Нульова декларація і податкова амністія: корисна ідея - шкідлива реалізація

Вже цього року для всіх повнолітніх громадян України можуть запровадити «нульове» або одноразове декларування доходів. В разі, якщо ініціатива голови держави, Володимира Зеленського, отримає підтримку в парламенті, таким чином держава спростить для себе механізм пошуку тіньових заробітків українців. А громадянам дозволить легалізувати і оподаткувати за мінімальними ставками нелегальні заробітки. Однак в експертному середовищі президентська законодавча ініціатива викликає жваву дискусію. Адже без подальшого посилення контролю за тіньовим сектором, амністовані нелегальні статки лише посилять інтерес до заробітку у подібний спосіб.

Новий президентський закон передбачає ряд норм, котрі покликані створити умови для того, щоб вивести тіньові доходи українців в легальне поле.

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль пояснив, що нульове декларування розкриває всі активи, що належать фізичним особам на праві приватної власності.

У такій декларації можна буде не вказувати джерела походження та вартість задекларованих активів, але при цьому в декларації необхідно буде відобразити:

• активи фізособи у вигляді валютних цінностей; цінних паперів;

• рухоме і нерухоме майно;

• об'єкти незавершеного будівництва, частки (паї) у майні юридичних осіб;

• інші майнові та нематеріальні активи — як в Україні, так і за кордоном.

Важливо, що декларант повинен вказати дохід, який був витрачений на вищезазначене майно, але з якого не був сплачений податок на доходи фізосіб (ПДФО), і сплатити податок нижче звичайної ставки — 9%.

Навіть досвідченим експертам податкові нововведення видаються передчасними, розмитими і сумнівними. Віце-президент Асоціації платників податків України Олена Хотенко впевнена, що значна частина цієї ініціативи вимагає конкретизації і доопрацювання.

«Багато питань у нульовому декларуванні вимагають ретельного пояснення. Починаючи від того, як саме буде відбуватися кампанія з декларування і закінчуючи тим, чи не стане вона щорічною для українців», - пояснює Хотенко.

За її словами основна проблема законопроекту полягає в тому, що він не враховує причин, через які українці вимушені приховувати власні доходи.

«Основна задекларована мета цього закону - вивести з тіні зарплату у конвертах. Але при цьому в системі оподаткування, через яку, власне, і створюється сегмент «чорних» зарплат, зміни не передбачені. І це при тому, що на сьогодні податкове навантаження на фонд оплати праці сягає 46%. Крім того, не на користь новому закону працюватимуть рівень довіри населення до держави і рівень якості державних послуг, котрі фінансуються з податків громадян. Немає соціального і пенсійного забезпечення за ці гроші. Ми не бачимо ефективних і необхідних реформ. Тому подібні ініціативи однозначно не на часі», - запевняє Олена Хотенко.

В експертному середовищі запевняють, що новий закон може не тільки не принести користі, але і стати шкідливою ініціативою, що посилить проблему тінізації економіки. В разі, якщо надалі не буде посилено контроль у питанні доходів фізосіб, українці, відчувши безкарність, використовуватимуть новий закон з точністю до навпаки.

Також питання викликає і 5-відсоткова ставка суми податку з амністованих доходів, економісти вважають її зависокою і запевняють, що мало хто погодиться заплатити подібні збори до казни.

Безумовно, у світі є багато прикладів обов‘язкового декларування доходів фізичних осіб. Скажімо, у Сінгапурі, США, Бельгії, Франції, Італії, Латвії громадян давно зобов‘язали повідомляти державу про власні статки.

Але «нульове декларування» в зарубіжних країнах існує або паралельно із загальним декларуванням, або вводиться одноразово для досягнення швидкого ефекту.

Крім того, системи загального декларування за кордоном об‘єднує важлива обставина - суспільна готовність до співпраці з державою, зручність механізмів подібної роботи та гнучкість системи подання декларацій, враховуючи строки подання паперових і електронних документів без нарахування штрафних санкцій.

На жаль, українські реалії навіть віддалено не нагадують такий рівень взаємної довіри і лояльності у відносинах держава-громадянин.