Українці хочуть свого Макрона та Трампа: чому країні потрібен президент-мотиватор?

Роль Президента змінилась. Тепер він повинен мотивувати!

З двох зол обрати одне менше чи із 150 зол нарешті знайти одне добро? Вибір, який постане перед українцями цієї весни. Маса питань: Популізм чи популярність? Стара система чи нові ідеї? Віра чи мова? Вибір зовсім не легкий, правда?

Кілька слів про політичне зло, яке чекає українців на цих виборах. Політичне зло уміє добре маскуватись серед собі подібних. Воно оперує підняттям рівня життя та падінням цін на газ, білими зарплатами та чорними технологіями. Освоюючи нові модні звинувачення у популізмі та «fake news», воно все більше проникає до думок виборців, щоб заплутати їх і в останній день дати можливість обирати вигідних йому кандидатів. Стара система поступово знищує себе самостійно, створюючи умови для появи нових облич.

Українці більше не вірять, цифрам, графікам, брудним лайкам у прямому ефірі та намальованим посмішкам старих політиків. Маніпуляції та фейкові новини можна запросто висміяти одним хештегом #зефейк у мережі, звинувачення на популярних українських телеканалах можна легко спростувати одним відео в Інстаграм. Фейсбук-блогери силкуються створити хайп на будь-якій темі, розуміючи, що це цікаво лише кільком тисячам їх реальних (живих) підписників. Вони не розуміють, чому їх реклама та бюджети більше не діють, в той час як на інші сторінки користувачі підписуються із задоволенням та проявляють неймовірну активність.

Відповідь проста. Українцям хочеться діяти, створювати, перемагати. Тому їх цікавить потенційний президент-мотиватор, а не старі меми-демотиватори в українській політиці. Президент нового десятиліття повинен вчити долати труднощі, ставити реальні цілі та приходити до перемоги. Завдання майбутнього президента - виховати менталітет переможців. Нашим громадянам потрібна мотивація, що доводить поява великої кількості мотиваційної літератури та тренерів особистісного росту. Виборці незадоволені. Виборці виснажені. Виборці потребують зрозумілого. Виборці хочуть, щоб за їхню увагу поборолись, віддали боротьбі всього себе до останнього. Для більшості українців постає питання: чому я повинен обрати піти на вибори замість, наприклад, поїхати на пікнік із сім’єю. Так-так, зараз подібні настрої панують в більшості українських сімей. Нинішній час відкриває двері для мотивації нового типу - політичної.

Дональд Трамп, Емануель Макрон, Беппе Грілло – кожен з них по своєму зарядив свою націю нав’язливою ідеєю повернення величі для країни. Трамп запропонував заглянув до найпотаємніших куточків душі звичайного американця, його прагнень та переживань, нагадав американцям про забуту «американську мрію». Жителі Штатів йому повірили. Макрон позиціонував себе останньою надією для Франції. Французи повірили в останню надію. Грілло показав, що Італія втомилась від старих облич при владі та їхньої брехні з кожного телевізора. Італійці прислухались до популярного коміка.

В політиці настала пора історій успіху. Президентом хочуть бачити людину, яка досягла чималих результатів у іншій сфері, не будучи прямо зв’язаною з політикою. Трамп – успішний девелопер, Макрон – банкір, Грілло – шоумен. Подібні феномени не є одноразовими і спостерігаються в сучасній політиці все частіше. Українці дають шалені гроші на мотиваційні курси, поки кандидати розповідають українцям старі історії, не представляючи реальних прикладів власного успіху. Є лише один кандидат, який намагається всесторонньо мотивувати наших громадян. Він успішний, знаменитий, спортивний, медійний, починав з нуля і завдяки своєму таланту піднявся до найвищої сходинки. Хто приходить на думку першим?

Про нього в наступній статті…

Алекс Алєксєєв, спеціально для Знай.ua