Віра і меч: вплив лицарських орденів на історію України

Разом з початком хрестових походів в Європі почали виникати різноманітні лицарські ордени. Були серед них як великі, які серйозно впливали на політику та економіку, так і дрібні, що складалися з пари десятків лицарів.

Всі ордена були католицькими, і діяли в основному в Західній Європі та на Близькому Сході. Але деякі з них встигли вплинути на Україну і її історію в більшій або меншій мірі. Про них і піде мова.

Тамплієри (Орден бідних лицарів Єрусалимського храму, 1119-1312)

Орден тамплієрів, або храмовників, як їх часто називають, проіснував не дуже довго, в порівнянні з багатьма іншими лицарськими орденами. Він був заснований в 1119 році, незабаром після Першого хрестового походу в Святу землю. Першим Великим магістром був таємничий Гуго де Пейн з Шампані і ще вісім лицарів.

Буквально за кілька років орден розрісся до кількох сотень лицарів. Відділення тамплієрів існували по всій Європі, так що будь-який позбавлений спадщини або просто набожний аристократ міг туди вступити. До речі, тамплієри вважаються одними з винахідників банківської системи. Вони проводили чимало кредитно-позичкових операцій, пускали гроші в оборот і давали в борг. За версією багатьох істориків, це і стало причиною загибелі ордена.

Успіхи на ниві економіки та фінансів викликали велику заздрість і французького короля Філіпа IV Краісвого, і Папи Римського Климента V. Філіп і сам був великим боржником ордена, так в цій справі мав серйозний інтерес. Рано вранці 13 жовтня 1307 року тамплієрів почали заарештовувати. Їх звинувачували в єресі і поклонінні ідолам. Під важкими тортурами багато лицарі визнали свою провину і були або страчені, або заточені в монастирі. Лицарі, яким вдалось врятуватись, втікли в Шотландію, де поступили на службу до відстороненого від церкви Роберта Брюса.

Цікаво, але одне з відділень Ордена лицарів Храму було і на території сучасної України. Прибули на наші землі вони саме по торгівельних справах - возили сіль з Підкарпаття в Європу. Торговий шлях треба було охороняти, так що лицарі побудували кілька невеликих спостережних пунктів. Один з них існує і зараз - це руїни Середняньского замку у Закарпатській області.

Госпітальєри (Орден Святого Іоанна, 1099 - теперішній час)

Перший в історії лицарський орден, який існує і зараз. Заснований був лицарем Жераром Благословенним і спеціалізувався на наданні медичної допомоги християнам у Святій землі. Звичайно, лицарі брали участь і в боях. Уже до середини XII століття всі члени ордена розділилися на братів-воїнів і братів-лікарів.

Коли в 1187 році Єрусалимське королівство впало під ударами мусульман, госпітальєри були змушені перебратися на захід, зайнявши Родос і ще кілька островів поменше. Після розгрому тамплієрів, все їх європейські володіння були передані госпитальерам, що своєчасно посилило орден. Але свої землі на Сході лицарі втрачали. В 1522 султан Сулейман Пишний зайняв Родос, і госпітальєри осіли на Мальті.

Разом з поширенням протестантизму орден втрачав свої володіння в Європі і незабаром, окрім Мальти і пари відділень на континенті у нього нічого не залишилося. У 1789 році Мальту захопив Наполеон і Орден Святого Іоанна тимчасово припинив існування.

Майже через півстоліття орден був відновлений. Зараз Мальтійський орден - це де-факто карликова держава, яка розташована в Римі на віа Кондотті, д. 68, а також орендує форт на самій Мальті. Іноді розглядається, як найменша держава на планеті.

Однією з загадок, яка пов'язує Мальтійський орден і Україну, є скульптурний надгробок Великого Магістра Ніколаса Котонера, який помер у 1680 році. Його можна побачити в Соборі Святого Іоанна на Мальті. Бюст Великого магістра підтримують дві фігури: африканець і запорізький козак.

Не секрет, що певні дипломатичні відносини у Запорізькій Січі і госпітальєрів в XVII столітті були. Багато козаків з шляхетських родів вступали в орден і навіть заповідали йому своє майно. Але при цьому сенс скульптурної композиції залишається неясним.

Тевтонці (Братство Святої Марії Тевтонської, 1190 - теперішній час)

Німецький орден, заснований під час Третього хрестового походу. Незважаючи на це, основну діяльність вів в Європі. У 1217 році Папа Римський Гонорій III відправив лицарів-тевтонців боротися з пруськими язичниками. Формальним приводом для початку походу стало запрошення польського князя Конрада I Мазовецького. Князь розраховував, що тевтонці допоможуть йому у війні з пруссами, а він відкупитися від них частиною земель.

Але лицарі вирішили інакше. На той час в Тевтонський орден виникла ідея, яку пізніше назвуть Drang nach Osten - натиск на Схід. Цілі селища слов'ян знищувалися, а на їх місце заселялися німці. Але, просуваючись на схід, тевтонці почали зазнавати поразок. Спочатку їх розбив литовський князь Міндовг в битві при Саулі (1236), а потім і наш співвітчизник, галицько-волинський князь Данило Романович.

Військо князя Данила і тевтонці під проводом магістра Бруно зустрілися під Дорогочином в 1238 році. Поразка хрестоносців сильно ускладнила їх подальшу діяльність в Східній Європі.

У бою з Данилом Романовичем брали участь члени Добринської ордена - дочірнього відділення тевтонців, яке повинно було утримувати стратегічний замок Дорогочин. Після цього бою Добринської орден припинив своє існування.

Тевтонський орден був єдиним лицарським орденом, який погрожував повністю захопити українські землі. Як би склалася наша історія, якщо у лицарів це вийшло? Цікаве питання та сюжет для творів в жанрі альтернативної історії. Тевтонці дуже ревно ставилися до католицької віри і не дуже шанували православ'я. Але і самі були вигнані з цих земель литовцями і поляками на самому початку XV століття. А українські землі так чи інакше стали частиною Речі Посполитої.