст Конституції з'являвся занадто пізно, коли країна припиняла своє існування. Давайте ж згадаємо спроби України стати суверенною державою в різні історичні епохи.

Конституція Пилипа Орлика

«Пакти й конституції Законів и вольностей Війська Запорозького» - відомий документ, який часто називають першою конституцією нового часу. Варто відразу обмовитися, що суперечка про те, чий же основний закон був першим, ведуться вже не перше десятиліття. У нас прийнято вважати, що першим був Орлик. Литовці і поляки люблять згадувати Три литовських статути, за якими жила Річ Посполита. А ось англійці і американці вважають першим конституційними актами Instrument of Government 1653 року і Fundamental Orders of Connecticut 1639 року.

По суті справи, суперечка ця сенсу не має. На рубежі XVII і XVIII століть у багатьох розвинених країнах почали з'являтися законодавчі актів, які сміливо можна вважати конституціями того часу. Важливим є те, що серед української козацької старшини були досить освічені і прогресивні люди, які опинилися на вістрі юридичної та політичної думки. На жаль, їх конституція так ніколи і не запрацювала.

Документ був складений в 1710 році, і проголошував державу на території сучасної України під протекторатом шведського короля Карла XII. Карл навіть встиг дати свою згоду, але в підсумку програв Північну війну з Росією, і Україна була захоплена військами Петра I.

Після поразки сам Пилип Орлик подорожував по Європі в пошуках союзників для війни з Росією. Але підтримки так і не знайшов. До речі, незважаючи на чутки, що французький аеропорт Орлі названий на честь відомого козака, це не так. Місцевість Орлі була там і раніше, а назва має давньоримські корені.

Сама Конституція була на той момент і правда передовою. Наприклад, вона передбачала поділ влади не три гілки: законодавчу, виконавчу і судову. А також обмежувала владу гетьмана за допомогою демократичних важелів.

На жаль, документ так і залишився пам'ятником юридичної думки в Україні початку XVIII століття. Перша спроба створити європейську Україну провалилась.

Конституція УНР

Ще один основний закон, який толком так і не встиг почати працювати. Конституція УНР була прийнята 29 квітня 1918 року в останній день існування Центральної Ради.

Це була передова і дуже демократична конституція, яка передбачала існування парламентської республіки, місцеве самоврядування та повний комплекс демократичних прав і свобод. Селянам цей акт обіцяв довгоочікувану земельну реформу.

Проте, Центральна Рада запізнилася. У той же день генерал Павло Скоропадський здійснив державний переворот за підтримки німецьких інтервентів. У своїй «Грамоті до всього українського народу» він проголосив розпуск Ради і скасування всіх прийнятих нею законів, в тому числі і Конституції.

Гетьман не затримався надовго і вже до кінця року був повалений Симоном Петлюрою. Наступні три роки в Україні палала громадянська війна, ускладнена численними інтервенціями більшовиків, поляків та інших бажаючих отримати ласий шматочок. Конституція незалежної України знову залишилася тільки на папері.

Радянські конституції

УРСР за всю історію свого існування жила за чотирма різними радянським конституціям. З них певний інтерес представляє тільки найперша - 1919 року. Адже три наступних були суто декларативними, враховуючи повну залежність країни від Москви.

А ось в 1919 році все ще було не так однозначно. На III Всеукраїнському з'їзді рад право голосу мали не тільки більшовики, але і боротьбисти з лівими есерами. Їх проект конституції був набагато демократичнішим, ніж більшовицький. Наприклад, вони вимагали прибрати пункт про диктатуру пролетаріату і додати статтю про повну рівність націй.

На жаль, більшовики, маючи більшість голосів, відхилили всі пропозиції.

Висновки

Численні спроби прийняти свою демократичну конституцію свідчать про те, що українці давно хотіли жити за сучасними прогресивними принципами і законами. На жаль, кілька разів вітер історії розгортав вітрила в іншу сторону.

Саме тому, незважаючи на всі недоліки сучасної України, святкувати День Конституції необхідно. Конституція 1996 року - це живе свідчення того, що ніколи не треба опускати руки. І тоді результат не змусить себе чекати.