Герой Шотландії: справжня історія хороброго Вільяма Воллеса

Кіно завжди було джерелом найрізноманітніших історичних міфів. Закони мистецтва і закони життя далеко не завжди схожі, тому реальні історичні події не завжди можна повноцінно перенести на екран, уникнути спрощень.

Одним з таких популярних фільмів стала стрічка Мела Гібсона «Хоробре серце», про боротьбу благородних шотландських воїнів з хитрими англійськими завойовниками. Ми ні в якому разі не ставимо під сумнів хоробрість шотландських борців за незалежність, але все ж треба визнати, що реальні події досить сильно відрізнялися від кіношних. Хоча і самого фільму це не можна поставити в докір, адже він і не позиціонувався, як документальний. Яка ж була справжня історія Вільяма Воллеса і його боротьби з загарбниками? Спробуємо розібратися.

Гра престолів

Для початку потрібно зрозуміти, що саме відбувалося в Англії та Шотландії в ті роки. На тлі чого, так би мовити, наш герой ріс. Як це часто буває в історії людства, період кризи і міжусобиць прийшов до Шотландії після періоду стабільності. Довгих 37 років країною правив король Олександр III. І коли 1286 року він помер, то за законом підлості виявилося, що прямих спадкоємців у нього немає.

Тоді його онуку Маргарет Норвезьку Діву було вирішено видати заміж на Едуарда Карнарвона, сина англійського короля Едуарда I. Правда, вже тоді англійці та шотландці сильно розійшлися в думках щодо юридичних наслідків такого шлюбу. Едуард вважав, що оженивши сина на спадкоємиці шотландського трону, він об'єднає обидві країни. Під своїми прапорами, само собою. Шотландці ж стверджували, що сам факт такого рівноправного шлюбу двох аристократів якраз і говорить про самостійність і незалежність Шотландії.

Перевірити це у них так і не вийшло, так як в 1290 року Маргарет раптово померла. Це автоматично порушувало плани і Едуарда I, і шотландських аристократів. На трон відразу утворилося цілих тринадцять претендентів різного ступеня знатності. Коли стало зрозуміло, що ситуація загрожує перерости в повномасштабну громадянську війну, шотландці вирішили попросити короля Едуарда виступити незалежним арбітром. І виявилося, це була дуже велика помилка.

Прохання їх Едуард зрозумів по-своєму, в 1291 році підвів свої війська до кордонів Шотландії й зажадав для початку визнати його лордом-парамаунтом, тобто фактичним правителем країни. Гордим жителям півночі довелося підкоритися. Відтепер всі шотландці платили Едуарду данину, він особисто призначав місцеву адміністрацію, а на трон посадив Джона Балліоля, лорда Галлоуея, який здавався йому людиною слухняною.

Але в якийсь момент Балліоль та інші шотландські дворяни підняли заколот і навіть уклали таємний союз з французьким королем Філіпом IV, на якого Едуард планував напасти. Перше повстання провалилося. Шотландці були розбиті в битві при Данбарі 27 квітня 1296 року. Балліоль відрікся від престолу і був висланий до Франції. Вільяму Воллесу на той момент було 26 років і його боротьба тільки починалася.

Шляхетний дикун

Перше, що кидається в очі, коли порівнюєш образ Мела Гібсона у фільмі і зображення Воллеса - це одяг. У кіно створюється образ благородного дикуна, який вкрай просто одягнений, живе в селі, не стриже волосся. Виходить контраст з вирядженими і напудреними англійськими аристократами.

Але, найімовірніше, Уоллес був не такий вже і дикун. Є цілих дві версії походження Вільяма Уоллеса - від лицаря сера Малькольма Уоллеса або від аристократа Аллана Уоллеса. І в будь-якому з цих двох випадків Вільям не зростав простим немитим шотландським селянином. Він прекрасно знав латинь та інші науки, яким навчали в монастирі в Пейслі. Крім того, Вільям навчався в граматичній школі в Данді. Та й одягався він, найімовірніше, як звичайний аристократ того часу, а не як простий сільський рубака. І бився, само собою, в досить хороших обладунках.

Незважаючи на те, що конфлікт з англійським намісником і шерифом Ланако через вбивство дружини Уоллеса в фільмі показаний досить близько до тієї легенди, яка існує в Шотландії, це не було сигналом до початку повстання. Виступ Уоллеса проти англійської окупаційної адміністрації було один з багатьох вогнищ загоряння по всій країні. Так що Уоллес був далеко не єдиним, хто вирішив виступити проти Едуарда I. Втім, в якийсь момент він дійсно виявився фактичним ватажком повстання.

Зрада, якого не було

У «Хороброму серці» в лапи англійців Уоллеса здає старий аристократ Роберт Брюс, батько майбутнього короля Роберта I. За сценарієм Уоллес хотів зустрітися з молодим Брюсом, щоб схилити його на свій бік, але старий Брюс потай від сина здав потенційного союзника ворогові.

В реальності ж все було зовсім інакше. По-перше, Брюс-старший був не батьком Брюса-молодшого, а дідом. По-друге, молодший приєднався до повстання ще в 1297 році, тому ніяких переговорів з Уоллесом в 1304 році вести вже не міг, вони були на одному боці.

А ось самого Уільма дійсно здав англійцям зрадник - сер Джон де Ментіс. У де Ментіса був слуга на ім'я Джек Шорт, чийого брата Уоллес колись вбив. Цей слуга і з'ясував, де героя повстання буде зручно схопити, а де Ментіс передав цю інформацію англійцям.

Драматичний момент страти Уільма Уоллеса в фільмі збігався з моментом смерті короля Едуарда, який зі своїх покоїв чув, як шотландець перед смертю кричав «Свобода!». Це було ніяк неможливо, адже Уоллеса стратили в 1305 році, а король помер тільки через два роки.

Питання сприйняття

Як вже було зазначено вище, звинувачувати фільм «Хоробре серце» і самого Мела Гібсона в цих історичних невідповідностях не варто. Він ніколи не претендував на документальність, це виключно художнє полотно за мотивами реальних подій.

Проблема в тому, що глядачі часто сприймають героїзовані сюжети буквально, приймаючи їх за чисту монету. Хоча, насправді, рушійна сила будь-яких повстань проти несправедливості - це не герої з казок і легенд. А цілі народи, маса простих звичайних людей. Втім, українцям це навряд чи потрібно пояснювати.