У Києві День Незалежності відзначали кожен у міру своїх здібностей

Столиця відзначала свято Незалежності без традиційного зіркового концерту. На Майдані учора звучала сумна класична музика. Її слухала переважно молодь, трохи старші проходжувалися поруч. Кожен з них мав своє свято, але усі вважали обов'язком цього дня побувати на головній площі України.

Галаслива компанія луганчан, як з'ясувалося, відзначають срібне весілля подружжя Лариси та Олексія Кочан. Усі луганчани, оселилися в Києві за рік до почату бойових дій на Сході. Олексій зізнався, що протягом сімейного життя, ситуації будення складалися не завжди найкращим чином. Тричі готувався до самогубства. Рятувала й підтримувала дружина. Одружувалися вони теж 24 серпня – цей день для них тепер подвійне свято. Але у рідні краї, в Луганськ, повернувся б за однієї умови: на танку з синьо-блакитним прапором. Їх друзі розповіли, що три дні тому повернулися з Криму. Тамтешнім мешканцям настільки не вистачає українських продуктів, що господарям, де відпочивали, мусили залишити навіть "Мівіну".

Пара у вишиванках майже корінні кияни, принаймні такою є Тетяна, її чоловік Ігор, заступник голови диригента Державного військового хору, з Прилук. Йому вперше за 25 років Незалежності України сподобався парад. За його словами військові, як ніколи, цього разу мали інтелектуально одухотворені лиця. Також йому довелося викладати у військовому училищі. Каже, зараз дітей не потрібно спеціально навчати патріотизму – він світиться у них в очах, пан Ігор пишається молоддю, втім радить Президенту не кликати спеціально на урочистості заслужених працівників різних сфер для нагороди, мовляв, вони такі старі, що ліпше їм дати спокій та краще підтримати молоде покоління у здобуванні освіти.

Аллі 52, хоч виглядає вона на десять років молодшою. Вчорашнього вечора вона виглядала дещо роздратованою. Який рік продає каву-чай в підземному переході, а в День Незалежності у неї запитують лишень пиво та горілку. Молодою пережила автомобільну катастрофу, дивом вижила. Прагнучим випити оковитої радить тепер не відволікатися на алкоголь, а брати максимум від життя у його найяскравіших проявах. Сама, попри торгівлю гарячими напоями, на світанку працює двірником і знову мріє відвідати Ієрусалим.

На вулиці Інститутській порожньо, хоч там функціонуюча станція метро (станція "Майдан Незалежності" учора не працювала цілий день). Вулиця звично нагадує кладовище: уздовж викладені вінки, надгробні пам'ятники, палахкотять поминальні лампадки. Серед галереї загиблих військовиків у зоні АТО просто на пластмасову хвою присіли два пияки. Алкоголь у них закінчився, вони, хитаючись скандують "Слава Україні!"

Поліція, охороняючи Майдан по периметру, стоїть з шостої ранку. З Сум, Запоріжжя і київська – в один голос стверджують: жодного порушення чи порядку, чи закону вони сьогодні не зафіксували. Бачили тільки ввічливих та стриманих громадян, а п'яних не затримують, бо "сьогодні всі такі".

Борис Харчук, очільник "Кримської сотні" та Ігор Іваничак, боєць батальйону "Айдар", командир "Львівської сотні" залишилися увечері на Майдані, щоб послухати музику. Парад їм не сподобався – багато пафосу. Обидва нещодавно повернулися з "гарячих" точок України. Вражені побаченою на параді бойовою технікою – на передовій такої не було й нема. Міністерство оброни за увесь час війни, спроміглося забезпечити бійців тільки рукавичками. Борис отримав кульове поранення на Майдані в лютому 2013. Лікувався в Німеччині, медики дивом зберегли йому руку. Хоч знає, хто конкретно в нього стріляв (відслідкував через соцмережі), вважає: "беркутівців" даремно судять зараз. Стріляли не вони, а російські спецпризначенці, аби розбурхати конфлікт між українцями.

В метро людно. Потяги чомусь затримуються, є можливість помилуватися гарним вбранням пасажирів, адже ж вбиралися до свята. Зчаста підходять, торкають за рукав, безпомилково визначаючи, що моя вишиванка "родом" із Західної України і якось невпевнено, насамкінець діалогу додають: "Напевно, із святом вас". Вже наче давно знайомі заходимо у вагон. Людей багато, парубок навпроти помітно перебрав. Падає вперед, або на пасажира поруч. Ті, хто стоїть, посміхаючись розступаються, аби ніхто не завадив сфотографувати його "лежачу позицію" , але друг щиро закриває п'яненького власними джинсами. Просто хлопець радів, що Україна вже незалежна 25 років. Що йому парад і концерт? Він відзначав свято в міру своїх здібностей.