Битва під Жовтими Водами: перший успіх Хмельницького

16 травня 1648 голи завершилася битва під Жовтими Водами, яка принесла перемогу гетьману Богдану Хмельницькому і повний розгром - авангарду польського війська під проводом Стефана Потоцького. Ця перемога не тільки деморалізувала поляків на якийсь час, але і дала надію, що український народ коли-небудь зможе скинути ярмо, яке накинула його плечі шляхта Речі Посполитої.

Сьогодні ми згадуємо цю битву, яка у багато чому визначила хід історії України на століття вперед. Можливо, бойовий шлях і перемоги запорізьких козаків допоможуть в нинішній важкій для України війні. Адже саме в таких битвах кується нація.

Напередодні

Битва під Жовтими Водами стала першим великим боєм Національно-визвольної війни 1648-1654 років. Чого чекати від зіткнення польської та української армій ніхто не знав, так як ще недавно такий бій здавалося немислимим.

Після того, як місцева польська шляхта на чолі з підстаростою Данилом Чаплинським розграбували хутір Хмельницького Суботів і побила його сина, Богдан намагався знайти на них управу через суд і через польського короля, але не вийшло. Навряд чи король Владислав IV, коли радив Хмельницькому розібратися з кривдниками самостійно, припускав, що це в підсумку призведе до повномасштабного повстання.

Але Хмельницький виявився розумнішим і розсудив, що помста - це страва, яку подають холодною. Тому, перед тим як мстити польським магнатам, він вирішив зміцнити власні позиції. У січні 1648 р Хмельницький їде на Січ, де заручається підтримкою козаків. Його обирають гетьманом.

До лав повстанців масово вливаються люди, але в основному це - селяни і бідні козаки. Боротися з поляками без кінноти немислимо, тому Хмельницький посилає своїх людей до Криму, щоб укласти союз з ханом Іслам-Гіреєм III. Хан висилає на допомогу гетьману тисячі своїх кіннотників на чолі з мурзою Тугай-беєм.

Поляки теж не сиділи, склавши руки. Коли стало зрозуміло, що Україна, фактично, охоплена повстанням, король відправив армію на чолі з гетьманами Михайлом Потоцьким і Марцином Калиновським. Поляки стали між Корсунем і Черкасами та вирішили чекати подальших дій Хмельницького

Потоцький прийняв рішення спробувати відбутися малою кров'ю і атакувати козаків прямо в Запоріжжі, але не всією потужністю польської армії, а тільки її частиною. Командувати цим великим загоном він поставив свого сина Стефана. У Жовтих Вод поляки стали табором.

Хід битви

За кілька днів до початку битви розвідники Хмельницького взяли в полон кількох поляків, які і вказали на місце розташування свого табору. Вже до 30 квітня Хмельницької пішов на штурм. Поки козацька піхота намагалася штурмувати табір, татарська кіннота стримувала поляків від контратаки.

Спочатку здавалося, що стратегічний перевага на боці поляків, адже з дня на день повинна прибути підмога - реєстрові козаки на чолі з Іваном Барабашем. Татари Хмельницького ж змушені були тимчасово відступити під Інгульці і ​​перегрупуватися, а штурмувати табір самостійно запорожці не могли.

Але там, де не допомагають гармати, свою роль відіграє дипломатія. Як тільки реєстрові козаки Барабаша причалили до Княжого Затону, Хмельницький поспішив туди і вмовив їх приєднатися до повстання. Барабаша вбили. Після цього почалися переговори між Стефаном Потоцьким і Хмельницьким. Військо Потоцького-старшого до Жовтих Вод не встигало, так що Стефан намагався врятувати життя собі та своєму загону. Але переговори були зірвані і бій продовжився. До сих пір точно не відомо, хто саме винен в цьому зриві. Польські історики звинувачують козаків, наші фахівці дотримуються протилежної думки.

У будь-якому випадку, бій продовжився. 15 травня Стефан віддав наказ своєму війську поступово просуватися вперед. Вишикувавшись у «старе польське шикування» (великий кінний чотирикутник, порожній усередині) поляки на 8-12 км просунулися вздовж урочища Княжі Байраки.

Але в якийсь момент їм в спину вдарила татарська кіннота, яка зайшла з тилу. Стефан з невеликим загоном кинувся вперед, де його вже чекав в засідці Максим Кривоніс зі своїми козаками. Бій закінчився.

Наслідки

Стефан Потоцький був важко поранений і потрапив у татарський полон, де і помер від гангрени 19 травня. Через десять днів Хмельнцікій з татарами розгромлять і військо його батька Михайла, який так і не дочекається підкріплення від іншого польського воєначальника Яреми Вишневецького. Війна тільки починалася.