Легіон геїв: правда і міфи про гомосексуальні зв'язки в античності

Досить часто можна зустріти дві вкрай полярні точки зору. Поборники традиційних цінностей вважають, що гомосексуальність завжди була чимось противним чоловічій природі, таким, що засуджується. Існує і прямо протилежна думка, згідно з якою в античності гомосексуальні зв'язки практикувалися відкрито, а на їх основі навіть формувалися армії в Греції і Римі. Хто ж правий? Спробуємо розібратися.

Різноманітна Еллада

Відразу доведеться засмутити традиціоналістів. Дійсно, однозначна заборона і осуд одностатевих зв'язків прийшли в Європу тільки разом з християнством. А що ж було в попередні епохи? Залежить від самої епохи і території. Наприклад, в різних грецьких античних містах класичного періоду (до завоювання цих земель македонянами) підхід до цієї справи досить сильно відрізнявся.

Так, наприклад, у Фівах, головному місті Беотії, гомосексуальні зв'язки вважалися абсолютним варіантом норми, будь-які заборони на них були відсутні. Саме тут існував легендарний «Священний загін» - 300 воїнів-коханців, які приносили клятву над могилою Іолая, візника Геракла. Ці воїни вважалися мало не самим боєздатним загоном Еллади.

У «Бенкеті» Платона висловлювалася ідея, що солдати, пов'язані любовними узами, можуть і правда бути непереможними. І якщо така думка існувала навіть в більш консервативних Афінах, то фіванці в якийсь момент дійсно такий загін сформували. І не прогадали, адже саме «Священний загін» неодноразово виручав основну фиванскую армію. Наприклад, в битві при Левкрах саме вони вдарили в центр спартанської армії, змусивши її в терміновому порядку перешикуватись. Грізна Спарта зазнала нищівної поразки.

Про Спарту варто сказати окремо. Тут теж в гомосексуальних зв'язках не бачили ніякої патології, але саме спартанське суспільство було досить жорстким, так що про вільне кохання не йшлося. Кожнен юнак мав старшого наставника, який навчав його не лише побутовим і військовим премудростям, але і сексуальним. Наставник також відповідав за поведінку підлітка, платив за нього штраф, якщо той раптом нахуліганів.

Найбільш консервативними містом, як уже було сказано, були Афіни. В цілому проти гомосексуальних відносин ніхто не виступав, але «пасивна» роль вважалася принизливою для вільного дорослого чоловіка. Якщо ставав відомий факт такого сексу, то громадянина могли позбавити частини цивільних прав.

Природно, у всіх трьох містах мова йде тільки про вільних людей і повноправних громадян. Негромадяни та раби і так не мали ніяких прав, тому їх думки щодо одностатевої любові ніхто не питав. Чоловічі будинки розпусти здебільшого складалися з рабів.

Жорстокий Рим

Незважаючи на певну культурну спадкоємність Риму по відношенню до Греції, тут на питання гомосексуальності дивилися трохи інакше.

Справа в тому, що в римському суспільстві взагалі були відсутні поняття гомосексуальності та гетеросексуальність. Зате було присутнє поняття мужність (virtus), яке було частиною загальногромадянського статусу повноправного громадянина. Той, хто втратив цю саму мужність, втрачав права.

При цьому стать партнера чоловіка не грала ніякої ролі. Спати можна було і з чоловіками, і з жінками, але тільки в «активної» ролі. Саме по собі прагнення зайнятися сексом з юнаком вважалося нормальним, але прагнення зайняти «пасивну» роль відносили до захворювань. Хоча це іноді і дозволяли собі літні знатні римляни, які віддавалися молодим рабам. Держава їх за це вже не карала, але й ставлення до них ставало набагато менш поважним.

Тіло вільного римського чоловіка і громадянина було взагалі недоторканним. За сексуальне насильство над такою людиною відповідно до закону Lex Scantinia насильник ніс суворе покарання. На жінок і негромадян Риму цей закон не поширювався, хоча чіпати чужих дружин також було заборонено. Розпуста в цілому не заохочувався публічно, однією з переваг римлянина вважалася самодисципліна в питаннях сексу. Але це офіційно, а чим вільний римський громадянин займається зі своїми рабами, звичайно, ніхто не стежив.

Цей світогляд поширювався і на армію, знамениті римські легіони. Легіонер взагалі не повинен був особливо часто займатися сексом, щоб зберігати енергію для битв. Імператор Август заборонив бійцям легіонів одружуватися взагалі, зате командування крізь пальці дивилося на масові згвалтування полонених і рабів. Секс за гроші теж не заборонявся. Якщо, звичайно, у легіонера ці гроші були.

Розуміючи, що в далеких походах тяга солдатів один до одного може стати сильніше, за часів Римської республіки за одностатеві відносини в легіоні карали суворо, аж до смертної кари. Що примітно, карали найчастіше того, хто виступив у «пасивної» ролі, адже це прирівнювалося до поразки. З іншого боку, якщо ставало відомо, що командир примушував легіонера до сексу, то його карали незалежно від ролі.

Щоб уникнути таких випадків командування радив молодим солдатам намагатися виглядати якомога мужніше. Тобто рідше митися, не остригати волосся під пахвами і в носі, пахнути якомога гірше.

Власне, такі детальні заборони свідчили якраз про те, що в самі різні одностатеві відносини легіонери якраз вступали і досить часто. А командири боролися з цим щосили.

Погляд у минуле

Ми ні слова не сказали про жіночі одностатеві зв'язках в Греції та Римі, так як про них, по суті, нічого не відомо. Жінки в античному світі вважалися істотами убогими, дещо недолюдьми, тому жіночою сексуальністю там цікавилися мало, і ніякої інформації на цю тему нам не залишили. Тільки в пізній Римській імперії починаються з'являтися деякі дані про лесбійський секс.