Найстарша альпіністка України свої дні народження відзначає в горах

27 вересня в усьому світі відзначають день туризму. "Знай" розшукав найстаршу туристку-екстремалку України. У рідному Миргороді 76-річну Анастасію Дойникову називають бабусею-екстремалкою. Анастасія Йосипівна святкує свої дні народження високо в горах - при чому не в Карпатських, а йде на такі вершини, як Ельбрус або Казбек, із задоволенням катається на роликах, ходить на лижах, щоранку бігає.

У 59 років Дойникова ризикнула пробігти відразу 100 км. і вклалася в 13 годин. Наздогнати на лижні Анастасію Йосипівну не можуть ні однолітки чоловіки, ні молодші жінки.

25-кратна чемпіонка країни з лижного спорту серед ветеранів, багаторазова чемпіонка України з марафонського і надмарафонський бігу Анастасія Дойникова вже чверть століття лідирує у своїй віковій групі.

Читайте також: Навчання в "Борисполі": красива картинка роботи, але відсутність розуміння – безпечний аеропорт чи ні

"Я в дитинстві була непосидючою дитиною. Любила побігати, полазити, пострибати. У Радянському Союзі багато уваги приділяли спорту та розвитку молоді. У нас в школі були гуртки, секції - перепробувала майже все. Але оскільки жили ми на крайній півночі - я вибрала для себе лижі. Була чемпіонкою міста, потім області, далекого сходу, стала майстром спорту. Після педучилища пішла в Омський інститут фізкультури. Потім вийшла заміж, народила сина і ми разом з чоловіком переїхали в Миргород, на батьківщину", - розповідає Анастасія Йосипівна.

Анастасія Йосипівна любить лижі і ковзани. Уже в Миргороді почала активно займатися бігом, сіла на байдарку, каталася на роликах. У гори жінка ходить з самого дитинства. Вона народилася в Магадані, де місцевість в основному горбиста і скеляста, тому подолання перешкод там було справою буденною. Після закінчення інституту фізкультури, по-справжньому захопилася горами. З тих пір гірський туризм став невід'ємною частиною її життя. Щороку по кілька разів Анастасія Йосипівна ходила на Говерлу і в Кримські гори. Вирішила, що пора підкорити і Ельбрус.

"У 1972-му році, коли вчилася в інституті, ми поїхали групою в гори і я в них закохалася. З тих пір кілька разів на рік я ходжу в гори. Раніше обійшла всі Карпати і Крим уздовж і поперек. Брала навіть сина і дочку з собою на літо в гори. Зараз найчастіше буваю в Карпатах - це дешевше, ніж сходити на Ельбрус або Казбек. Була у мене мрія, підкорити одну з найвищих вершин планети Ельбрус, і в 71-річному віці я її здійснила. А свій 75-річний ювілей відсвяткувала на недіючому льодовиковому вулкані, тобто на Казбеку - одній з найскладніших гірських вершин", - згадує Дойникова.

У серпні цього року група Анастасії Дойникова повернулася з Грузії - там вони підкорили безіменний пік і дали йому ім'я Давида Гурамішвілі - грузинського поета, який похований в Миргороді.

На сходження українці витратили 80 годин. Правда, на самій вершині пробули буквально 5 хвилин. Через брак повітря деяким альпіністам стало погано, а ось Дойникові все виявилося ні по чому. Вона допомогла чоловікам встановити прапор рідного міста і позувала перед фотоапаратом. Туристичний маршрут в таких серйозних горах розрахований на тренованих людей - при підйомі треба використовувати "кішки" і "перила", а ще бабусі Анастасії доводиться долати закриті тріщини і льодовики, страхувати себе і товаришів, вміти працювати льодорубом і іншими пристосуваннями.

"Це все не так просто, але справляюся. В такому поході важливо, щоб група сходилася психологічно. Тому що через кілька днів підйому в важких умовах люди здорово змінюються, стають збудженими. У 2007 році ми пішли в гори. Наш керівник сказав, що нагорі дощ, псується погода і сказав спускатися. Двоє молодих хлопців з нашої групи відмовилися і продовжили підйом. Їх просто здуло з гори, і вони загинули у нас на очах. Це було дуже страшно. Так що гори легковажності не прощають. Добре, коли є контакт і взаєморозуміння. Ми зазвичай йдемо з перевіреними майстрами спорту, які це розуміють. Іноді беремо в групу і молодь. Кілька років тому взяла в гори свого племінника. Він зійшов на вершину і запитав, чому я раніше від нього приховувала, наскільки це добре - займатися альпінізмом. З тих пір теж хворіє горами", - розповідає альпіністка.

Найбільше жінку зворушив її день народження - адже інші учасники групи, не змовляючись, подарували їй гілочки будяків. Як пояснили колеги по експедиції - так високо в горах квітів не вдалося знайти. Довелося обмежитися будяками.

"Коли в горах ми зустрічаємося з іноземними туристами - ті дивуються і не вірять мого віку, вимагають показати паспорт. Коли показую паспорт - вони довго не можуть прийти в себе", - сміється альпіністка.

Анастасія Дойникова в 21 рік стала майстром спорту з лиж. У 1980 році, коли жінці виповнилося 40 років, їй як кращій спортсменці Полтавщини випала честь пронести олімпійський вогонь по території області. Свій кілометр вона пробігла тоді за 4 хвилини 15 секунд.

"Свої медалі вже давно не рахую. Міряю їх кілограмами. Але ось медаль за несення Олімпійського вогню у мене до цих пір на почесному місці", - розповідає Анастасія Йосипівна.

З тих пір, почала активно брати участь в змаганнях. Велика удача ще те, що жодної травми на біговій доріжці, на лижні або в горах вона не отримала.

Крім захоплення спортом, Дойникова все життя пропрацювала інструктором з лікувальної фізкультури в на місцевому курорті "Миргород"

До спорту привчила всю свою сім'ю.

"Син закінчив факультет фізичного виховання, дочка займається плаванням, ходить на лижах. Внучка вчитися в столичному інституті фізкультури, грає у баскетбольній команді. У нашій сім'ї це в генах, напевно. Я з роду довгожителів. Моя бабуся і дві тітки прожили більше 90, а хто і більше 100 років ", - розповідає з гордістю жінка.

Найстаріший альпініст в Книзі рекордів України - Володимир Моногаров, майстер спорту міжнародного класу, в минулому голова Федерації альпінізму. У 2006 році він відзначив 80-річний ювілей на західній вершині Ельбрусу.

А віковий рекорд сходження на вершину Казбек зафіксували японські пенсіонерки. У 2010 році 78-річна Тошико Учіда і 67-річна Мітсуі Сакагамі з Йокогами зійшли на гору в супроводі альпіністів з Санкт-Петербурга.

Читайте також: Вустами немовляти глаголить істина: 8 яскравих вчинків малюків

"Після повернення в Миргород, на день міста мені вручили медаль"За заслуги". Залишилося лише в Книгу рекордів потрапити. Але це для мене не головне. Головне враження. Хочу на свій наступний день народження стрибнути з парашутом. В житті потрібно спробувати все, мені вже 76, а ще жодного разу не стрибала з парашутом. Не можу не спробувати", - посміхається Анастасія Йосипівна.