ОдумайТесь

Про це пише Експерт з містобудівної діяльності та інститутів самоврядування громаду Олексій Ковальов своєму блозі на сайті Будівництво Без Проблем. Далі наводимо слова автора без коментарів редакції.

Правова держава — це держава, діяльність якої базується на принципі верховенства права. За ст. 1 Конституції України 1996 року Україна вже є правовою державою.

При цьому, характер розвитку правової держави вирішальною мірою залежить від рівня розвитку національної правової системи. За кількістю законів та постанов Кабінету Міністрів України ми вже наблизилися або, навіть, і обійшли європейські країни, а за якісними показниками істотно відстаємо від них. У нас незадовільно поставлені кодифікація і систематизація законодавства. Слабко використовується інститут експертизи у нормотворчій діяльності, який унеможливить прийняття нормативних актів, які залишають без регулювання державою вже існуючи правовідносини та виробничу діяльність суб’єктів господарювання. Ці обставини негативно впливають на економічний розвиток нашої держави взагалі та окремих її галузей зокрема, у тому числі на галузь будівництва, а відповідно, серед іншого, ставлять під загрозу повного зриву, широко анонсованого Президентом України, спільного проекту Президента та Уряду на 2020 рік - «Велике будівництво».

Так, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 19 Господарського кодексу України органи державної влади та їх посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і нагляд за господарською діяльністю.

З 1-го березня 2020 року набула чинності стаття 371 - «Ліцензування господарської діяльності з будівництва об’єктів» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». У цій нормі передбачено, що, господарська діяльність з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними наслідками (СС3), підлягає ліцензуванню за переліком видів робіт, що визначається Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Контроль за дотриманням ліцензійних умов та здійсненням будівельних робіт на об’єктах будівництва здійснюється органом ліцензування.

Згідно ст. 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» орган ліцензування видає, переоформлює, зупиняє, відновлює, анулює ліцензії на право здійснення видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону.

Згідно п. 9) ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" будівництво об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, за переліком видів робіт, що визначається Кабінетом Міністрів України, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції Закону № 199-IX від 17.10.2019) замовники та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані доручати виконання будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, суб’єктам господарювання, які мають відповідну ліцензію.

ПРОТЕ:

13 березня 2020 року була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 218 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (Постанова № 218), якою було ліквідовано Державну архітектурно-будівельну інспекцію (Держархбудінспекція) та утворено Державну сервісну службу містобудування України (Держсервісбуд) як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.

Але, легітимність та можливість застосування норм Постанови № 218 у частині функціонування Держсервісбуд у правників України викликає великий сумнів, оскільки, згідно загальних норм права, а також, враховуючи правову позицію викладену у п. 3 листу МЮ України від 30.01.2009 року № Н-35267-18 та у листі МЮ України від 26.12.2008 року № 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії»: у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть, якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.

Таким нормативним актом є постанова Кабінету Міністрів України № 219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду», прийнята 13 березня 2020 року (Постанова № 219), яка, відповідно до свого порядкового номеру, була прийнята пізніше ніж Постанова № 218 та в якій викладено у новій редакції «Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року (Положення про Держархбудінспекцію). Згідно цього Положення Держархбудінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.

Тобто, на даний час, за повідомлених теоретичних основ права, які, у разі виникнення будь-яких суперечок та спірних питань, беззаперечно будуть застосовані правниками, діючим органом, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є Держархбудінспекція.

Слід звернути увагу на те, що за викладених обставин щодо одночасної дії Положення про Держархбудінспекцію та Положення про Держсервісбуд, ні Держсервісбуд ні Держархбудінспекціія не можуть здійснювати свої функції державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, оскільки це суперечить вимогам ч. 2 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно якої, здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання заборонено.

Разом з цим, як згідно Положення про Держсервісбуд так і згідно Положення про Держархбудінспекцію, у Держсервісбуду та у Держархбудінспекції відсутні функції, повноваження та компетенція видавати, переоформляти, зупиняти, відновлювати, анулювати ліцензії на право здійснення видів господарської діяльності, а саме, з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними наслідками (СС3), що визначено нормами на ст. 371 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 6, п. 9) ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Крім того, Постановою № 219 скасована Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 256 «Деякі питання ліцензування будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми та значними наслідками)», а відповідно, з моменту її скасування став відсутній механізм отримання, зміни, зупинення, відновлення, анулювання ліцензії на право будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними наслідками (СС3).

Також постановою № 219 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 р. № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», зокрема, у графі “Найменування органу ліцензування” було виключено п. 9, згідно якого Держархбудінспекцію була органом ліцензування у господарській діяльності щодо будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми та значними наслідками. При цьому, ні Постановою № 219 ні Постановою № 218 Держсервісбуд не визначено як орган ліцензування у господарській діяльності щодо будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми та значними наслідками.

Отже, за викладених обставин та діючих нормативних документів:

на даний час взагалі не може здійснюватися державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд за будь-яким будівництвом,

блокується законна діяльність великої кількості суб’єктів господарювання у галузі будівництва, що тягне за собою, припинення ними існуючої діяльності, неможливості участі у тендерах на закупівлю послуг з будівництва об’єктів, у тому числі за державними замовленнями, що за класом наслідків (відповідальності) належать до будівництва об’єктів з середніми (СС2) та значними наслідками (СС3),

а відповідно, в умовах світової кризи, викликаної пандемією COVID-19, в Україні ще значно сильніше зменшиться кількість робочих місць, знизяться надходження до державного бюджету, буде зростати соціальна напруга, буде нанесений значний удар по рейтингу Президента Зеленського В.О.Враховуючи зазначене, вкрай важливо, як можна швидше:

Шляхом ухвалення постанови Кабінетом Міністрів України визначитись який саме центральний орган виконавчої влади (Держархбудінспекція чи Держсервісбуд) має здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд за будь-яким будівництвом.

Одночасно з визначенням органу виконавчої влади який буде мати здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд за будь-яким будівництвом визначити його як орган ліцензування у господарській діяльності щодо будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми та значними наслідками.

З метою юридично визначеного порядку отримання ліцензій для здійснення господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми та значними наслідками, тимчасово - до створення та набрання законної сили іншим подібним нормативним документом, або на постійній основі, поновити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 256 “Деякі питання ліцензування будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми та значними наслідками)”, за необхідності, внести до неї зміни у відповідності до вимог та положень останніх нормативних актів.

Олексій Ковальов

Експерт з містобудівної діяльності та інститутів самоврядування громад